КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/5463/18 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ у м. Києві) про:

- визнання протиправною відмови у проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 року;

- зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючим народним депутатам з 01.10.2017 року та з 01.01.2018 року;

- зобов'язання Відповідача нарахувати заборгованість з 01.10.2017 року та з 01.01.2018 року та виплатити її в установлену порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством прямо закріплено, що розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується, у зв'язку з чим підстави для її перерахунку відсутні. Крім того, суд підкреслив, що із набранням чинності згаданим законом не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав Позивача, у той час як Європейський суд з прав людини підтвердив право держави та введення, призупинення та припинення виплати доплат шляхом внесення відповідних законодавчих змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме неврахування того, що, по-перше, на момент призначення пенсії Позивачу законодавством було передбачено право на перерахунок пенсії, призначеної згідно Закону України «Про статус народного депутата України», по-друге, приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до Позивач не можуть бути застосовані, оскільки порушують принцип «правомірних або законних очікувань» та правове становище пенсіонера, по-третє, звуження прав ОСОБА_2 відбулося у зв'язку з позбавленням можливості отримувати пенсію у перерахованому розмірі з 01.10.2017 року та з 01.01.2018 року у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючих народних депутатів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 25.09.2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ у м. Києві та отримує з 07.11.2006 року пенсію по відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» (а.с. 28).

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до народного депутата України Соболєва С.В. із проханням звернутися до голови правління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії (а.с. 9-32). Листом від 05.02.2018 року №1138 народний депутат України Соболєв С.В. звернувся до голови правління ПФ України із проханням розглянути вказану заяву ОСОБА_2 (а.с. 8).

За наслідками розгляду даного звернення Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 19.02.2018 року №3105/13 (а.с. 34), а також Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 22.02.2018 року №3781/Я-1 (а.с. 35-36) повідомили ОСОБА_2 про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки, по-перше, з 11.10.2017 року пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», по-друге, в силу п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» вказаного Закону якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», її розмір, встановлений до дня набрання законом чинності, не переглядається та пенсія не індексується, по-третє, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 22 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 19, 22, 24, 46, 58 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також рішень Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки нормативні підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії, гарантії трудових прав народного депутата встановлюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами України.

Згідно абз. абз. 1, 2 ч. 12 ст. 20 вказаного Закону у згаданій редакції визначали, що при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.

Пенсія народному депутату виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі 12 місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Приписи абз. 6 ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» визначали, що у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.

Судовою колегією враховується, що згідно положень ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахування наведеного, а також зважаючи на те, що до спірних правовідносин повинен застосовуватися нормативно-правовий акт, який є чинним на момент їх виникнення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Приписи ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року та застосовується з 01.10.2017 року, передбачають, що пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року та застосовується з 01.10.2017 року, У разі якщо особі призначено пенсію відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус народного депутата України», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на час звернення ОСОБА_2 із заявою про перерахунок пенсії положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо передбачено неможливість перерахунку пенсії, призначено на підставі Закону України «Про статус народного депутата України» до 01.10.2017 року. Крім того, іншими законодавчими актами України не було передбачено здійснення такого перерахунку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії народного депутата України, яку ОСОБА_2 отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням права останнього на соціальний захист.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до ст. 22 Загальної декларації прав людини кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на реалізацію необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою ресурсів кожної держави.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.

Крім того Європейський суд з прав людини у справах «Великода проти України» та «Суханов та Ільченко проти України» стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс («золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії Позивача на підставі ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії, оскільки станом на день виникнення спірних правовідносин перерахунок пенсії згаданими положеннями Закону не передбачено, у зв'язку з чим твердження суду першої інстанції про зміну законодавства, що регулює дані правовідносини, є обґрунтованим.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для перерахунку пенсії Позивачу на підставі нормативних актів, окремі положення яких викладені в іншій редакції, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог.

Посилання Апелянта на порушення положень Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» не визнана неконституційною і підлягає виконанню відповідними суб'єктами.

Твердження Позивача про те, що відповідно до ст. 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені народні депутати України, які вже вийшли на пенсію, є помилковим, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 25» вересня 2018 року.