Справа № 2-а-845/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22 грудня 2009 року м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:
Головуючого, судді – Івченко Т.П.,
При секретарі – Шешурева Я.І.,
За участю:
Позивачки – ОСОБА_1,
Представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Дніпродзержинську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Заводської районної ради міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про визнання дій протиправними та зобов’язання проведення перерахунку та сплати соціальної допомоги по догляду за дитиною, стягнення моральної шкоди», суд –
встановив:
27.08.09 року ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Заводської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та прохала: поновлення строку на звернення із позовом, так як вона дізналася про порушення свого права і одразу ж звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку виплаченої допомоги на дитину до досягнення нею трьохрічного віку, але в цьому їй було відмовлено, після чого вона одразу ж звернулася із позовом до суду. Прохає поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду. Також, прохає визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплати їй державної допомоги відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"; зобов’язати відповідача перерахувати розмір щомісячної допомоги, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, признаючи з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року в розмірах, що дорівнюють прожитковому мінімуму дітей відповідного віку; стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму допомоги за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, в розмірі 7738,31 гривні, нарахуванням компенсації втрати частини доходів; стягнути з відповідача на її користь 3000 гривень в відшкодування моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивачкою підтримані уточненні позовні вимоги у повному обсязі та пояснено, що їй щомісячно повинна була надаватися грошова допомога в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, як особам, що фактично здійснюють догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Всупереч вимог ст. 15 зазначеного Закону та п.3 ст.22 Конституції України щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася не в повному обсязі. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
До судового розгляду з боку відповідача подано заперечення на позов (а.с. 19-20), за змістом якого відповідач не визнав позов позивачки та посилався на порушення позивачкою строку на звернення з адміністративним позовом, що державні допомоги сім’ям з дітьми призначаються відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, за рахунок коштів Державного бюджету України. Проведення виплат допомоги сім’ям з дітьми у підвищених розмірах відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, можливе тільки у разі внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Прохають відмовити позивачці у позові.
Вислухав сторони, вивчив матеріали позовної заяви, дослідив матеріали справи та вивчив докази надані сторонами, суд приходить до наступного:
Як встановлено в судовому засіданні позивачка звернулася із зазначеним позовом 27.08.2009 року.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено що про порушення свого права, ОСОБА_1 дізналася лише у 2009 році, після чого звернулася до відповідача з заявою про усунення порушень її прав, а отримав відмову, одразу ж звернулася із позовом до суду.
Так, згідно до вимог ст. 102 КАС України, суд з зазначених підстав визнає пропуск позивачкою строк на звернення із позовом за захистом своїх прав, таким що пропущений з поважних причин, та таким, що підлягає поновленню.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка є матір’ю малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження видане Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 483 від 24.07.2006 року (а.с. 14)..
Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Виконкому Заводської районної ради, та їй призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 01.04.2007 року по 12.07.2009 року, що матеріалами справи, довідками (а.с.17-18), та запереченням відповідача (а.с. 19-20).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
За таких обставин Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська є належним відповідачем, а заперечення щодо цих обставин представника відповідача є необґрунтованими.
Згідно частини 1 статті 15 вищезазначеного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №№489-V).
Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, відповідач повинен був здійснювати виплати позивачці в розмірі визначеним ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років вставлений з 01 квітня 2007 року у розмірі 463,00 грн, а з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470,00 грн.
Але, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем позивачці сплачувалася допомога по догляду за однією дитиною до досягнення нею 3-річного віку, за період визначений в позовних вимогах, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в наступному розмірі:
липень - 129,03 гривень; серпень – 132,64 гривень; вересень – 134,45 гривень; жовтень – 136,13 гривень; листопад – 140,05 гривень; грудень – 144,10 гривень; що підтверджено матеріалами справи, довідкою (а.с. 17).
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивачки в частині вимог визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення перерахунку та не виплати суми допомоги по догляду за дитиною, згідно до Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 та ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, включно, з врахуванням фактично сплачених сум за зазначений період, в іншій частині щодо вимог позивачки за 2007 рік.
Щодо вимог позивачки про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, суд зазначає про те, що Законом України " Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року N 107-VІ було зупинено на 2008 рік дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру вказаної допомоги.
У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Тому, враховуючи, що Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року не були визнані неконституційними внесені п. 23 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року зміни до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , згідно з якими допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В частині позовних вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 гривень, та компенсації втрати частини доходів, суд виходить з того, що з боку позивачки не надано доказів в підтвердження цих вимог, не встановлено підстав для задоволення цих вимог, тому суд приходить до висновку про їх необґрунтованість.
Щодо вимог позивачки про покладення на відповідача судових витрат, суд виходить з положення ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 22, 46, 64 Конституції України, ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від 26.12.2008 року, ст. ст. 2, 8, 11, 94, 99, 100, 102, 159-163 КАС України, суд, -
постановив :
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Заводської районної ради міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про визнання дій протиправними та зобов’язання проведення перерахунку та сплати соціальної допомоги по догляду за дитиною, стягнення моральної шкоди» – задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради міста Дніпродзержинська що виразилися у відмові ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку та сплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, згідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, - протиправними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Заводської районної ради міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 (шести) років за відповідні періоди, а саме з 09 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року – з розміру у 463 гривні, 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, - з розміру у 470 гривень, з урахуванням фактично сплачених та отриманих ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за зазначений період.
Стягнути з бюджету міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на корить ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства.
Суддя Т.П. Івченко