АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №22-ц-5121 /2011 р                                                Головуючий: 1 інстанції

Категорія: соціальні виплати                                                ОСОБА_1

                                                                       Доповідач: Даниленко        В.М

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       05 квітня 2011 року                                                                м. Харків

       Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                       Головуючого: судді -        Даниленка В.М.,

                       Суддів:                        Малінської        С.М.,        Швецової        Л.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2010 року по справі за позовом Ко­роль ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

       У липні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вка­зував на те, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року N 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» він має правовий статус «дитина війни», в зв’язку з чим має право на щомісячну до­плату (підвищення) до пенсії у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Однак, не зважаючи на це, відповідач такий перерахунок пенсії не проводить і підвищену пенсію йому не виплачує.

       Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд зобов’язати відповідача здійснити перера­хунок виплачуваної йому пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.08.2010 року та провести відповідні виплати за цей період.

       Відповідач заявлений позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

       Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2010 року позовні ви­моги ОСОБА_3 задоволено частково.

       Суд зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок виплачуваної позивачеві пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пен­сії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне стра­хування», та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року по 01.08.2010 року, з урахуванням вже виплачених сум.

       У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

       В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської обла­сті з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права ста­виться питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову в повному обсязі за його безпідставністю.

       Позивач судове рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не оскаржив і письмових запе­речень на апеляційну скаргу не надав.

       Ураховуючи положення Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748 -VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційна скарга прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції та розглядається судовою колегією судової па­лати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

       Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

       Відповідно до ст.ст. 198, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив об­ставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

       Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи виниклий правовий спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спір­них правовідносин та закон їх регулюючий.

       Згідно з Положенням «Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України є центральним ор­ганом виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Прези­дента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та зако­нів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

       Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

       Як встановлено по справі, позивач ОСОБА_3 перебуває на пенсійному обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року N 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон N 2195-1V) встановле­но правовий статус «дитина війни».

       Згідно ст. 6 Закону N 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи дер­жавна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

       Приймаючи рішення у справі та задовольняючи частково заявлений позов, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, дійшов правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призна­чення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року N 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити позивачеві відповідні нарахування (щомісячну доплату (підвищення) до пенсії за той періоду часу, коли дія цієї норми не була призупинена чи була відновлена), але на порушення зазначеної норми закону таких нара­хувань не проводив, чим порушив законні права останнього.

       При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідача щодо невре- гульованості механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та визнав, що обчислення розрахунку підвищення до пенсії необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пен­сії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

       Що ж стосується доводів апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування передбаче­них Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії, то ці доводи апелянта судова колегія в даному випадку оцінює критично та відхиляє, оскільки зазначена обставина не є підставою для невиконання покладених на управління Пенсійного фонду Укра­їни обов’язків, так як реалізація позивачем свого права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

       Інші доводи апеляційної скарги, наведені в її обґрунтування, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого правового спору, не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправиль­не застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

       Таким чином, приймаючи до уваги наведене та керуючись абз. 15 п. 1 розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 210-212, 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області - відхилити.

       Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2010 року - залишити без змін.

       Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

       Головуючий:

       Судді: