Справа № 22-3386 /08     Головуючий у 1 інстанції Курдюков В.М.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2008 року     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого     Краснокутської О.М.

Суддів:     Сапун О.А.

Гончара О.С-
при секретарі     Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи виконавчий комітет Токмацької міської ради, комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації „Абрис", Токмацька державна нотаріальна контора, про визнання припиненим права власності та скасування свідоцтва про право на спадщину, -

УСТАНОВИЛА:

14 вересня 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання припиненим права власності та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Зазначав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належало по 1/2 частці жилого АДРЕСА_2. Цей будинок з 1975 року знаходився на обліку в виконавчому комітеті Тоцмацької міської ради як такий, що підлягає знесенню у зв'язку з передачею земельної ділянки для суспільних потреб. Виконком Токмацької міськради погодив знесення житлового будинку з виконкомом Запорізької облради. 28 червня 1989 року ОСОБА_6 на підставі договору міни передав належну йому 1/2 частину спірного будинку ОСОБА_8 В подальшому на підставі рішення № 244/2 виконкому Токмацької міської ради від 14 вересня 1989 року замість частини будинку, який підлягав знесенню, ОСОБА_8 виділено однокімнатну АДРЕСА_1. У 1994 році квартира була ОСОБА_8 приватизована. Таким чином, право власності ОСОБА_8 на 1/2 частку АДРЕСА_2, було припинено з 14 вересня 1989 року. Незважаючи на ці обставини, після смерті ОСОБА_9 22 квітня 1999 року, його діти ОСОБА_3, ОСОБА_5 отримали свідоцтво перо право на спадщину за законом і в перелік спадкового майна увійшли як приватизована спадкодавцем квартира, так і 1/2

частка жилого АДРЕСА_2. Між тим, він сам тривалий час користувався спірною частиною будинку та прилеглою до неї земельною ділянкою, тому просив позов задовольнити. Визнати припиненим право власності спадкодавця ОСОБА_8 на 1/2 частку будинку, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом в частині включення в перелік спадкового майна 1/2 частину зазначеного будинку, що розташований на земельній ділянці площею 534 кв. м. Зобов'язати КП БТІ „Абрис" скасувати реєстрацію права власності за відповідачами 1/2 частину будинку.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 29 травня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано припиненим з 14 вересня 1989 року право власності ОСОБА_8 на житловий АДРЕСА_2

Визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 19 вересня 2001 року про право на спадщину. Спадкове майно належало спадкодавцеві на підставі договору міни, посвідченого Токмацькою державною нотаріальною конторою 29 червня 1989 року (номер реєстру 1232), та складалось з 1/2 частини житлового АДРЕСА_2 ( будинок А-1 жилою площею 22,9 кв. м, глинобитний, обкладений цеглою), а також господарчих будівель: гаража Г, вбиральні, паркана 1, водомережі К.

Зобов'язано КП БТІ „Абрис" скасувати реєстрацію за ОСОБА_5, ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину житлового АДРЕСА_2

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам та вимогам закону, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Позивач ОСОБА_4, його представник ОСОБА_11, відповідач ОСОБА_5, представники третіх осіб у судове засідання апеляційного суду Запорізької області не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, про причини неявки суд не сповістили. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_3 та її представника, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд у разі невідповідності висновків суду обставинам справи, має право повністю скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що власниками АДРЕСА_2, в рівних частках були ОСОБА_7 та ОСОБА_6. 28 червня 1989 року ОСОБА_6 за договором міни передав належну йому 1/2 частину будинку ОСОБА_8

Розпорядженням № 43-р виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів від 22 березня 1988 року було дозволено знести індивідуальні жилі будинки, у тому числі АДРЕСА_2, по причині відведення земельних ділянок для державних та суспільних потреб (а. с. 7,8,10,14).

Рішенням № 244/2 Токмацької міської ради від 14 вересня 1989 року згідно розпорядження № 43-р Запорізького облвиконкому ОСОБА_8 було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Однак у встановленому законом порядку він не був позбавлений права власності на 1/2 частину АДРЕСА_2 (а. с. 6).

22 квітня 1999 року ОСОБА_8 помер. Діти спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 вересня 2001 року оформили право власності на спадкове майно. За кожним з них було зареєстровано в КП БТІ „Абрис" по 1/2 часток у АДРЕСА_2. Право власності на 1/2 частику цього будинку було зареєстровано за ОСОБА_7.

ОСОБА_7 22 серпня 2002 року заповів все своє майно ОСОБА_4 21 жовтня 2002 року ОСОБА_7 помер. Позивавч 11 квітня 2003 року подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак згідно даних КП БТІ „Абрис" на 14 листопада 2005 року право власності на 1/2 частину жилого АДРЕСА_2 ще було зареєстровано за ОСОБА_7 ( а. с. 13,57,63,64).

ОСОБА_4 звернувся в суд з вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про припинення права власності ОСОБА_8, померлого 22 квітня 1999 року, на 1/2 частину АДРЕСА_2. Також просив визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_5 на 1/2 частину спірного будинку, яку вони успадкували після батька ОСОБА_8. При цьому не зазначив, яким чином у даному випадку порушуються його права як особи, що не має права на спадкове майно ОСОБА_8

Між тим, у статті З ЦПК України зазначено, що особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

В процесі розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про порушення відповідачами прав ОСОБА_4, надано не було.

За таких обставин ухвалене по справі рішення не можне визнати законним, обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307,309, 313, 314,316-317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 травня 2008 року по цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - виконавчий комітет Токмацької міської ради, КП бюро технічної інвентаризації „Абрис", Токмацька державна нотаріальна контора, про визнання припиненим права власності ОСОБА_8 на жилий АДРЕСА_2 визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_1 від 19 вересня 2001 року про право ОСОБА_3, ОСОБА_5 на спадщину, зобов'язання КП БТІ „Абрис" скасувати реєстрацію за ОСОБА_3, ОСОБА_5 права власності на 1/2 частку АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців.