Р І Ш Е Н Н Я              справа № 2-1334\09

                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   23 вересня 2009 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

      Головуючого судді                  Смолки І.О.,

      При секретарі                      Боєвій К.Ю.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

      ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»  про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

                 В с т а н о в и в :

       27.02.09 р. ОСОБА_1Є звернулась до суду з позовом, який уточнила 24.03.09 р., і в уточненому позові зазначила, що з 22 січня 2007 р. вона є клієнтом ЗРУ КБ «ПриватБанк». Нею отримана кредитна картка «Універсальна» № 5457082953570228, відповідно до заяви, наданою відповідачу. Відповідно до цієї заяви, відповідач взяв на себе зобов'язання по надання послуг позивачці з кредитування, а вона взяла на себе зобов'язання по своєчасному поверненню банку грошових коштів та сплаті відсотків за користування кредитом. Позивач вважає заяву від 22.01.2007 р. договором на підставі ч.1 ст.626 ЦК України. Кредитний ліміт встановлено в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп., базова відсоткова ставка - 19% на місяць із розрахунку 360 днів у році. Карткою ОСОБА_1 почала користуватись з березня 2007 року.

До жовтня 2008 року між нею та відповідачем жодних претензій один до одного не було.

      У листопаді 2008 року відповідач пред'явив позивачці прострочений платіж в сумі 1897 грн., пізніше на протязі двох тижнів ця сума змінювалась на 1200,00 гривень, 1600,00 гривень, але ніякого підтвердження про існування заборгованості перед відповідачем їй надано не було. На усні звернення до відповідача позивачка отримала пояснення, що у комп'ютерній мережі банку стався збій, тому надати підтверджень того, що вона прострочила платіж відповідач надати не в змозі, але платити відсотки за прострочення платежів вона зобов'язана. 18.11.2008 р. позивачкою до відповідача надана заява про перерахування картки, однак на протязі трьох місяців вона не отримала ні письмової відповіді на заяву, ні жодних конкретних пояснень по суті звернення. В усній формі її повідомили, що на протязі 22 місяців з неї не утримували 1 % щомісячної комісії, але жодних письмових підтверджень цього не надали. Поряд з тим, позивачка щомісячно та вчасно вносить на рахунок відповідача передбачені договором 7% від суми заборгованості. Крім того, неправомірність вимог відповідача підтверджується письмовими доказами, а саме: чеками про поповнення карткового рахунку, клиєнтською випискою, чеками банкомата.

     Позивач вважає, що вона є добросовісним споживачем, а дії відповідача порушують її права та законні інтереси.

     Крім матеріальної, позивачці також нанесено й моральної шкоди, яка полягає в тому, що у зв'язку з вимогами відповідача сплатити велику для неї грошову суму, несправедливістю цих вимог вона постійно знаходиться у стані нервового збудження; через дратівливість, яка для неї раніше була нехарактерною, у неї погіршилися стосунки з оточуючими, колегами по роботі, у родині. Порушився звичайний уклад життя. Позиція відповідача є образливою для позивачки, оскільки своїми твердженнями про те, що вона маю заборгованість перед відповідачем, відповідач намагається дати зрозуміти, що позивачка нечесна людина, яка ухиляється від взятих на себе зобов'язань.

     Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 20 000 гривень.

     Позивач просить суд: зобов'язати   Запорізьке   регіональне   Управління   КБ   «ПриватБанк»  провести перерахування кредитної картки, виданої 13.02.2007 р. на ім'я ОСОБА_1   шляхом   перевірки   сум   грошових   коштів,   отриманих нею   від відповідача та сум,  сплачених  відповідачу з  врахуванням  нарахованих відсотків. Скасувати всі штрафні санкції, застосовані до неї. Стягнути з   Запорізького регіонального Управління КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі  2073,97 грн. Стягнути з Запорізького регіонального Управління КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000  гривень.

      У судовому засіданні позивачка позов підтримала і доповнила, просить додатково стягнути з відповідача 720 грн.- удержана сума відсотків по простроченому платежу, 337 грн.51 коп. - незаконно нарахована подвійна комісія.

      Судом залучено до участі у справі у якості співвідповідача ЗАТ КБ «ПриватБанк», тому що Запорізьке регіональне Управління КБ «Приват Банку» не є юридичною особою.

      Представник ЗАТ «КБ «ПриватБанк» проти позову заперечує, мотивуючи заперечення безпідставністю позовних вимог.

      Суд, заслухавши пояснення сторін, спеціаліста, ознайомившись з матеріалами справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

      Судом встановлено, що 22.01.07 р. між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір, який складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів банку. Відповідно до зазначеного договору  ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3 000 грн., базова відсоткова ставка за кредитним лімітом – 19,5 на місяць на залишок заборгованості, тобто – 22,8 % річних. Згідно Довідки ПриватБанку про умови надання банківських послуг за наданим позивачці кредитом встановлено, що : тип кредитної лінії – поновлювальна, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом – 1,9 % на місяць на залишок заборгованості, комісія за кредитне обслуговування (щомісячна) 1 % на залишок заборгованості, непогашеної протягом пільгового періоду, розмір щомісячних платежів – 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа кожного місяця, комісія за зняття готівки в банкоматах, або касах ПриватБанку – 3 % від суми операції.

      В результаті програмного збою в одному з комплексів ПриватБанку позивачці помилково не нараховувалася з лютого 2007 р. комісія за кредитне обслуговування (щомісячна) – 1% на залишок заборгованості, а також не в повному обсязі нараховувалися відсотки за користування кредитом, згідно умов Кредитного договору і ці помилки було виправлено у листопаді 2008 р. На теперішній час ніяких штрафних санкцій не існує, а перерахунок за кредитним договором відповідач здійснив добровільно і на кредитну картку позивача 24.06.09 р. було повернуто надлишково нарахована сума 536,66 грн. Усі доводи відповідача підтверджено банківськими розрахунками.

      Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язан довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких  у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З позовної заяви вбачається, що позивачка не задоволена тим, що відповідач не надав їй на яких роз»яснень стосовно усіх грошових операцій. Але у судовому засіданні спеціаліст пояснила, що неодноразово роз»ясувала позивачці усі обставини по спору, як доказ – надано суду усі розрахунки і у судовому засіданні представник відповідача і спеціаліст знову неодноразово роз»яснили позивачці усі обставини по спору. Доводи відповідача підтверджено письмовими доказами – розрахунками банку. Відповідно до ст..212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивачкою позовні вимоги стосовно і матеріальної і моральної шкоди всупереч ст..60 ЦПК України нічим не обґрунтовані, нічим не доказані. Тому підстав для задоволення позову у суду не має.      

      Керуючись ст.ст.10,11,212-215 ЦПК України, суд

                   В и р і ш и в :

      У задоволенні позову відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

      Суддя                                     Смолка І.О.