Справа № 22-3908     Головуючий у 1 інстанції

2008 р.     Махіборода Н.О.

Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2008 року     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бон дара В .О.
Суддів :     Калашнікової О.В.

Прокопенко О.Л. При секретарі: Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною

скаргою

Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від "14" липня 2008 року по

справі за заявою

Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" про

видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу за кредитним договором з

ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ КБ „ПриватБанк" звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_5

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2008 року відмовлено ЗАТ КБ „ПриватБанк" у прийнятті заяви.

Не погоджуючись з ухвалою суду ЗАТ КБ „ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. З ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про відмову ЗАТ КБ „ПриватБанк" в прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя виходив з того, що заявником порушені правила виключної підсудності та із заяви ЗАТ КБ „ПриватБанк" вбачається спір про право, що унеможливлює видачу судового наказу.

Проте такі висновки суду не ґрунтуються на законі.

Відмовляючи в прийнятті заяви, суддя не зазначив про яке право йдеться мова та з яких саме міркувань суд дійшов до такого висновку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Заявником до справи додано письмовий кредитний договір укладений між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_5, заперечень щодо договору або окремих його умов з боку відповідача немає, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно і необґрунтовано дійшов до висновку про наявність спору про право не зазначивши яке право оспорюється відповідачем.

Наявність у сторін договірної підсудності розгляду спорів, у зв'язку з чим зазначена справа не підсудна Ленінському районному суду м. Запоріжжя, також не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу, оскільки відповідно до вимог ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може бути визнана такою, що постановлена з дотриманням вимог процесуального права, а тому відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2008 року по цій справі скасувати, а матеріали за заявою Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" про видачу судового наказу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.