Справа № 22ц-149\2010 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І.
Доповідач: Редька А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М “ Я М У К Р А Ї Н И
13 січня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області
у складі:
головуючого – судді Позігуна М.І.,
суддів – Шемець Н.В., Редьки А.Г.,
при секретарі – Рачовій І.І.,
за участі: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну умов договору житлового найму,
в с т а н о в и в:
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 листопада 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну умов договору житлового найму квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, оскільки суд не врахував, що відповідач вже тривалий час фактично користується кімнатою площею 10,0 кв м і укладення з ним окремого договору найму на цю кімнату не порушує його житлових прав оскільки його частка житлової площі більше площі кімнати лише на 0,1 кв м.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду матеріалам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що виділення відповідачу ОСОБА_2 кімнату площею 10,0 кв м, як на цьому наполягають позивачі, порушує його житлові права оскільки менше його частки, і відмовив у задоволенні позовним вимог.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися. За матеріалами справи встановлено, що у спірній трикімнатній квартирі загальною площею 67,20 кв м з жовтня 1992 року за договором найму з житловими органами проживають ОСОБА_2, наймач, ОСОБА_1, дружина наймача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діти наймача. Квартира складається з трьох ізольованих жилих кімнат площею 18,0 кв м, 12,4 кв м та 10,0 кв м, всього 40,4 кв м житлової площі. По справі також встановлено, що після припинення сімейних стосунків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 між сторонами склався певний порядок користування житловими кімнатами відповідно до якого ОСОБА_2 користується кімнатою площею 10,0 кв м,
Відповідно до ст.104 Житлового кодексу України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК України, тобто у вигляді приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат. Таке право члена сім'ї наймача передбачено законом незалежно від його стану здоров'я чи інших обставин і у разі відмови одного з членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір вирішується у судовому порядку.
Частка житлової площі кожного мешканця квартири становить 10,1 кв м, і виділ відповідачу ОСОБА_2 кімнати площею 10,0 кв м, як на цьому наполягають позивачі і яка менше його частки на 0,1 кв м не порушує його житлових прав оскільки є незначною, не тягне погіршення його житлових умов настільки, що виникає необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Такий поділі приміщень квартири між позивачами та відповідачем також не тягне погіршення санітарно-технічних вимог до жилих приміщень, не потребує переобладнання чи перепланування квартири та не погіршує житлових умов сторін і зазначена кімната може бути предметом окремого договору житлового найму відповідно до ст.63 Житлового кодексу України.
За викладених обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права рішення суду не можна визнати законним, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача належить до стягнення на користь позивача ОСОБА_1 82,25 грн у відшкодування судових витрат при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч.1 п.п.3,4, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити та скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 листопада 2009 року.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну умов договору житлового найму задовольнити.
Змінити умови договору найму житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 та виділити у користування ОСОБА_2 кімнату площею 10,0 кв м, а ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кімнати площею 18,0 кв м та 12,4 кв м, місця загального користування залишити у спільному користуванні сторін.
Зобов’язати комунальне підприємство ”ЖЕК-10” укласти окремі договори житлового найму на приміщення квартири з ОСОБА_2 на кімнату площею 10,0 кв м, з ОСОБА_1, члени сім’ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на кімнати площею 18,0 кв м та 12,4 кв м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82,25 грн у відшкодування судових витрат.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.
Головуючий: Судді: