Справа № 22-3836/ 2008р.     Головуючий у 1 інстанції: Нестеренко Л.О.

Суддя-доповідач Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2008 року     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів:     Прокопенка О.Л.

Маловічко С В. При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя
від 15 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Друга Запорізька державна нотаріальна контора, ОП ЗМБТІ
про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної
реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй 14/25 частки житлового будинкуАДРЕСА_1. Спадкоємцями після її смерті є: її чоловік ОСОБА_7, та діти ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Ніхто з них до державної контори не звертався з заявою про прийняття спадщини, але у зв'язку з тим, що всі вони проживали разом з матір'ю, то фактично вступили у володіння спадковим майном та прийняли спадщину. Кожному з них мало належати по 14/75 частин житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому 14/75 частин житлового будинку. Спадкоємцями після його смерті є: він та ОСОБА_9 Після того як він звернувся до нотаріальної контори з заявою про право на спадщину йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1А частку спадкового майна, тобто 14/25 частки житлового будинку батьків. Така ж частка належала його брату ОСОБА_9, який не звернувшись до нотаріальної контори, помер 27.08.1998 року. Після його смерті відкрилась спадщина на 7/25 часток спірного будинку. Єдиним спадкоємцем після його смерті є його дочка ОСОБА_10, яка звернулась до нотаріальної контори у встановлений законом строк і їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 7/50 часток спірного будинку.

07.08.2000 року ОСОБА_10 зареєструвала право власності за собою на спадкове майно, 7/50 частин житлового будинку.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, визнати недійсним видане ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину, а саме на 7/50 частин спірного будинку та зобов'язати БТІ скасувати державну реєстрацію 7/50 часток спірного житлового будинку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2008 року, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом ще 27.04.1999 року, в тому ж році що і відповідачка.

Відповідачка зареєструвала в БТІ своє право власності на спірний будинок 07.08.2000 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2007 року ОСОБА_11 виділена її частка в спільному спадковому майні в натурі, а саме 41/100 частка спірного будинку. Позов до суду нею був поданий ще у 2005 році і ОСОБА_3 неодноразово викликався в судові засідання. Про те, що такий позов є в суді йому було відомо.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_12 пропущений строк позовної давності, а тому відмовив йому в позові.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої

інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду

України в касаційному порядку протягом двох місяців.