АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/1361/18 Номер провадження 22-ц/786/1730/18Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С., при секретарі: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року (прийняте суддею Васильєвою Л.М., повний текст якого виготовлено 31 травня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення із квартири,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва реєстровий № НОМЕР_3, що видане 11.07.2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Попереднім власником квартири був відповідач ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі та проживає в квартирі як квартирант ОСОБА_2 Вказував, що спірна квартира була реалізована у примусовому порядку органами державної виконавчої служби на прилюдних торгах, однак він не може реалізувати своє право власності на спірну квартиру, а саме вселитися в неї, бо відповідачі її не звільнили та не знялися з реєстраційного обліку. Зазначав, що оскільки попередній власник втратив право власності на спірну квартиру, то право на проживання у квартирі втратив і його квартирант. Позивач вказує, що він позбавлений права користуватись своєю власністю, а отже з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому майном. В зв'язку з чим, просив виселити відповідачів із спірної квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_4 виданий Автозаводським РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області 28.10.2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) - задоволено.

Виселено ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий) із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2018 року скасувати, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Апелянт вважає, що дане рішення суду прийняте з порушенням норма матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно та не вірно з'ясував усі фактичні обставини, що мають значення для справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від учасників справи не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній позивач, інші особи по справі будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів визнала повідомлення апелянта належним виходячи з того, що останній є обізнаним про розгляд справи в апеляційній інстанції, при цьому про засідання 18.09.2018 року був повідомлений його представник, що в силу ч.5 ст. 130 ЦПК України є підтвердженням вручення повістки останньому. Про належне повідомлення ОСОБА_6 свідчать заяви останньої на адресу суду про відкладення розгляду справи, остання з яких визнана колегією суддів необґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03.07.2017 року позивач ОСОБА_3 придбав у власність на публічних торгах, квартиру АДРЕСА_3, яка раніше належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування від12.09.2002 року, що підтверджується свідоцтвом від 11.07.2017 року виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 7).

Право власності на спірну квартиру за позивачем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 8-9).

На час розгляду справи в спірній квартирі зареєстрований позивач ОСОБА_3 та відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а.с.10). В спірній квартирі проживають відповідачі, які не мають наміру звільнити квартиру, що підтверджується поясненнями представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7

Так, із договору іпотеки від 04.04.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 передав належну йому квартиру АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання кредитного договору від 04.04.2013 року, що був укладений між ОСОБА_2 та КС «Полтава і Полтавці» на суму 25 000 грн. на строк до 04.04.2015 року.

Відповідно до рішення апеляційного суду Полтавської області від 29.09.2016 року вбачається, що за вказаним кредитним договором стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Полтава і полтавці» заборгованість за кредитним договором №22 від 04.04.2013 року в розмірі 84 240грн. та судові витрати у сумі НОМЕР_3 грн. 20 коп.

Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки від 03.07.2017 року вбачається, що прилюдні торги з приводу реалізації спірної квартири відбулися при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №52719757, а не з підстав, передбачених договором іпотеки, а саме за згодою сторін договору, за виконавчим написом нотаріуса чи за рішенням суду.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку існує реальна небезпека порушення права власності позивача на спірну квартиру, оскільки він будучи власником спірної квартири позбавлений права в ній проживати (володіти квартирою) та розпоряджатись на свій розсуд, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири, визначені ст.383ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Так, із наданих матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 будучи власником спірної квартири позбавлений права в ній проживати (володіти квартирою) та розпоряджатись на свій розсуд, а тому пред'явлення ним позову до суду про виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_4 є цілком законним та обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги, про те, що спірна квартира перебувала в іпотеці, а тому позивач повинен був дотриматись норм статті 40 ЗУ «Про іпотеку» є необґрунтованими, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки, спірної квартири, у визначений договором іпотеки порядком, не відбувалось, а продаж спірної квартири з прилюдних торгів відбувся при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №52719757, а отже до правовідносин, що склалися не можуть застосовуватися норми ЗУ «Про іпотеку» .

Сама по собі назва акту про реалізацію спірної квартири (акт про реалізацію предмета іпотеки) на прилюдних торгах не є підставою для застосування до вказаних правовідносин ЗУ "Про іпотеку» , оскільки із змісту вказаного акту вбачається, що продаж спірної квартири на прилюдних торгах відбувся при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, а не на підставі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апелянта про неврахування судом положень ст. 109 ЖК України, є необґрунтованими та не підлягають врахуванню, оскільки наведені апелянтом доводи стосуються випадків виселення осіб, під час процедури звернення стягнення на іпотечне майно, а вимоги позивача ґрунтуються на положеннях закону якими гарантується непорушність права власності набутого в передбаченому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів.

Так, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: