ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-3454/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Матковської З.М.
суддів Мартинюка В.Я., Хоми О.П.
при секретарі судового засідання Подібка М.З.
за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мельничука Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Львівської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання відсутності компетенції ( повноважень ) та визнання протиправними дій
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 звернулась із позовом до прокуратури Львівської області. Позивач просить суд визнати відсутність у прокуратури Львівської області компетенції ( повноважень ) вступити у справу для захисту інтересів ОСОБА_4 за її позовом до виконкому Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації м. Львова про визнання недійсним та скасування рішення виконкому та визнати протиправними дії прокуратури Львівської області, які виявилися у вступі прокуратури Львівської області у справу для захисту інтересів ОСОБА_4 за її позовом до виконкому Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації м. Львова про визнання недійсним та скасування рішення виконкому. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. ОСОБА_4 має в суді представника, яка надає їй необхідну правову допомогу. Вважає вступ прокурора у справу для захисту інтересів ОСОБА_4 не ґрунтується на вимогах закону, ставить сторони в нерівне становище, порушує принцип змагальності та суперечить засадам адміністративного судочинства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини позовної заяви та просив позов задовольнити. Крім цього, зазначив що прокуратура Львівської області надала незаконні переваги ОСОБА_4 перед судом за ознаками прямих родинних стосунків представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 та представника відповідача ОСОБА_6, які є рідними сестрами, що прямо заборонено статтями 10, 29, 30, 57 КАС України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що ОСОБА_4 звернулась із заявою до прокурора Львівської області про вступ у справі за її позовом до виконкому Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації м. Львова про визнання недійсним та скасування рішення виконкому. Враховуючи, що остання є особою похилого віку, їй понад 80 років, репресованою та реабілітованою особою, прокуратурою області було прийнято рішення про вступ у справу. Вважає дії прокуратури законними та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась належним чином про день, час та місце розгляду справи. Заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутності на адресу суду не представила, тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у її відсутності.
Заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, мотивуючи це наступним.
Відповідно до ст. 5 закону України «Про прокуратуру», однією із функцій, покладених на прокуратуру України є представництво інтересів громадянами або держави в суді, у випадках визначених законом.
Пунктом 6 статті 20 цього Закону прокурору надано право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено підстави та форми представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.
Відповідно до частини 2 статті 36-1 цього Закону, підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
Однією із форм представництва є участь у розгляді судами справ.
Судом встановлено, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до виконкому Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації про визнання недійсним та скасування рішення та розпорядження.
03.09.2008 року ОСОБА_4 звернулась із заявою до Прокурора Львівської області про захист її інтересів в суді по вищевказаній справі.
18.09.2008 року прокуратурою Львівської області на адресу Галицького районного суду м. Львова надіслано лист № 05/1-54 вих.-08, в якому повідомляється про вступ у розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 Підставою є те, що остання являється репресованою у часи сталінських репресій, особою похилого віку, самостійно не спроможна захищати свої права у суді та потребує захисту держави.
Згідно довідки № 3/5349-92 від 12.06.1992 року, виданої прокуратурою Львівської області ОСОБА_7 на підставі ст. 1 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітована з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах та у спосіб наданих йому законом повноважень, оскільки ОСОБА_4 є особою похилого віку, репресованою і реабілітованою особою, що є іншою поважною причиною для вступу прокуратури у справу з метою представництва інтересів ОСОБА_4
Крім цього та обставина, що ОСОБА_4 є репресованою собою, свідчить про наявність у держави боргу перед вказаною особою.
Що стосується посилань позивача на ту обставину, що у ОСОБА_4 є представник у даній справі, то законом не встановлено таких обмежень у випадку представництва прокуратурою інтересів громадянина.
Позивач, крім цього, позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Однак, прокуратурою надані незаконні переваги ОСОБА_4 перед судом за ознаками прямих родинних стосунків представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та представника ОСОБА_4 працівника відповідача ОСОБА_6.
З такими твердженнями позивача суд не погоджується з наступних підстав. Рівність учасників адміністративного процесу перед законом є нічим іншим, як наділення їх рівними правами і рівними обов'язками щодо участі в процесі та відстоюванні своєї позиції. Сутність цього положення полягає в тому, що Кодекс адміністративного судочинства України гарантує сторонам рівні процесуальні можливості (наділення сторін правами та покладення на них обов'язків) з метою захисту їх порушених прав, свобод та інтересів. Принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом передбачає рівну можливість усіх громадян брати участь у судовому адміністративному процесі, мати адміністративно-процесуальний статус, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, здійснювати закріплені процесуальним законом права та обов'язки. Крім цього, принцип рівності передбачає здійснення правосуддя в Україні на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Посилання позивача на порушення відповідачем статей 29,30 КАС України судом не приймається, оскільки вказані статті регулюють питання підстав для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача.
Аналогічно не знаходить свого підтвердження посилання позивачем на порушення ст. 57 КАС України, оскільки вказана стаття зазначає, які особи, які не можуть бути представниками
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 50, 71 – 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Прокуратури Львівської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання відсутності у прокуратури Львівської компетенції ( повноважень ) вступити у справу для захисту інтересів ОСОБА_4 за її позовом до виконкому Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації м. Львова про визнання недійсним та скасування рішення виконкому та визнання протиправними дій Прокуратури Львівської області, які виявилися у вступі прокуратури Львівської області у справу для захисту інтересів ОСОБА_4 за її позовом до виконкому Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації м. Львова про визнання недійсним та скасування рішення виконкому – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 30.12.2009 року.
Головуючий - суддя Матковська З.М.
Судді Мартинюк В.Я.
Хома О.П.
Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.