ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
18.01.07 Справа № А-6/112
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого судді Кравчук Н.М.
суддя Гнатюк Г.М.
суддя Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 06.11.2006 р. № 812ю
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2006 р.
у справі № А-6/112
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ
до Івано-Франківської міської ради
Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
про визнання нечинним рішення
за участю представників сторін :
від позивача : ОСОБА_1 підприємець, ОСОБА_2- представник ( довіреність в справі);
від відповідача 1 : Буджак В.М.. представник (довіреність в матеріалах справи)
від відповідача 2: Кедик Н.С.. представник (довіреність в матеріалах справи)
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено, що відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.
Представникам сторін також роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51, 59 КАС України.
В С Т А Н О В И В :
постановою господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2006 р. задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання нечинним п. 1.4 рішення ХХХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради IV демократичного скликання від 14.02.2006 р. та про визнання дійсним договору оренди землі від 22.01.2003 року НОМЕР_1, укладеного між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1 до 13.02.2009 року.
Відповідач 1, не погоджуючись з прийнятою постановою, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги схему червоних ліній вул. АДРЕСА_2-АДРЕСА_1, яка є складовою частиною генерального плану населеного пункту, відповідно до якої торговий павільйон, для обслуговування якого була надана в оренду підприємцю земельна ділянка, знаходиться у межах червоних ліній. Скаржник зазначає, що позивачу було відомо про обмеження у користуванні земельною ділянкою, що підтверджується наданим висновком управління архітектури і містобудування Івано-Франківської міської ради від грудня 2002 р., в якому вказується, що управління не заперечує проти надання земельної ділянки позивачу в оренду до початку будівництва АДРЕСА_1на АДРЕСА_2 з сервітутним обмеженням в користуванні у зв'язку з тим, що земельна ділянка знаходиться в межах червоної лінії вул. Проектної.
Позивач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечує, вважає їх не обґрунтованими, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що наявні підстави для часткового скасування оскаржуваної постанови та, відповідно, часткового задоволення апеляційної скарги , виходячи з наступного.
27 серпня 2002 р. між ЗАТ "Універмаг Прикарпаття" та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу павільйону, що розташований по АДРЕСА_2. Вищевказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром НОМЕР_2 та зареєстрований Івано-Франківським ОБТІ 06.12.2002 р. про що виданий витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно Івано-Франківським ОБТІ від 03.11.2004 р. за НОМЕР_3. Тобто, підприємцю ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно-приміщення павільйону, що розташований по АДРЕСА_2.
Відповідно до договору оренди землі від 22.01.2003 р., укладеного між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ПП ОСОБА_1, останньому була надана у строкове платне володіння та користування земельна ділянка, площею 0,0114 га для обслуговування торгового павільйону терміном на три роки. Згідно реєстраційного напису на договорі він був зареєстрований 13.02.2003 р. за НОМЕР_1. Оскільки в ст.18 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір набуває чинності після його державної реєстрації, то строк договору оренди землі від 22.01.2003 р. встановлено з 13.02.2003 р. по 13.02.2006 р.
Після закінчення строку його дії позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату. Згідно з вимогами ст.33 Закону України “Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Як вбачається з матеріалів справи, ні виконавчий комітет, ні Івано-Франківська міська рада не направляла орендарю листа-повідомлення із запереченнями щодо продовження дії договору оренди землі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах.
Проте, 14.02.2006 р. рішенням ХХХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради ІV демократичного скликання (п.1.4.) було продовжено дію вищевказаного договору оренди землі терміном на один рік, при умові звільнення орендованої земельної ділянки за тридцять днів до початку будівництва.
Підставою прийняття такого рішення є, як зазначають відповідачі у справі, суспільна необхідність -будівництво дороги для потреб міста.
Одночасно слід зазначити, що оскаржуване рішення фактично в односторонньому порядку припиняє договірні відносини сторін, що не допускається нормами ЦК України.
Надаючи аналіз поданим доказам у їх сукупності та оцінюючи докази на підставі ст.86 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, дійшов висновку щодо неправомірності прийнятого рішення ХХХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради ІV демократичного скликання (п.1.4.) від 14.02.2006 р., оскільки чинним законодавством встановлено іншу процедуру позбавлення права власності особи у випадку суспільної необхідності, зокрема, це стосується попереднього відшкодування вартості втраченого майна.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядуванн Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним.. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Як зазначалося вище, на орендований позивачем земельній ділянці знаходиться об”єкт нерухомого майна, який належить останньому на праві власності.
Таким чином, відповідачами ні суду першої, ні апеляційної інстанції не доведено підставності та правомірності прийнятого рішення ХХХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради ІV демократичного скликання (п.1.4.), а тому таке правомірно визнано судом недійсним.
Щодо позовної вимоги про визнання дійсним договору оренди землі від 22.01.2003 рокуНОМЕР_1, укладеного між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1 до 13.02.2009 року, Львівський апеляційний господарський суд констатує наступні висновки.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 14 статті 3 КАС України передбачено, що адміністративний договір - це дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм ЦК України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір є цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного ( один з принципів цивільного права).
Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що договір оренди землі, в незалежності від суб”єктів його укладення є цивільно-правовим, оскільки укладається згідно приписів ЦК України, ЗК України з особливостями, передбаченими Законом України «Про оренду землі». За таких обставин, спір в частині визнання дійсним договору не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Також апеляційний суд, враховуючи положення ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 157 КАС України роз'яснює СПД ФО ОСОБА_1, що він вправі звернутись з аналогічним позовом до господарського суду в порядку глави VІІІ Господарського процесуального кодексу України, оскільки такий предмет спору слід розглядати в порядку господарського судочинства.
На підставі вищевикладеного, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова місцевого господарського суду слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити частково.
Керуючись ст. ст.157, 195, 196, 202, 203, 205 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2006 р.
у справі № А-6/112 скасувати частково.
3. В частині позовних вимог про визнання дійсним договору оренди землі від 22.01.2003 року НОМЕР_1 укладеного між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1 на термін до 13.02.2009 року провадження у справі закрити.
4. В решті постанову залишити без змін.
5. Постанова набирає законної сили у відповідності до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу передати до місцевого господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Н. М. Кравчук
Суддя Г.М. Гнатюк
Суддя О.Л.Мирутенко