ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р.                                                                     Справа №914/226/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                                      Орищин Г.В.

суддів                                                                                          Галушко Н.А.

                                                                                                    ОСОБА_1,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2018 (суддя Стороженко О.Ф., повний текст складено 13.07.2018)

у справі № 914/226/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг», м. Львів

про стягнення 513’ 698,00 грн. заборгованості

за участю представників:

- від позивача – не з’явився,

- від відповідача – ОСОБА_3

06.02.2018 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства (надалі – ПАТ) «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (надалі – ТзОВ) «Артмакс Інжиніринг» 513’698,00 грн. заборгованості (а.с. 6-11, т.1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2018 у даній справі (а.с. 24-28, т.2) в задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення місцевий господарський суд не встановив правових підстав для стягнення з відповідача «надмірно» сплаченої суми попередньої оплати за роботи та послуги, оскільки відповідні роботи та послуги  були виконані відповідачем своєчасно, належним чином та у повному обсязі, а сама сума передоплати відповідала умовам договору. Суд звернув увагу на неналежне формулювання позивачем позовної вимоги («про стягнення заборгованості»), оскільки за умовами договору саме у позивача виникло грошове зобов’язання з оплати вартості робіт та послуг, а у відповідача, відповідно, зобов’язання з  виконання/надавання відповідних робіт та послуг. При цьому, судом констатовано відсутність підстав для застосування до правовідносин між сторонами норм статті 1212 ЦК України.

ОСОБА_1 рішення оскаржив позивач, зазначивши, що суд першої інстанції надав невірну оцінку акту наданих послуг від 20.12.2017 за №11, з якого вбачається, що відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 1’ 366’ 302,00 грн., що на 513’ 698,00 грн. менше, ніж передплата, яку позивач сплатив відповідачу. Також, підписуючи акт наданих послуг від 20.12.2017 за №11, сторони погодили, що  сума в розмірі 513’ 698,00 грн. підлягає поверненню на рахунок позивача.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, що суд першої інстанції надав вірну оцінку акту наданих послуг від 20.12.2017 за №11 та правомірно не врахував вартості послуг (робіт), яка не відповідає договірній ціні, у зв’язку з чим відповідач у цьому акті і виклав письмові зауваження щодо вартості наданих послуг. На думку відповідача, суд правильно протрактував вказані положення акту наданих послуг від 20.12.2017 №11 як такі, що не змінюють умов договору.

Позивач не забезпечив явку свого представника в судові засідання 16.08.2018 та 20.09.2018, хоча з матеріалів справи вбачається, що він належним чином був повідомлений про час та дату судових засідань за поштовою адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зважаючи на закінчення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги у даній справі, а також на те, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

У березні 2017 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» провела закупівлю послуг із забезпечення килимовим покриттям павільйону №1 для пісенного конкурсу Євробачення 2017.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету ПАТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України” №62 від 15.03.2017 (а.с. 99-100, т.1), переможцем процедури попереднього відбору учасників за відповідним предметом закупівлі визначено ТзОВ “Артмакс Інжиніринг” із ціновою пропозицію у сумі 2350000,00 грн.

Виходячи із результатів проведеної процедури закупівлі, 29.03.2017 між ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (замовником) та ТзОВ «Артмакс Інжиніринг» (виконавцем) було укладено договір №73-67/4 (а.с. 12-17, т.1), відповідно до якого виконавець зобов’язався забезпечити килимовим покриттям (встановлення, обслуговування, демонтаж) павільйон №1 для пісенного конкурсу «Євробачення 2017», за адресою: м.Київ, Броварський проспект, 15, а замовник зобов’язався прийняти послуги і сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до п.1.2 договору, предметом договору є послуги, визначені у специфікації.

Пунктами 7.1 та 8.1 договору передбачено, що загальна вартість послуг за договором складає 2350000,00 грн. Замовник зобов’язався сплатити виконавцю попередню оплату у розмірі 80% вартості послуг та 20% вартості послуг упродовж п’яти робочих днів з моменту підписання актів приймання-передавання послуг та матеріальних цінностей.

Відповідно до п.8.2 договору, акт прийому-передачі наданих послуг та акт прийому-передачі наданих цінностей підписуються одночасно, після демонтажу та доставки демонтованого, бувшого у використанні килимового покриття за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 42.

Специфікацією (а.с. 18-19, т.1) сторони погодили назву відповідних товарів, робіт, послуг (а саме: килимове покриття, скотч двохсторонній, транспортні витрати, витрати на монтаж/демонтаж); вартість за одиницю (в тому числі 161,00 грн. за 1 кв.м. килимового покриття); кількісний вираз відповідних товарів, робіт, послуг (зокрема, 10500 кв.м килимового покриття); вартість кожної окремої позиції (зокрема, 2028600 грн. за килимове покриття); загальну вартість (в розмірі 2350000,00 грн.). Сторонами також було визначено окремі етапи та строки виконання робіт (заїзд на майданчик (12.04.2017); початок монтажних робіт (12.04.2017); кінець монтажних робіт (18.04.2017); початок виїзду з павільйону (демонтаж) (20.05.2017).

На виконання умов договору замовник 03.04.2017 сплатив виконавцю попередню оплату у сумі 1880000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 03.04.2017 (а.с. 78, т.1).

29.09.2017 сторонами підписано акт приймання-передавання матеріальних цінностей відповідно до п.8.2 договору, згідно з даними якого виконавець передав замовнику демонтоване килимове покриття, яке було передане у травні місяці 2017 року в кількості 7280 кв.м. вартістю 1172080,00 грн. Зауважень щодо якості та кількості майна у сторін не було (а.с. 20, т.1).

20.12.2017 сторонами підписано акт №11 приймання-передавання робіт та послуг (а.с. 21, т.1), у якому, зокрема, вказано про наступне:

-     про належне виконання виконавцем робіт та послуг, обумовлених договором щодо встановлення, обслуговування та демонтажу килимового покриття у кількості 10500 кв.м.;

-     про загальну вартість робіт та послуг, яка становить 1366302,00 грн.;

-     про необхідність повернення виконавцем замовнику коштів у сумі 513698,00     грн.;

-     про підписання виконавцем вказаного акту із запереченнями.

У своєму запереченні (а.с. 117, т.1) виконавець зазначив про необхідність заміни суми в акті надання послуг на таку, що відповідатиме умовам підписаного договору №73-67/4 від 29.03.2017 і складає 2350000,00 грн. та про необхідність виконання замовником своїх обов’язків згідно з договором, тобто, підписання оновленого акту з вірною сумою та оплати решти суми, яка складає 470000 грн.

В матеріалах справи наявна також копія претензії замовника №2.2-2.2/4598 від 29.12.2017 та докази її відправки виконавцю (а.с. 38-40, 41, т.1), у якій ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на підставі результатів ревізії Державної аудиторської служби (надалі – ДАС) України зазначило про виключення із актів наданих послуг між сторонами незапланованого прибутку та оплати участі ТзОВ «Артмакс Інжиніринг» в тендерах на Прозорро, у зв’язку з чим було встановлено  фактичну вартість відповідних робіт та послуг, зокрема, і за договором №73-67/4 від 29.03.2017. У зв’язку з наведеним замовник просив виконавця сплатити різницю між попередньою оплатою та фактичною вартістю відповідних робіт та послуг, в тому числі, за договором №73-67/4 від 29.03.2017.

На підтвердження своєї позиції позивач долучив до матеріалів справи копію акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДАС України №03-21/9 від 22.08.2017 (а.с. 23-26, т.1); копію довідки зустрічної звірки Західного офісу ДАС України №03-01-35/16 від 02.08.2017 (а.с. 27-32, т.1) та лист ДАС України про усунення порушень №03-14/562 від 04.10.2017 (а.с. 33-35, т.1).

Зважаючи на наведене, ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» вважає, що у ТзОВ «Артмакс Інжиніринг»  виник обов’язок повернути частину попередньої оплати в розмірі 513698,00     грн. В свою чергу, невиконання цього обов’язку зі сторони останнього стало підставою для звернення із позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 , 3 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не вносили змін до договору №73-67/4 від 29.03.2017 в частині ціни договору та порядку здійснення оплати.

Підписання сторонами акту приймання-передавання робіт та послуг №11 від 20.12.2017 із запереченнями відповідача щодо вартості виконаних робіт (наданих послуг) не може вважатися взаємопогодженою зміною умов договору №73-67/4 від 29.03.2017.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд надав вірну правову оцінку акту приймання-передавання робіт та послуг №11 від 20.12.2017 та обґрунтовано не взяв до уваги зазначену в акті вартість робіт (послуг), оскільки така: а) не відповідає положенням договору; б) при підписанні акту відповідач виклав письмові заперечення з приводу зазначеної в акті вартості робіт (послуг).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не міг в односторонньому порядку змінювати ціну договору лише на підставі акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Держаудитслужби України та листа Держаудитслужби України про усунення порушень. Вказаний акт та лист Держаудитслужби України не можуть вважатися підставами виникнення чи зміни цивільних прав та обов'язків у сторін за договором №73-67/4 від 29.03.2017, оскільки вони не є такими в розумінні ст.11 ЦК України, зокрема, не є актами цивільного законодавства (ст. 4 ЦК України).

Як було зазначено вище, відповідач виконав передбачені договором роботи та надав відповідні послуги належним чином та в повному обсязі. Вказана обставина визнається обома сторонами, а також вбачається з акту приймання-передавання робіт та послуг №11 від 20.12.2017 (в тій його частині, яка не заперечується жодною із сторін).

Зважаючи на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що  позивач безпідставно зазначив у складеному ним акті №11 від 20.12.2017 іншу ціну (вартість робіт та послуг), ніж та, яка передбачена умовами договору, що є порушенням норм Цивільного кодексу України (статей 509, 526, 629) та умов двостороннього договору (п.п.1.1, 7.1, 8.1, 8.2, 11.4).

Оскільки у позивача не було підстав вимагати від відповідача повернення попередньої оплати (чи її частини), то такі неправомірні дії позивача не можуть породжувати для відповідача виникнення будь-яких зобов’язань, не передбачених цим договором.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у даній справі.

Колегія суддів погоджується також із висновком місцевого господарського суду про те, що позивач невірно сформулював позовну вимогу у даній справі (невірно вибрав спосіб захисту). Так, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача «заборгованість за договором №73-67/4 від 23.03.2017 у розмірі 513698,00 грн.», проте вказана сума за своєю суттю не є заборгованістю, оскільки у відповідача, на підставі вказаного договору, не виникало відповідного грошового зобов’язання. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, до спірних відносин також не підлягають застосуванню норми статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2018 у справі №914/226/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» – без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 27.09.2018.

Головуючий суддя                                                                      Г.В. Орищин

суддя                                                                                          Н.А. Галушко

суддя                                                                                          Л.С. Данко