Справа 22-4445                                                           Головуючий у 1 інстанції Масло І.В.

Категорія 12                                                                 Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА Іменем України

19 червня 2006 року                                            Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексєева А.В., Лук'янової С.В.

При секретарі Мартіросовій А.Б.

З участю адвоката Краснокутської З.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконкому Київської районної в м. Донецьку ради, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання неправомірним рішення виконкому,

Встановив:

Рішенням Київського районного суду м. Донецьку від 27 грудня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконкому Київської районної в м. Донецьку ради про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання неправомірним рішення виконкому відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачки просять скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на те, що суд не врахував надані по справі докази, які свідчать про недійсність договору купівлі-продажу, про те, що

рішення виконкому щодо надання дозволу на відчуження неправомірне, оскільки вона не зверталась до виконкому за наданням дозволу на продаж частки належної неповнолітньої доньки, висновки суду не грунтуються на доказах по справі.

Суд першої інстанції встановив, що позивачкам належало 55,8 часток спірної квартири, довіреністю позивачки уповноважили відповідача ОСОБА_5 розпоряджуватися квартирою, на підставі довіреності відповідач продав квартиру відповідачці ОСОБА_4, суд вважав, що підстав для визнання угоди такою, що не відповідає вимогам закону немає. Суд першої інстанції встановив, що договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону, укладений з дотриманням вимог закону. Суд дійшов до висновку, що доводи щодо неотримання грошей позивачками не є підставою для визнання угоди недійсною, доводи щодо неправомірності рішення виконкому щодо надання дозволу на відчуження частки, яка належала неповнолітньої, безпідставні, оскільки рішення прийняте в межах компетенції виконкому, позивачки пропустили строк на його оскарження.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, її представник також просив задовольнити апеляційну скаргу, відповідачка Горіна просила скаргу відхилити, адвокат вважала, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Заслухавши доповідача, доводи позивачки ОСОБА_1, представника позивачок, відповідачки ОСОБА_4, виступ адвоката, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

Відповідно до вимог ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Встановлено, що позивачкам на праві власності належало 55,8 % ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку, кожній по 1\3 частці (а. с. 35 т.2).

21 травня 1998 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, та ОСОБА_2 уповноважили ОСОБА_5 розпоряджуватися належною їм часткою квартири (а. с. З т.1).

На підставі вказаної довіреності 10 липня 1998 року ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_5, який діяв від імені позивачок на підставі довіреності, продали відповідачці ОСОБА_4 належні ним частки спірної квартири (а. с. 4 т.1). Відповідачка ОСОБА_4 набула права власності на всю квартиру.

Звернувшись до суду з позовом, позивачки наполягали на тому, що договір купівлі-продажу належної їм частки квартири ( 55,8 %) не відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.48 ЦК України недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні позивачками не доведено, що договір купівлі-продажу в частині часток, належних позивачкам не відповідає вимогам закону.

В судовому засіданні позивачки наполягали на тому, що не отримали грошей від відповідача. З довіреності на ім"я ОСОБА_5 випливає, що відповідач ОСОБА_5 був уповноважений продати, подарувати, обміняти, здати в оренду, закласти спірну частку квартири, для чого йому було надано право подавати відповідні заяви, одержувати довідки та документи, розписуватися за них, одержувати гроші, а також виконувати всі інші дії, пов"язані з цим дорученням.

З розписок від імені відповідачки ОСОБА_4 на ім."я ОСОБА_5 випливає, що вона сплатила відповідні суми за квартиру (а. с. 10-14 т. 1), відповідач такі гроші отримав. За наявності повноваження в довіреності на отримання грошей за договором купівлі-продажу відповідачем, доводи щодо неотримання грошей неспроможні.

.Суд першої інстанції дійшов до. правильного висновку, що за будь-яких обставин не передача грошей за угодою не є підставою для визнання угоди недійсною відповідно до вимог ст.48 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що на час укладення угоди позивачка ОСОБА_3, 6.05.1982 року народження, була неповнолітньою, рішенням виконкому від 8.07.1998 року ОСОБА_1 була надана згода підписати договір купівлі-продажу від неповнолітньої за умови включення неповнолітньої до складу власників іншої квартири  . (а. с. 4 т.2). Рішення виконкому від 9.12.1998 року, яким було скасоване рішення щодо надання дозволу від 8.07.1998 року визнане за рішенням суду від 5.12.2001 року неправомірним.

Таким чином, на час укладення договору купівлі-продажу встановлений законом дозвіл органу опіки та піклування на відчуження частки неповнолітньої був наданий, що випливає з рішення виконкому від 8.07.1998 року.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом тієї обставини, що за висновками експертизи заяви щодо надання дозволу на відчуження частки квартири, належної неповнолітньої, написані не рукою позивачки також не спростовують висновки суду.

Встановлено, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу виконкомом був наданий дозвіл на продаж частки квартири, яка належала неповнолітньої, 21.05.2003 року за довіреністю відповідач ОСОБА_5 був уповноважений подавати заяви у відповідні органи, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачка уповноваживши відповідача на продаж квартири, отримала рішення виконкому щодо такого дозволу в частині відчуження частки неповнолітньої. Підстав для висновку, що рішення виконкому щодо надання дозволу на продаж неправомірне немає, оскільки рішення прийняте в межах компетенції виконкому, відповідає волевиявленню позивачки, яка як матір діє в інтересах неповнолітньої дитини.

Оскільки в судовому засіданні не доведено, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, а рішення виконкому неправомірне, підстав для задоволення позову не було.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, вони висновки суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308 КАС України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.