Справа № 2-а-754/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2009 року Єланецький
районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді
за участю секретаря ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районні Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районні Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни та згідно ст. 6 вказаного Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на рішення Конституційного суду № 6-рп2007 від 09.07.2007 року, яким визнано неконституційними положення «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме п.п.3,12 ст.71 вказаного закону, яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач не виплатив їй вищевказане підвищення за 2006-2007 роки, вважає, що розмір невиплаченого щомісячного підвищення за 2006 – 2007 роки складає 2733 грн. 30 коп. Позивачка просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки вона дізналася про належні їй виплати після висвітлення у пресі інформації про рішення Конституційного суду № 6-рп2007 від 09.07.2007 року, визнати бездіяльність неправомірною та зобов’язати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області нарахувати та виплатити їй недоплачене, як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
В судове засідання позивачка не з’явилася, до суду надала заяву, в якій просила суд справу слухати без її участі.
До суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі про слухання справи без їх присутності, разом із заявою до суду надійшли заперечення в яких відповідач вказує, що не визнає позовні вимоги мотивуючи це тим, що в період часу 2006 – 2007 років був відсутній механізм для нарахування дітям війни підвищення до пенсії, а саме дотепер не визначено розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Не має під собою законодавчого підґрунтя застосувати Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон №1058), як нормативно - правовий акт, який встановлює мінімальну пенсію за віком для підвищення «дітям війни», оскільки частиною 3 статті 28 Закону №1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті ( тобто у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. В 2007 році до Пенсійного фонду надходили кошти для виплати підвищення до пенсії дітям війни, які є інвалідами, оскільки позивачка не відноситься до цієї категорії, то їй такі виплати не проводились. Крім того вважає, що позивачка пропустила строк для звернення до суду, а тому просила суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ст. 6 вказаного Закону, в редакції від 19.12.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України за 2006 рік» від 20.12.2005 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, пункт 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено. Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було. Таким чином, у 2006 році позивачка не мала правових підстав для нарахування підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року ст.. 111 вказаного Закону визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином правові положення, які передбачають виплату підвищення у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком є чинними з 09.07.2007 року. Тому суд приходить до висновку, що з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивачка мала право на перерахунок підвищення в розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком і органи державної влади не можуть свідомо відмовити у цих виплатах.
Вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача нарахувати їй недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивачки про поновлення пропущеного строку для звернення до суду то суд приходить до слідуючого.
Відповідно до п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконними правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Згідно ст.. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб. Таким чином відповідач порушив право особи, що має статус «дитина війни» на отримання належних їй коштів, а тому строки позовної давності на ці правовідносини не поширюється.
Суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову по тим причинам, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не може застосовуватися для перерахунку пенсії позивачки, оскільки за чинним законодавством іншого визначеного розміру мінімальної пенсії за віком не має. Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.. 46 Конституції України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Такі доводи відповідача не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи «Качко проти України» ( заява №63134/00).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7-12, 71, 86,158 -163, 254КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області неправомірними, зобов’язати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Раєвич Т.М.