ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року  м. ОдесаСправа № 923/700/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання – О.В. Клименко,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврида-Плюс”

на рішення господарського суду Херсонської області від 07.12.2017р., прийняте суддею Пінтеліною Т.Г., м. Херсон, повний текст складено 12.12.2017р.

у справі №   923/700/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврида-Плюс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Тріус”

про відшкодування збитків від самовільного зайняття земельної ділянки у вигляді упущеної вигоди в сумі 264 885,42 грн.,

                                                встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврида - Плюс» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Тріус» про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 264885,42грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок протиправних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Тріус», які полягали в самовільному зайнятті трьох орендованих позивачем земельних ділянок, останній був позбавлений можливості у 2016 році використати ці земельні ділянки за призначенням, а саме, обробити їх, засіяти рисом та зібрати врожай.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.12.2017р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач в порушення вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи) не довів належними та допустимими доказами того факту, що орендовані ним земельні ділянки у 2016 році були самовільно зайняті та засіяні саме Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Тріус».

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Таврида-Плюс” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2018р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврида-Плюс” задоволено, рішення господарського суду Херсонської області від 07.12.2017р. скасовано, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврида-Плюс” задоволено.

Постановою Верховного суду від 03.08.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Тріус” задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. у справі №923/700/17 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. В постанові судом зазначено про те, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції залишив наведене поза увагою. Дійшовши висновку про обґрунтованість позову, апеляційний господарський суд не з'ясував повно та об'єктивно всіх обставин спору щодо наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього.

14.08.2018р. матеріали справи №923/700/17 надійшли до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2018р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2018р. о 11:30.

04.09.2018р. на електронну пошту суду надійшла заява Адвокатського об’єднання «Дудченко, Корнелюк, Мусулевський та партнери» (представник ТОВ «Таврида-Плюс») про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, датована 03.09.2018р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018р. заяву Адвокатського об’єднання «Дудченко, Корнелюк, Мусулевський та партнери» про відкладення розгляду справи відхилено так як посилання  представника позивача про його участь в процесуальних діях кримінального провадження не підтверджена ніякими доказами. В задоволенні клопотання Адвокатському об’єднанню «Дудченко, Корнелюк, Мусулевський та партнери» про участь у судовому засіданні 06.09.2018р. в режимі відеоконференції також відмовлено у зв'язку з тим, що заявник пропустив п'ятиденний строк звернення до суду з відповідною заявою.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.09.2018р. розгляд справи №923/700/17 відкладено на 20.09.2018р. о 15:00 год.

13.09.2018р. до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в Червонозаводському районному суду м. Харкова.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Тріус” про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Червонозаводському районному суду м. Харкова забезпечити проведення судового засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврида-Плюс”, розгляд якої відбудеться 20.09.2018р. об 15:00 в режимі відеоконференції в приміщенні Червонозаводського районного суду м. Харкова. Повідомлено сторін про те, що засідання відбудеться в приміщенні Одеського апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка 29, зал судового засідання №19.

Зазначена ухвала суду від 13.09.2018р. була отримана ТОВ "Таврида Плюс" 19.09.2018р., що свідчить про те, що позивач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду апеляційної скарги.

В 15:00 год. 20.09.2018р. до залу судових засідань №19 представник ТОВ "Таврида Плюс" не з'явився.

За технічних обставин розгляд справи було перенесено в зал судових засідань №5 для проведення засідання в режимі відеоконференції.

Після повідомлення секретарем про відсутність у встановлений час представника позивача в залі №19, апеляційний розгляд справи був розпочатий в залі судових засідань №5 о 15 год. 10 хв.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

ТОВ "Таврида-Плюс" є сільгоспвиробником і здійснює господарську діяльність на орендованих землях на території Каланчацького району Херсонської області.

З 2009 року позивач на підставі договорів оренди землі від 12.05.2009р. та від 09.11.2009р., укладених із власниками землі, орендує земельні ділянки, зокрема, кадастровий номер 6523255100:19:006:01006, площею 1,77 га, кадастровий номер 6523255100:19:006:0043, площею 1,93 га, кадастровий номер 6523255100:19:006:0045, площею 2,0 га (спірні земельні ділянки загальною площею 5,7 га). Вказані земельні ділянки використовуються для вирощування рису.

Позивач вважає, що у квітні 2016 року вказані земельні ділянки було самовільно зайнято відповідачем, який засіяв їх рисом та зібрав урожай. Внаслідок таких дій відповідача за розрахунками позивача йому було завдано збитків у виді неодержаних доходів (упущеної вигоди) у сумі 264 885,42 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки- будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суб'єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов'язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов'язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов'язок із відшкодування шкоди.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Всупереч наведеним вище приписам норм матеріального права позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків.

Зокрема, як вбачається з наданої позивачем копії акту обстеження земельної ділянки від 20.05.2016р. №000021, за результатами обстеження проведеного Державними інспекторами сільського господарства в Херсонській області ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участю заступника директора позивача з рослинництва ОСОБА_5, встановлено факт самовільного зайняття орендованих позивачем земельних ділянок іншою особою, а саме ТОВ СТ "Івашківський інкубатор". В даному акті інформація щодо завдання позивачу будь-якої шкоди з боку відповідача ТОВ "Агро-Тріус" відсутня.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач звернувся не до особи, зазначеної в акті обстеження земельної ділянки від 20.05.2016р. №000021, що самовільно зайняла земельні ділянки позивача, а до ТОВ "Агро-Тріус", як до юридичної особи, яка на його думку завдала шкоди позивачу.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у вказаному акті державні інспектори посилаються на протокол огляду місця події від 16.04.2014р. проведеного слідчим Каланчацького відділення Новокаховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області. Тобто, цей протокол складений за 2 роки до того, як було складено вказаний акт, а позивач зазначає, що кримінальне провадження №12016230180000312 за ч. І ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки) зареєстроване 27.04.2016 року.

З даного акту не вбачається, що представники відповідача або ТОВ СТ "Івашківський інкубатор" запрошувались або приймали участь у обстеженні земельної ділянки від 20.05.2016р.

Позивачем також було надано витяг з кримінального провадження та Постанову про закриття кримінального провадження №12016230180000312 від 01.11.2017р., з яких вбачається, що 26.04.2016р. до Каланчацького відділення Новокаховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області із заявою з приводу того, що невстановлені особи незаконно засіяли земельні ділянки, які належать ТОВ "Таврида-Плюс".

З протоколу огляду місця події від 26.04.2016р., складеного слідчим СВ Каланчацького відділення Новокаховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області, за участю ОСОБА_6 (ТОВ СТ "Івашківський інкубатор") та ОСОБА_5 (ТОВ Таврида-Плюс - позивач) вбачається, що спірні земельні ділянки засіяні саме ТОВ СТ "Івашківський інкубатор".

Протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 (керівник позивача) від 27.04.2016р. свідчить про те, що спірні земельні ділянки засіяні ТОВ СТ "Івашківський інкубатор".

З протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 27.04.2017р., наданого позивачем, вбачається лише те, що ОСОБА_8 на підставі договору з охоронною фірмою " Володимир +" здійснює охорону рисових чеків ТОВ "Агро-Тріус".

З протоколу допиту свідка ОСОБА_9 (заступник керівника відповідача) від 06.08.2016р. вбачається, що ТОВ "Таврида-Плюс", ТОВ "Агро-Тріус" та ТОВ "Рис України" з 2012 року здійснювали обміни суміжними земельними ділянками, керуючись міркуваннями зручності вирощування сільгосппродукції, проте, не оформлюючи письмово відносини обміну земельними ділянками.

Проте, весною 2016р. керівництво позивача повідомило, що в цьому році не має наміру здійснювати обмін земельними ділянками, тому ТОВ Агро-Тріус не сіяло рису на земельних ділянках, які орендує позивач.

З пояснень, внесених до протоколу допиту свідка ОСОБА_5 (заступник керівника позивача) від 18.08.2016р., вбачається, що в оренді позивача ТОВ "Таврида-Плюс" знаходяться земельні ділянки в межах Каланчацької селищної ради. На вказаній території здійснюють обробку своєї землі також і ТОВ "Рис України" та ТОВ "Агро-Тріус".

Свідок ОСОБА_5 18.08.2016р. пояснив, що 26.04.2016р. було виявлено, що спірні земельні ділянки засіяні ТОВ "Агро-Тріус". Однак, дане твердження ОСОБА_5 повністю протирічить відомостям, викладеним та посвідченим ним в акті обстеження земельної ділянки від 20.05.2016р. та в акті огляду місця події від 26.04.2016р., складеним за участю того ж ОСОБА_5

З протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 29.04.2016р. вбачається, що йому відомо про факт використання спірних ділянок ТОВ СТ "Івашківський інкубатор".

Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається самовільного зайняття саме відповідачем спірних земельних ділянок.

Судова колегія також зазначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЗК України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.93 року із подальшими змінами (далі Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків, згідно з п. 2 Порядку визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню, згідно з п. 3 Порядку підлягають, зокрема, вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані ).

У відповідності до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною Радою народних депутатів рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Отже, для визначення та відшкодування збитків землекористувачу встановлений спеціальний порядок та відповідні вимоги.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтями 76,77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав докази визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди відповідно до вищевказаного Порядку.

Таким чином, недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме: наявності протиправної поведінки відповідача у зайнятті спірних земельних ділянок і визначенні в установленому порядку розміру збитків, є підставою для відмови у позові у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврида-Плюс”– без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129,269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

                                          постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.12.2017р. у справі №923/700/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Таврида-Плюс”– без задоволення.

Стягнути з ТОВ “Таврида-Плюс” (код ЄДРПОУ 35836784) на користь ТОВ “Агро-Тріус” (код ЄДРПОУ 34175201) витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд справи в сумі 7946,57 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

 Повний текст постанови складено 25.09.2018

ОСОБА_11 ОСОБА_1

          Суддя                                                                      К.В. Богатир

Суддя                                                                      С.В. Таран