Справа № 2 – а  – 874

                                                                                                                                               2009 рік.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

23 грудня 2009 року                                                             Єланецький

районний  суд                                                                        Миколаївської області

в  складі: головуючого судді                                                РАЄВИЧ Т.М.

                 при секретарі                                                        КУЗЬМІНІЙ О.Ю.

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в  залі  суду  смт Єланець адміністративну  справу за  позовом ОСОБА_1  до Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області про відновлення пропущеного строку  для  звернення до суду, визнання бездіяльності Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області неправомірною  та  зобов’язання вчинити певні  дії.

В С Т А Н О В И В :

   Позивачка  звернулася  до суду   з адміністративним позовом  до Управління пенсійного фонду  України в Єланецькому  районі  Миколаївської області   про відновлення  пропущеного строку  для  звернення  до суду, визнання  бездіяльності Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області неправомірною  та  зобов’язання вчинити певні  дії, посилаючись на те, що відповідно до Закону  України «Про соціальний  захист дітей   війни» вона  є  дитиною війни та  згідно ст. 6  вказаного Закону має  право  на  щомісячне  підвищення  до пенсії в  розмірі  30 % мінімальної  пенсії за  віком. Незважаючи на   рішення  Конституційного суду  № 6-рп/2007  від 09.07.2007  року, яким  визнано  неконституційними положення  «Про Державний  бюджет України на  2007 рік», а  саме п.п. 3,12 ст. 71  вказаного Закону, яким  зупинено дію  ст. 6  Закону  України «Про соціальний   захист дітей   війни», відповідач   не виплатив  їй   вищевказане  підвищення за  2006 – 2007 року. Вважає, що розмір  невиплаченого щомісячного  підвищення  за  2006  - 2007 року  складає 2733 грн. 30 коп. В  зв’язку з цим   просила суд  відновити їй  пропущений   строк   для  звернення  до суду, оскільки дізналась про  належні їй  виплати  після   висвітлення  у  пресі  інформації про рішення  Конституційного суду №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, визнати  бездіяльність Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області  неправомірною  та  зобов’язати Управління пенсійного фонду  України в  Єланецькому  районі  Миколаївської області  нарахувати  та  виплатити їй   недоплачене, як  дитині   війни, щомісячне  підвищення  до пенсії за  2006 – 2007 року  роки в  сумі  2733 грн. 30 коп.

В судове засідання позивачка не з’явилася, до суду надала заяву, в якій просила суд справу слухати без її участі.

     Представник Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області до суду не з’явився, направив заяву   з проханням  слухати справу   в  його  відсутність, в  направленому  до суду запереченні   вказує, що відповідач не визнає  позовні   вимоги  в  зв’язку з тим, що в  період часу  2006 – 2007 років  був  відсутній   механізм для  нарахування  дітям війни підвищення до пенсії,  а  саме  дотепер не визначено  розмір мінімальної  пенсії за віком  для  обчислення   підвищення  до пенсії дітям війни. Не має  під собою законодавчого підґрунтя застосувати Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування»  ( далі  - Закон №1058), як  нормативно -  правовий  акт, який  встановлює мінімальну   пенсію за  віком  для  підвищення  «дітям війни», оскільки частиною 3  статті  28 Закону  №1058 чітко визначено, що  мінімальний  розмір пенсії за  віком, встановлений  абзацом  першим частини першої  цієї  статті ( тобто у  розмірі   прожиткового  мінімуму для  осіб, які   втратили  працездатність) застосовується  виключно для   визначення  розмірів  пенсій, призначених згідно з цим Законом.  В  2007 році  до Пенсійного фонду  надходили  кошти  для  виплати  підвищення  до пенсії  дітям  війни, які   є інвалідами.  

      Так  як  позивачка  має статус  «діти війни»  та  є інвалідом, їй  у  2007  році   виплачувалось  підвищення  в  сумі  240,45 грн.  Крім того вважає, що позивачка пропустила  строк  для  звернення  до суду, а тому  просив  суд  застосувати  строк   позовної  давності   та  відмовити  в  задоволенні позову.

     Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивачка  є пенсіонером,  має статус   дитини війни та  є інвалідом І групи, що підтверджується  посвідченням. Відповідно до ч. 1  ст. 46  Конституції України, громадяни  мають право  на  соціальний   захист, що включає  право на забезпечення  їх у  разі   повної, часткової або тимчасової  втрати працездатності, втрати  годувальника, безробіття з незалежних  від них обставин, а  також  у  старості  та  інших  випадках, передбачених законом. Основні  положення  щодо реалізації  конституційного права  громадян, які  мають статус  дитини війни, на  їх соціальну захищеність шляхом надання  пільг і  державної  соціальної  підтримки визначені  в  Законі  України "Про соціальний  захист дітей  війни".

 Згідно з ст. 6   вказаного Закону, в редакції від 19.12.2006 року, дітям  війни пенсії або щомісячне довічне грошове  утримання  чи державна  соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується  на  30 відсотків  мінімальної  пенсії за  віком.

     Пунктом 17  ст.  77 Закону  України "Про Державний  бюджет України за  2006 рік" від 20.12.2005  року, який  набрав  чинності   з 1 січня  2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів  у  відповідність із цим Законом зупинити на  2006 рік  дію ст. 6 Закону  України "Про соціальний  захист дітей  війни". Законом України "Про внесення  змін до Закону  України "Про Державний  бюджет  України на  2006 рік" від 19.01.2006 року, пункт 17 ст. 77 Закону України "Про Державний  бюджет України на  2006 рік" було виключено. Ст. 110 Закону  України  "Про Державний бюджет України на  2006 рік" викладено у  наступній  редакції: "Установити, що пільги дітям  війни, передбачені  абзацом сьомим ст. 5  Закону  України "Про соціальний  захист дітей  війни", запроваджуються  з 1  січня  2006 року, а  ст. 6, - у 2006 році  поетапно, за  результатами виконання бюджету  у  першому  півріччі, у  порядку визначеному  Кабінетом Міністрів України за  погодженням  з Комітетом Верховної Ради України з  питань бюджету".  При цьому, порядок  надання  пільг, передбачених ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей  війни",у  2006 році Кабінетом Міністрів  України розроблено не було. Таким чином, у  2006 році  позивачка  не мала  правових підстав  для  нарахування підвищення пенсії на  30 відсотків мінімальної пенсії за  віком як  дитина  війни, а  тому  у  задоволенні   позовних вимог в  цій   частині  належить відмовити.

     Ст. 111 Закону  України "Про Державний  бюджет України на  2007 рік" встановлено, що підвищення  до пенсії  або щомісячного  довічного грошового утримання  чи  державної  соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії  відповідно до ст.. 6 Закону  України "Про соціальний  захист дітей  війни" виплачується  особам, які  є інвалідами (крім тих, на  яких  поширюється  дія  Закону  України "Про статус  ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі  50 % від розміру  надбавки, встановленої для  учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року  ст.. 111 вказаного Закону   визнано такою, що не відповідає  Конституції України (є неконституційною). Частиною 2  ст. 152  Конституції України передбачено, що закони, інші  правові  акти або їх  окремі  положення, що визнані  неконституційними, втрачають чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом України рішення   про їх  неконституційність.

 Таким чином правові   положення, які передбачають виплату   підвищення  у  розмірі  30 % надбавки до мінімальної  пенсії за  віком є чинними з 09.07.2007 року. Тому   суд приходить  до висновку, що  з 09.07.2007 року по 31.12.2007  року  позивачка   мала  право на  перерахунок   підвищення в розмірі   30% надбавки  до мінімальної  пенсії за  віком  і  органи  державної  влади  не можуть  свідомо  відмовити у  цих виплатах.

      Із наданої до суду   відповідачем  довідки  слідує, що позивачці  яка  є  дитиною війни та  являється  ще й  інвалідом І групи, в  2007 році  було нараховано та виплачено  надбавку  в  сумі  240,45  грн.

     А  тому  суд вважає, що  відповідач  проводячи  перерахунок  за 2007  рік   повинен урахувати  виплачену  надбавку.  

      Що стосується вимог позивачки про поновлення пропущеного строку для звернення до суду то суд приходить до слідуючого.

Відповідно до п. 4  ст. 268 Цивільного кодексу  України позовна   давність  не поширюється на  вимогу   власника   або іншої особи про визнання   незаконними правового акта  органу  державної  влади, органу  влади Автономної Республіки Крим або органу   місцевого самоврядування, яким порушено його  право власності  або інше речове   право. Згідно ст.. 316 Цивільного кодексу  України  правом власності   є право  особи на  річ (майно), яке  вона  здійснює відповідно до закону   за  своєю волею, незалежно від інших осіб. Таким чином  відповідач   порушив   право особи, що має статус  «дитина  війни» на  отримання   належних їй коштів, а  тому  строки позовної давності  на  ці   правовідносини не поширюється.

Суд не може   прийняти до уваги твердження представника   відповідача щодо  відсутності   підстав  для  задоволення   позову по тим причинам, що розмір  мінімальної пенсії за  віком, встановлений   ч.1  ст. 28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування», не може   застосовуватися   для   перерахунку  пенсії позивачки, оскільки  за  чинним  законодавством іншого визначеного  розміру   мінімальної  пенсії за  віком  не має. Отже, положення  ч.3  ст. 28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування», згідно якого  - мінімальний   розмір  пенсії за  віком,  встановлений   абзацом першим  частини першої цієї статті, застосовується  виключно для визначення  розмірів  пенсій, призначених  згідно з цим Законом, не може  бути підставою для відмови в  реалізації позивачем  конституційної гарантії  та  права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з  розміру   мінімальної  пенсії за  віком, як  це встановлено ст.. 6 Закону  України «Про соціальний  захист дітей  війни».  

Також, є безпідставними посилання відповідача  на  відсутність коштів  щодо  забезпечення виплати  зазначеного підвищення   пенсії у  вказаному  розмірі, оскільки  органи  державної  влади не можуть  посилатися  на  відсутність  коштів як  на причину  невиконання  своїх зобов’язань, які  встановлені  ст.. 46 Конституції України та  Законом України «Про соціальний   захист дітей  війни». Такі доводи відповідача не відповідають як нормам  національного законодавства, так  і  міжнародного, зокрема ч. 1  ст. 1  Протоколу №1  Конвенції про захист прав  людини основоположних свобод, яка  є частиною законодавства  України, і  практиці  Європейського Суду  з прав  людини як  джерела  права (справи «Качко проти України» ( заява №63134/00).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7-12, 71, 86,158 -163,  254КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду   України в Єланецькому районі   Миколаївської області  про відновлення  пропущеного  строку  для  звернення до суду, визнання  бездіяльності Управління  Пенсійного фонду  України в  Єланецькому   районі  Миколаївської області неправомірною та  зобов’язання вчинити певні  дії  задовольнити частково.

     Визнати дії  Управління Пенсійного фонду  України  в Єланецькому районі   Миколаївської області неправомірними, зобов’язати  Управління Пенсійного фонду  України  в Єланецькому районі   Миколаївської області здійснити перерахунок  та  виплатити ОСОБА_1  підвищення  у  розмірі  30% надбавки  до мінімальної  пенсії  за  віком  з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року з урахуванням   виплаченої надбавки до пенсії як  інваліду  І  групи.

     В іншій частині позову відмовити.

     Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду.

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                      Суддя:                                            Раєвич Т.М