АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 33/796/686/2018 Постанова винесена суддею Педенко А.М.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з неповною середньоюосвітою, неодруженого, працюючого водієм в КНУ ім. Т. Шевченка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (п/б), який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 грн.

Згідно з постановою суду, 07 жовтня 2017 року о 02 год. по вул. Ватутіна, 13 (с. Жуляни) в м. Києві ОСОБА_2 керував автомобілем «Mercedes-B Vito», державний номерний знак НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та закрити провадження відносно ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення події не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 за кермом автомобіля не перебував, про що він і зазначив у складеному на нього протоколі.

Крім того, з пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також не вбачається, що ОСОБА_2 керував автомобілем та перебував за його кермом.

Проте, ст. 130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до протоколу додається відеозапис, однак, в матеріалах справи він відсутній, не було його надано і на запит суду за клопотанням захисту, що дає підстави вважати, що працівниками патрульної поліції фактично сфабриковано матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, і запис не був направлений до суду з причин відсутності прямих доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом. Між тим, відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

До того ж, інспектор УПП в м. Києві ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив, що ним проводилась відеофіксація, проте, чому вказаний запис не був направлений до суду разом з матеріалами справи йому не відомо.

Окрім цього, суд першої інстанції у своєму рішенні в підтвердження того, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння за кермом автомобіля, посилається на покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які, нібито, зазначили, що у водія були ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, тремтіння пальців рук, проте, вказані покази не можуть братися до уваги, оскільки дані свідки не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, не є експертами для встановлення у особи стану алкогольного сп'яніння, а також не бачили, що саме ОСОБА_2 перебував за кермом автомобіля та був «водієм».

За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а провадження закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляційної скарги, інспектора Управління патрульної поліції м. Києва ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, наданий Управлінням патрульної поліції в м. Києві, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а також поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_8, якими засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження не лише медичного огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, але й за допомогою приладу «Драгер», для визначення стану сп'яніння, та рапорті інспектора поліції.

До того ж факт пропозиції ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Окрім цього, під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 не оспорював того, що він дійсно відмовився від проходження огляду як на приладі «Драгер», так і у медичному закладі у лікаря-нарколога, проте зазначив, що його відмова була викликана лише тим, що, коли до його автомобіля підійшли працівники поліції, його автомобіль не рухався і він за кермом не перебував, а знаходився на задньому сидінні, на передньому ж пасажирському сидінні сиділа його дівчина, та він чекав на свого товариша, який саме і керував транспортним засобом, але на той момент пішов до себе додому, оскільки там неподалік проживає, та мав повернутися до них через 15 хвилин, однак, почувши по телефону від нього про те, що до них підійшли працівники поліції, відмовився повертатися, так як збирається їхати за кордон і не хоче мати ніяких проблем з поліцією.

Проте, такі твердження апелянта та ОСОБА_2 про те, що останній не перебував за кермом автомобіля та не керував ним, коли до нього підійшли працівники поліції, а сидів в автомобілі на задньому сидінні та чекав на свого товариша, який до цього керував автомобілем, а на той момент вийшов з нього та пішов додому, є безпідставними та спростовуються поясненнями допитаного під час апеляційного розгляду інспектора патрульної поліції ОСОБА_6, який пояснив, що, патрулюючи в с. Жуляни, біля другої години ночі вони помітили автомобіль «Мерседес», який від'їжджав від ларька на Кільцевій дорозі, не включивши в темну пору доби фар ближнього світла та поїхали за ним. Водій автомобіля проїхав одне перехрестя, а потім друге, і тоді вони, включивши сирену та проблискові маячки, зупинили даний автомобіль та одразу під'їхали до нього. З автомобіля ніхто не виходив і, коли він підійшов до автомобіля, то водій в цей час пересідав на заднє сидіння, а дівчина так і залишилась сидіти на передньому сидінні. Вони повідомили водію, за що він був зупинений, та, коли він вийшов з автомобіля, у нього було перевірено посвідчення водія та техпаспорт, а під час спілкування з водієм, у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на місці і в медичному закладі, але він відмовився у присутності двох свідків. Після цього на нього було складено протокол та постанову про накладення адміністративного стягнення за керування транспортним засобом без включення ближнього світла у темну пору доби, штраф за що ОСОБА_2 сплатив добровільно.

Зазначені пояснення інспектора патрульної поліції ОСОБА_6 щодо їх слідування за автомобілем «Мерседес», його зупинки за допомогою сирени та проблискових маячків, до якого вони одразу під'їхали і за цей період час з автомобіля ніхто не виходив, об'єктивно підтверджуються і відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був досліджений в суді апеляційної інстанції.

Отже, про те, що, перед складанням відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 керував автомобілем безумовно свідчать дані постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №960586 від 07.10.2017 року, за якою ОСОБА_2 07.10.2017 року керував транспортним засобом «Мерседес», номерний знак НОМЕР_2, у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке він був підданий штрафу у розмірі 425 грн.

При цьому, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2, вважаючи дії інспектора по складанню щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення як за ст. 122 КУпАП, так і за ст. 130 КУпАП, неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку.

А тому такі твердження захисника ОСОБА_3 та самого ОСОБА_2 розцінюються як спосіб захисту та намагання ОСОБА_2 ухилитися від відповідальності за вчинене.

Що стосується доводів апелянта про те, що показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які, нібито зазначили, що у водія були ознаки алкогольного сп'яніння, не можуть братися до уваги, оскільки дані свідки не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, то вони не заслуговують на увагу, оскільки норми КУпАП не передбачають приведення свідків до присяги.

Щодо інших доводів, викладених захисником в апеляційній скарзі, то вони суперечать як фактичним обставинам правопорушення, так і наявним доказам у справі, носять надуманий характер, а тому також не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

У відповідності з вимогами ст.ст. 33, 34 КУпАП суд, при накладенні стягнення на ОСОБА_2, врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника і наклав стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва ГорбІ.М.