АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м. Київ

Справа 761/15949/17

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Рибака М.А. 17 травня 2018 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Наталія Федорівна,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17травня 2018 року заяву представника позивача - ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Наталія Федорівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.

Зупинено стягнення за виконавчим написом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими НаталіїФедорівни від 12 квітня 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за номером 1199 до розгляду цивільної справи № 761/15949/17.

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/5796/2018

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.

Не погодилось із вказаним судовим рішенням ТОВ «Південний фінансовий партнер», його представником подано апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції односторонньо та необ'єктивно розглянув заяву про забезпечення позову, тобто прийняв доводи виключно позивача. Натомість, не звернув уваги на те, що даний позов було подано саме з метою затягування та ухилення від виконання своїх зобов'язань за іпотечним договором, які не виконуються вже більше трьох років. Зазначає, що суд першої інстанції, прийнявши до уваги штучно створений позивачем спір, об'єктивно не звернув уваги на протиправність дій саме позивача у даній ситуації, що вплинуло на винесення незаконної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку чим просить її відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Південний фінансовий партнер», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Зима Наталія Федорівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню , виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО Зима Н. Ф. від 12.04.2017 №1199 про звернення стягнення на предмет іпотеки №459Ю-7 від 09.10.2013, 459Ю-8 від 09.10.2013 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №459Ю від 25.09.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.04.2017 приватним нотаріусом КМНО Зимою Н.Ф. було вчинено виконавчий напис № 1199, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 53816437, однак позивач вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим ОСОБА_2 подано відповідний позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача 16.05.2018 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення за виконавчим написом від 12.04.2017 № 1199 до моменту розгляду цивільної справи.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості захисту прав позивача, оскільки на даний час вчиняються активні виконавчі дії щодо виконання оскаржуваного виконавчого напису, а саме: постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 21.04.2017 накладено арешт на майно позивача; постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 28.05.2017 здійснено опис майна позивача; постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 06.12.2017 здійснено арешт коштів позивача.

За таких обставин, представник позивача вказує, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, оскільки майно буде відчужене під час виконання спірного виконавчого напису, що в свою чергу унеможливить процес виконання рішення суду у даній справі в майбутньому.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення в разі його задоволення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно із змістом ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно відкрито виконавче провадження та здійснюються виконавчі дії із виконання спірного виконавчого документу, який оскаржується позивачем в судовому порядку.

Предметом позову у даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, заявлений представником позивача захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса є взаємопов'язаний з предметом спору.

Заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а зазначені позивачем підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред'явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано судом відповідно до ст. 150 ЦПК України, та він не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Наведенні відповідачем доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення процесуального права, які привели, або могли призвести до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер» - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді:

Повний текст постанови складений 18.09.2018.