Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 324/1846/17 Головуючий у 1-й інстанції: Каретник Ю.М.

Провадження № 22-ц/778/2678/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 18.06.2008 року між ним та Банком було укладено кредитний договір, відповідно до п. 2 ч. 1 якого йому було надано кредит у розмірі 150 000 доларів США строком до 17.06.2023 року з цільовим використанням кредиту для придбання нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ч. 2 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань у визначені договором строки він зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання, за кожний день прострочки.

Вважає, що встановлений розмір пені за прострочення виконання грошових зобов’язань є несправедливим і визначений з порушенням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», в зв’язку з чим на його думку має бути визнаний недійсним.

Враховуючи вищевикладене просив суд визнати недійсним п.п. 4.1.1 п. 4.1 ч. 2 кредитного договору від 18 червня 2008 року, укладеного між ним та ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк».

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним п.п. 4.1.1 п. 4.1 ч. 2 кредитного договору від 18 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк».

Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 640 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ПАТ «ОТП Банк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 05 вересня 2018 року, справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду, у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На адресу апеляційного суду 20 вересня 2018 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Однак, колегія не погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП БАНК» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК»), яке діяло через Філію ЗАТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя, було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ201/286/2008, за умовами якого  банк надав, а ОСОБА_3 прийняв кредит у розмірі 150 000 доларів США, які визначені валютою кредиту, на строк до 17.06.2023 року з цільовим використанням кредиту для придбання нерухомого майна (п. 2 частини № 1 кредитного договору). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються, тобто шляхом щомісячного погашення кредиту рівними частинами з нарахуванням відсотків на залишок заборгованості по кредиту (п. 4 частини № 1 кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.5 (з підпунктами) Кредитного договору, повернення відповідної частини кредитну здійснюється Позичальником щомісяця у розмір та строк, визначені у Графіку платежів.

Відповідно до п.4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань, стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов'язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов'язань за кожний день прострочи. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірна відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати уми такого договору.

Підписанням кредитного договору, сторони висловили свою цілковиту згоду з тим, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, Позичальник зобов'язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов'язань за кожний день прострочки (п. 4.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Дослідивши текст укладеного сторонами кредитного договору колегія прийшла до висновку, що такі умови договором передбачені. Зокрема: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, і у відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним. Договір укладений в належній письмовій формі та підписаний особисто сторонами.

До підписання договору, позивач мав можливість ознайомитися з їх умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договорів, проте договір був підписаний, та кредитний договір виконувався сторонами, у тому числі і позивачем. Позивач не звертався до відповідача із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору.

При оформлені кредитного договору, ОСОБА_3 був ознайомлений з цими умовами, про що свідчить його підпис у анкетах заявках.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що він після підписання договору оспорював або намагався змінити умови договору, розірвати відразу після його укладення, навпаки позивач сплачував кошти на умовах договору, що свідчить про прийнятність для нього умов спірних пунктів кредитного договору на момент укладення.

З огляду на вищевикладене, кредитний договір укладений між сторонами не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину були вільним і відповідали його внутрішній волі; правочини вчинялись у формі, встановленій законом; оспорюванні пункти договору узгоджувалися сторонами; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_3 про порушення свого права дізнався 18 червня 2008 року, в момент укладення між ним та ЗАТ «ОТП Банк» кредитного договору, дійсність якого позивач оспорив в подальшому з підстав порушення банком вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Разом з тим, з позовною заявою до суду про визнання кредитного договору недійсним позивач звернувся лише 05 грудня 2017 року, що підтверджується поштовим штемпелем на позовній заяві (а.с.2), пропустивши таким чином визначений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності, питання про поновлення якого позивач перед судом не порушував.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи (а.с.34) міститься відзив ПАТ "ОТП Банк" на позовну заяву, в яких представник банку, зокрема, просив суд застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_3 про визнання частково недійсним кредитного договору.

З огляду  на  наведене вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

В силу вимог ч.1,13ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених нею під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою ПАТ «ОТП Банк» сплатило судовий збір у розмірі 960 грн. (а.с.149).

Керуючись ст. ст. 141, 376,381-384ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - задовольнити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у цій справі – скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволені позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір в розмірі 960 (дев’ятсот шістдесят) гривень.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 26 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: