Справа № 2a-212/2008 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2008 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Терещенко О.І.
суддів: Гетьман В.В.
Семенюк І.М.
при секретарі Чобітько H.Q,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області, третя особа : Державна Судова Адміністрація України про скасування наказу прокурора Сумської області № 205 від 16 вересня 1991 року та інше, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить прийняти постанову, якою визнати протиправними дії прокуратури Сумської області в частині внесення запису в трудову книжку про його роботу в якості стажиста на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка Сумської області від 16 вересня 1991 року по 08 серпня 1992 року та зобов»язати прокуратуру Сумської області внести запис в його трудову книжку про його роботу на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка Сумської області з 16 вересня 1991 року по 08 серпня 1992 року. Вимоги мотивує тим, що він рішенням державної комісії по розподілу молодих спеціалістів Української юридичної академії був розподілений на роботу до прокуратури Сумської області і призначений з 01 серпня 1991 року стажистом на посаду помічника прокурора Роменського району, а з 16 вересня 1991 року по 08 серпня 1992 року працював відповідно до запису у трудовій книжці - стажистом на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка Сумської області. В наступному був звільнений з прокуратури Сумської області за власним бажанням, а з 24 липня 1996 року по теперішній час працює суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області. Посилається на те, що за час роботи в прокуратурі м. Шостка Сумської області ним було проведено безліч перевірок, віднесених згідно діючого законодавства до компетенції слідчих прокуратури, рішення по яким він приймав самостійно, ставлячи свій підпис як старшого слідчого, а не стажиста на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка. У вказаний період ним було розслідувано ряд кримінальних справ, рішення по яким, а саме : про порушення кримінальної справи, про відмову в порушення кримінальної справи, направлення заяв або повідомлень за належте тю, про закриття або направлення справ до суду він приймав самостійно, ставлячи під кожним документом свій підпис як старшого слідчого прокуратури м. Шостка, тобто, фактично у зазначений період він працював старшим слідчим прокуратури м. Шостка. Згідно cт. 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Вважає, що час його роботи в прокуратурі м. Шостка Сумської області з 16 вересня 1991 року по 08 серпня 1992 року слід рахувати як час його роботи в якості старшого слідчого прокуратури м. Шостка, в іншому випадку всі процесуальні документи по матеріалах перевірок та справах, по яким він приймав рішення незаконні, оскільки як стажист він не мав права самостійно від свого імені виносити процесуальні документи та приймати рішення. Встановлення факту роботи на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка необхідно йому для отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки на
час звернення з позовом до суду він працював суддею дванадцять років, просить вирішити вказане в судовому порядку.
В судовому засіданні заявлені вимоги позивачем ОСОБА_2 змінені, просить прийняти постанову, якою скасувати наказ прокурора Сумської області № 205 від 16 вересня 1991 року про призначення його з 16 вересня 1991 року стажором на посаду старшого слідчого прокуратури Роменського району та запис в його трудовій книжці про призначення його стажором на посаду старшого слідчого прокуратури м. Шостка з 16 вересня 1991 року та зобов»язати прокуратуру Сумської області видати наказ про призначення його з 16 вересня 1991 року на посаду старшого слідчого прокуратури м. Шостка, звільнивши його з цієї дати від стажора прокуратури Роменського району та внести запис в його трудову книжку про призначення його на посаду старшого слідчого прокуратури м. Шостка з 16 вересня 1991 року, пояснивши, що дійсно він рішенням державної комісії по розподілу молодих спеціалістів Української юридичної академії був розподілений на роботу до прокуратури Сумської області та призначений з 01 серпня 1991 року стажистом на посаду помічника прокурора Роменського району. З 16 вересня 1991 року по 08 серпня 1992 року він працював відповідно до запису у трудовій книжці -стажистом на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка Сумської області. Згодом, він звільнився з прокуртури Сумської області за власним бажанням, а з 24 липня 1996 року по теперішній час працює суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області. За час роботи в прокуратурі м. Шостка Сумської області ним проводились перевірки, віднесені до компетенції слідчих прокуратури, рішення по ним він приймав самостійно, ставлячи свій підпис як старшого слідчого, а не стажиста на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка. Також, у вказаний період ним було розслідувано ряд кримінальних справ, рішення по яким, що стосувались: порушення кримінальної справи, відмови в порушенні кримінальної справи, направлення заяв або повідомлень за належністю, закриття або направлення справ до суду він приймав самостійно, ставлячи під кожним документом свій підпис як старшого слідчого прокуратури м. Шостка, що свідчить про те, що фактично у зазначений період він працював старшим слідчим прокуратури м. Шостка. Згідно cт. 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Вважає, що вказаний час його роботи в прокуратурі м. Шостка Сумської області необхідно рахувати як час його роботи в якості старшого слідчого прокуратури м. Шостка, в іншому випадку всі процесуальні документи по матеріалах перевірок та справах, по яким він приймав рішення незаконні, оскільки як стажист він не мав права самостійно від свого імені виносити процесуальні документи та приймати рішення. Вирішення цього питання необхідно йому для отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки на час звернення з позовом до суду він працював суддею дванадцять років, просить вирішити вказане в судовому порядку. Представник відповідача - прокуратури Сумської області в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи в суді належним чином повідомлений ( а.с.136) , у письмовій заяві від 01 жовтня 2008 ( а.с. 134) року просить справу розглядати у свою відсутність, відмовивши в задоволенні завлених вимог. У письмових запереченнях ( а.с. 37, 38) просипається на те, що дійсно позивач ОСОБА_2 призначався стажистом на посаду старшого слідчого прокуратури м. Шостка наказом прокурора Сумської області від 16 вересня 1991 року № 205 на підставі cт. 20 Закону про прокуратуру СРСР, у якій зазначено на те, що « лица, окончившие высшие юридические учебные заведения и не имеющие опыта практической работы по специальности, проходят в органах прокуратуры стажировку в течение года. Назначение на должности прокуроров и следователей прокуратуры лиц, не имеющих законченного высшего юридического образования, сокращение срока стажировки или освобождение от стажировки могут иметь место лиш в отдельных случаях в порядке, устанавливаемом Генеральным прокурором СССР». 05 листопада 1991 року був прийнятий Закон України «Про прокуратуру», статтею 46 якого передбачено проходження особами, які не мають практичного досвіду за спеціальністю , стажування строком до одного року, порядок якого визначається Генеральним прокурором України, такого порядку, чинного на час
коли працював стажистом на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка в прокуратурі області не збереглося. В поданні про присвоєння класного чину від 07 серпня 1992 року, що є в матеріалах особової справи зазначено на те, що під час стажування ОСОБА_2 особисто розслідував кримінальні справи, приймав рішення в порядку cт. 97 КПК України, розглядав звернення громадян, брав участь у розгляді кримінальних та цивільних справ та інше. Також, посилається на те, що відповідно до cт. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншим законом, частиною 2 цієї статті передбачений річний строк для звернення з позовом до адміністративного суду з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, а згідно cт. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду протягом 3 місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вважає , що позивач не навів поважності причин пропуску вказаних строків, що є підставою для відмови в задоволенні позову на підставі ч. 1 cт. 100 КАС України. Окрім того, зазначає на те, що відповідно до ч.3 cт. 2 КАС України в справах щодо скарження рішень , дій чи бездіяльності субяєктів владних повноваджень адміністративні суди перевіряють чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з виконанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дїї) та інше. Під час внесення записів до трудової книжки позивача прокуратура області даних вимог КАС України не порушила, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Державної судової адміністрації України в
судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи в суді належним чином
повідомлений (а.с. 138). У письмових запереченнях (а.с. 22,23) просипається на те, що
cт. 43 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що кожен суддя, за умови, що
він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на
звільнення від виконання обовяязків за власним бажанням або у зв»язку із закінченням
строку повноважень. Частиною четвертою даної статті перебдачено, що судді, який
вийшов у відставку, при наявності відповідного віку та стажу роботи виплачується
пенсія на умовах, перебдачених cт. 37 Закону України «Про державну службу». До стажу
роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового
утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів
відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і
арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що
раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо повязаних з
керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних
судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та
підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі
України, Вищому арбітражному суді Укараїни, а також на посадах прокурорів і слідчих за
умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посадах судді не менше 10 років.
Крім того, відповідно до Указу Президента «Про додаткові заходи щодо соціального
захисту суддів № 584 від 10 липня 1995 року судді, які мають право на відставку та
продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і 100 відсотків
перебдаченого законом щомісячного грошового утримання, положеного їм у разі виходу у
відставку. До стажу роботи, що дає право судді на відставку та одержання щомісячного
грошового утримання, за умови роботи на посаді не менш як 10 років, зараховується крім
стажу трудової діяльності, визначеного законом половина строку навчання у вищих
юридичних закладах та період проходження строкової військової служби. Згідно з
рішенням Конституційного Суду України від 1 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі за
конституційним поданням Верховного Суду України та 50 народних депутатів України
право на пенсійне забезпечення, загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій
визначається Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування . Право судді, який перебуває у відставці на пенсійне щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній
звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов»язків судді. Умови і порядок його виплати визначені Законом України «Про статус суддів». В кожному окремому випадку спеціальним законодавством встановлюються свої умови та порядок призначення пенси і тому, в даному випадку, умовно для нарахування стажу суддям в пільговому обчисленні має бути вказівка про це в спеціальному законі, яким є Закон України «Про статус суддів», що визначає статус суддів; умови обрання суддів, матеріальне і соціально-побутове забезпечення суддів та інше. Саме цим законом передбачені умови та підстави, за наявності яких суддя , який має піти у відставку та отримувати щомісячне довічне грошове утримання. При цьому Указ Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів № 584 від 10 липня 1995 року судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і 100 відсотків перебдаченого законом щомісячного грошового утримання, положеного їм у разі виходу у відставку. Але, спеціальним законодавством, яке регулює право суддів на відставку, не допускається зарахування часу роботи на посаді стажиста, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, яких достатньо, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із слідуючих підстав:
Із матеріалів справи та пояснень осіб, які беруть участь у справі вбачається, що позивач ОСОБА_2 рішенням державної комісії по розподілу молодих спеціалістів Української юридичної академії був розподілений на роботу до прокуратури Сумської області та з 01 серпня 1991 року був призначений стажистом на посаду помічника прокурора Роменського району, аз 16 вересня 1991 року по 08 серпня 1992 року працював стажистом на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка Сумської області. В наступному був звільнений з прокуртури Сумської області за власним бажанням, а з 24 липня 1996 року по теперішній час працює суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, що відповідає запису у його трудовій книжці, ксерокопія якої мається в справі на а.с. 4-14 .
У вказаний період позивач особисто розслідував кримінальні справи, приймав рішення в порядку cт. 97 КПК України, розглядав звернення громадян, брав участь у розгляді кримінальних та цивільних справ та інше, направлявся у відрядження як старший слідчий прокуратури м. Шостка, що стверджується відповідними процесуальними документами, наказами, ксерокопії яких маються в справі на а.с. 75-101, 109-121.
Вказані обставини сторонами по справі та третьою особою, яка бере участь у справі не оспорюються.
Відповідно до змісту статті 20 Закону про прокуратуру СРСР - « лица, окончившие высшие юридические учебные заведения и не имеющие опыта практической работы по специальности, проходят в органах прокуратуры стажировку в течение года. Назначение на должности прокуроров и следователей прокуратуры лиц, не имеющих законченного высшего юридического образования, сокращение срока стажировки или освобождение от стажировки могут иметь место лиш в отдельных случаях в порядке, устанавливаемом Генеральным прокурором СССР».
Статтею 46 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, з послідуючими змінами та доповненнями, передбачено проходження особами, які не мають практичного досвіду за спеціальністю, стажування строком до одного року, порядок якого визначається Генеральним прокурором України.
З письмових пояснень представника відповідача - прокуратури Сумської області випливає, що такого порядку, чинного на час коли позивач працював стажистом на посаді старшого слідчого прокуратури м. Шостка в прокуратурі Сумської області не збереглося.
Згідно статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше , обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
У статті 233 КЗпП України зазначено на те, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він
дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
За статтею 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У письмових поясненнях представник відповідача - прокуратури Сумської області посилається на те, що позивач не навів поважності причин пропуску вказаних строків, що є підставою для відмови в задоволенні позову на підставі частини 1 статті 100 КАС України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 своє звернення до суду з адміністративним позовом 06 лютого 2008 року пояснив тим, що про те, що його право порушено йому стало відомо незадовго до пред»явлення позову.
Однак, із ксерокопії трудової книжки (а.с. 4 ) - картки ознайомлення працівника з записами в трудовій книжці вбачається, що про записи у трудовій книжці позивачу було відомо з 20 березня 2001 року.
Таким чином, суд вважає, що причин пропуску встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду , які можливо було б визнати поважними позивач не навів.
Окрім того, згідно статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХН, з послідуючими змінами та доповненнями кожен суддя, за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення від виконання обов»язків за власним бажанням або у зв»язку із закінченням строку повноважень; судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку та стажу роботи виплачується пенсія на умовах, перебдачених cт. 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді . До сжажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов»язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді Укараїни, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посадах судді не менше 10 років.
Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 1 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України та 50 народних депутатів України право на пенсійне забезпечення, загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначається Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальноо6ов»язкове державне пенсійне страхування».
Також, за змістом Указу Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів № 584 від 10 липня 1995 року судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і 100 відсотків перебдаченого законом щомісячного грошового утримання, положеного їм у разі виходу у відставку; до стажу роботи, що дає право судді на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді не менш як 10 років, зараховується крім стажу трудової діяльності, визначеного законом половина строку навчання у вищих юридичних закладах та період проходження строкової військової служби.
Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що позивач, як особа яка не має практичного досвіду за спеціальністю, проходив стажування у відповідний зазначений вище період на певних посадах прокуратури Сумської області, що не протирічить вимогам статті 46 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено проходження особами, які не мають практичного досвіду за спеціальністю , стажування строком до одного року, порядок якого визначається Генеральним прокурором України, також, виходячи з того, що вказане стажування відповідно до cт. 43 Закону України «Про статус суддів» не зараховується до сжажу роботи, що дає право
на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, а також, те, що вказаним спеціальним Законом України «Про статус суддів» передбачено право судді, який перебуває у відставці на пенсійне щомісячне довічне грошове утримання, що як особлива форма соціального забезпечення суддів полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, в тому числі після звільнення від виконання обов»язків судді, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заявлених позовних вимог не має.
Керуючись cт. 55 Конституції України, ст.ст. 99,100, 163,167 КАС України , cт. 46 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, з послідуючими змінами та доповненнями, cт. 233 КЗпП України, cт. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, з послідуючими змінами та доповненнями ,-
постановив:
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови; апеляційна скарга на постанову суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.