КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа№ 910/3856/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Кисіль Т.В., адвокат, довіреність № 14-169 від 14.09.2018;

від відповідача - Юрченко С.В., довіреність № б/н від 15.05.2018,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/3856/18 (суддя Любченко М.О., м. Київ, повний текст рішення складено - 05.06.2018) за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" про стягнення 88 291, 18 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" про стягнення пені в сумі 17 831,15 грн., 3% річних в сумі 5 296,16 грн. та інфляційних втрат в сумі 65 163,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/3856/18 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 17 831,15 грн., 3% річних в сумі 5 251,46 грн. та інфляційні втрати в сумі 54 119,68 грн.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого природного газу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/3856/18 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 44,70 грн. та інфляційних в сумі 11 044,19 грн. та прийняти нове, яким вказані вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних суд першої інстанції помилково відніс суму 31 987,34 грн., перераховану згідно платіжного доручення від 09.01.2015 №16, як платіж здійснений 12.01.2015.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" (покупець) 10.12.2013р. було укладено договір №1252/14-БО-41 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 41 тис.куб.м., у тому числі, по місяцях кварталів: січень 2014р. - 7 тис.куб.м., лютий 2014р. - 8 тис.куб.м., березень 2014р. - 6 тис.куб.м., квітень 2014р. - 4 тис.куб.м., травень 2014р. - 0 тис.куб.м., червень 2014р. - 0 тис.куб.м., липень 2014р. - 0 тис.куб.м., серпень 2014р. - 0 тис.куб.м., вересень 2014р. - 0 тис.куб.м., жовтень 2014р. - 3 тис.куб.м., листопад 2014р. - 6 тис.куб.м., грудень 2014р. - 7 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 Договору).

За змістом п.5.2 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. ціна за 1 000 куб.м газу становить 4 473,82 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Між сторонами 31.01.2014р. було укладено додаткову угоду №1 до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., відповідно до умов якої з 01.01.2014р. погоджено ціну за 1 000 куб.м. газу на суму 4 154,71 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Додатковою угодою №2 від 30.04.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторони дійшли згоди, що з 01.04.2014р. ціна за 1 000 куб.м. газу складатиме 5 264,88 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 23.05.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторонами погоджено, що з 01.05.2014р. ціна за 1 000 куб.м. газу складає 6 208,18 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згодом, а саме 10.06.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., відповідно до умов якої з 01.06.2014р. ціна за 1 000 куб.м. газу складатиме 6 222,22 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Додатковою угодою №5 від 15.09.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторони дійшли згоди, що з 01.09.2014р. ціна за 1 000 куб.м. газу складатиме 6 405,82 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно додаткової угоди №6 від 10.11.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторонами погоджено, що з 01.11.2014р. ціна за 1 000 куб.м. газу складатиме 6 682,44 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Між сторонами 15.12.2014р. було укладено додаткову угоду №7 до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., відповідно до умов якої з 01.12.2014р. ціна за 1 000 куб.м. газу складатиме 7 661,64 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

На виконання умов вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 149 270,69 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 7 590,66 грн., від 28.02.2014р. на суму 70 222,93 грн., від 31.03.2014р. на суму 39 469,76 грн. та від 31.12.2014р. на суму 31 987,34 грн.

У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених договором строків, позивачем нараховано товариству з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" пеню в сумі 17 831,15 грн., 3% річних в сумі 5 296,16 грн. та інфляційні втрати в сумі 65 163,87 грн.

З вимогою про стягнення зазначених сум позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вже було зазначено, судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково.

Колегія суддів погоджується із частковим задоволенням позову, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов'язання з оплати природного газу виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 17 831,15 грн., 3% річних в сумі 5 251,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 54 119,68 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно непогодження апелянта із частковим задоволенням вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, слід зазначити наступне.

Так, скаржник зазначає про те, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних суд першої інстанції помилково відніс суму 31 987,34 грн., перераховану згідно платіжного доручення від 09.01.2015 №16, як платіж здійснений 12.01.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено поставлений позивачем у 2014 році газ, наступним чином: 19.05.2014р. - 39 469,76 грн., 09.01.2015р. - 31 987,34 грн., 12.01.2015р. - 31 987,34 грн., 03.06.2016р. - 77 813,59 грн.

При цьому, відповідачем згідно платіжного доручення від 09.01.2015 №16 було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 31 987,34 грн., з призначенням платежу: "оплата за природний газ для виробництва т/е, що споживається іншими суб'єктами господарювання зг.дог. №1252/14-БО-41 від 10.12.2013 з ПДВ 20% - 5 331,22 грн.".

Відповідач листом від 12.01.2015 року №20 звернувся до позивача з проханням повернути помилково сплачені платіжним дорученням від 09.01.2015 №16 кошти в сумі 31 987,34 грн.

Одночасно, відповідач платіжним дорученням від 12.01.2015 року №20 перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 31 987,34 грн., з призначенням платежу: "оплата за природний газ для виробництва т/е, яка спож. під-вами, орган-ми та ін. суб. госп-ння зг.дог. №1252/14-БО-41 від 10.12.2013 за грудень 14 р. ПДВ 20% - 5 331,22 грн.".

Позивач, в свою чергу, 29.01.2015 повернув відповідачу кошти у розмірі 31 987,34 грн., які були перераховані платіжним дорученням від 09.01.2015 №16.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в незалежності від здійснення повернення оплат, за наявності заборгованості у покупця за договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п.6.3 договору).

Крім цього, згідно п.6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи, у третю чергу погашається основна сума боргу.

Враховуючи викладене, доводи апелянта не впливають на результат розгляду спору та колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що оплата відповідача від 12.01.2015р. на суму 31 987,34 грн. підлягала зарахуванню позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано частково задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних на суму 5 251,46 грн. та інфляційних втрат на суму 54 119,68 грн., а тому непогодження апелянта із висновками суду у вказаній частині не приймаються апеляційним судом.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/3856/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/3856/18.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 28.09.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна