Справа № 2-163/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 року Димитровський  міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Перекупка І.Г.,

при секретарі  Мітюхіній О.В.,

розглянувши  в попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про  розірвання шлюбу.

    В обгрунтування вимог позивачка вказала, що з відповідачем вона знаходиться в юридичному шлюбі з 24 червня 1995 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину: доньку Дар*ю, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на її утриманні. Сімейне життя не склалось із-за неподібності характерів, у зв*язку з чим подальше збереження шлюбних відносин і збереження родини неможливо. Тому позивачка просить суд їх шлюб з відповідачем розірвати.

    Позивачка до судового засідання не з’явилася, про час і день розгляду справи повідомлена належним чином, та надала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, на своїх позовних вимогах наполягає.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи  повідомлений належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, пред’явлені вимоги позивача визнає.

    Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню, виходячи  з наступних підстав.

    Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24 червня 1995 року в  відділі реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 184 (арк.спр.7).

    Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом про народження  дитини (арк.спр. 6).

Шлюб між ними розривається вперше.

    Відповідно до ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього кодексу  в разі, якщо суд, дослідивши фактичні взаємовідносини сторін  визнає, що збереження сім’ї неможливо.  

    Встановлені судом фактичні взаємовідносини між подружжям не дають підстав вважати, що збереження шлюбу між сторонами можливо. Оскільки ні позивачка, ні відповідач не бажають зберігати шлюб та відновлювати сімейні стосунки, суд не знаходить підстав для відмови в  задоволенні  позову.

    Суд вважає за можливе  у відповідності з ст.88 ЦПК України  витрати по розірванню  шлюбу покласти на позивача за її клопотанням, звільнивши відповідача від  витрат по розірванню шлюбу.

    На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.104 п.2, 105 п.3, 110 п.1, 112 Сімейного Кодексу України,  ст.ст. 10, 60,130,209,212,213,214,215,294 ЦПК України, су д –

                                                  ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 24 червня 1995 року в  відділі реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 184, укладений між ОСОБА_1 (до шлюбу Харькова) ОСОБА_5, 21.07.1969року народження, та ОСОБА_3, 11.05.1954року народження,  розірвати.

При одержанні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 державне мито в розмірі 17 грн., ОСОБА_3  від сплати  витрат  по розірванню шлюбу звільнити.    

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Димитровського міського суду  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя