2-1323/2009

                                    РІШЕННЯ

                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Тончук Р.І.

при секретарі Придачук Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Славуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна від добросовісного набувача,

                                        встановив:

    ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про витребування майна від добросовісного набувача. Посилається на те, що у 2002 році вона почала співмешкати з ОСОБА_5 у належній йому квартирі № 23 по вул. Ізяславській у м. Славуті. Тоді ж у його брата ОСОБА_6 купила за 300 доларів США металевий гараж, який стояв біля будинку ОСОБА_5 25.05.2008 року ОСОБА_7 помер і вона перейшла проживати у свій будинок по вул. Козацькій,17 у м. Славуті.

    18.02.2009 року  державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель її було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, на якій розташований гараж та зобов»язано у встановленому порядку оформити документи на земельну ділянку або звільнити її. Однак, вона не встигла цього зробити, оскільки син  ОСОБА_5 ОСОБА_3 20.02.2009 року самовільно демонтував гараж та продав його ОСОБА_2 на пункт прийому металобрухту.

    Просить витребувати у ОСОБА_2 належний їй гараж.

    У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала і просить зобов»язати ОСОБА_2 повернути  їй гараж.

    Відповідач ОСОБА_2 позову не визнав, пояснивши суду, що гараж зданий йому ОСОБА_3 Будь-яких незаконних дій він не вчиняв і йому  невідомо про належність гаража ОСОБА_1 і вона до нього з претензіями не зверталась.

    Відповідач ОСОБА_3 позову не визнав, давши пояснення про те, що металевий гараж був змонтований його батьком ОСОБА_5 у 1995 році і з того часу він постійно користувався ним. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 гараж ніколи не належав. Після смерті батька він продав цей гараж ОСОБА_2, щоб сплатити борги за комунальні послуги по батьковій квартирі.

    Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню

    Відповідно до ст.388 ЦК України право витребування майна від добросовісного набувача належить власнику цього майна. ОСОБА_1 не довела, що вона є власником металевого гаража, що був проданий сином померлого ОСОБА_5 ОСОБА_2 ЇЇ доводи про те, що вона придбала цей гараж у ОСОБА_6 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не надано доказів про те, що  спірний гараж належав  останньому і він мав право його відчужувати. Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 не дав чітких пояснень з приводу місця придбання гаража та особи, у якої було його придбано ,  суду не надано документів, що стверджували б факт купівлі ним гаража.

    Свідок ОСОБА_8, ствержуючи, що 14-15 років тому ОСОБА_6 в його присутності домовлявся про купівлю гаража, не вказав особу, з якою ОСОБА_6 домовлявся про це, не зазначив адресу цієї особи, а також не вказав, куди гараж був завезений.

     Крім того, спірний гараж був розміщений біля будинку ОСОБА_5 по вул. Ізяславській, а ОСОБА_6 О,В. проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто в іншому кінці міста, що  також ставить під сумнів факт належності йому гаража.

    З цих же підстав суд не приймає як достовірний доказ надану ОСОБА_1 розписку від 29.08.2009 року, у якій зазначається, що  вона купила у ОСОБА_6 металевий гараж, сплативши йому 300 доларів США .  Зазначена розписка викликає сумнів також тому, що у ній  адресою  ОСОБА_6 значиться вул. Князів Сангушків, яка раніше вона була вулицею Мануїльського і перейменування вулиць відбулось за рішенням Славутської міської Ради № 25 від 29.10.2002 року Отже,  до перейменування вулиці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не могли знати нової назви вулиці . Зазначене дає підставі вважати, що розписка була написана значно пізніше для створення доказу по справі. Адреса ОСОБА_1 у цій же розписці значиться Дзержинського,17, тоді як  згідно паспорта вона зареєстрована у цьому житлі  тільки у 2004 році. Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до нього з приводу спірного гаража. В органи міліції після здачі гаража на металолом також зверталась не ОСОБА_1 , а ОСОБА_6, хоча він стверджує ,що гараж належить ОСОБА_1. За результатами перевірки заяви ОСОБА_6 Славутським РВ УМВС України в Хмельницькій області була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій зазначається, що проведеною перевіркою встановлено, що між заявником та ОСОБА_3 існує спір з приводу майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5

    Доводи позивачки про належність їй металевого гаража, який здав на металобрухт  ОСОБА_3,  спростовуються також поясненнями свідків  ОСОБА_9 про те, що гараж був змонтований її бувшим чоловіком ОСОБА_5  у 1995 році під час перебування їх у шлюбі і цим гаражем  останній користувався до дня смерті, ОСОБА_10 про те, що він на прохання ОСОБА_5 виконував зварювальні роботи при монтажу металевого гаража, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_7, будучи військовослужбовцем, придбав у військовій частині металеві листи для зварювання гаража і саме він його змонтував та користувався до дня смерті, не маючи наміру його відчужувати.

    Факт притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за самовільний захват земельної ділянки, на якій розташований гараж, не є доказом належності їй гаража. Допитаний в судовому засіданні державний інспектор з контролю за охороною та використанням земель ОСОБА_13 пояснив, що власник гаража йому невідомий, однак, відповідальність  взяла на себе ОСОБА_1 і саме тому на неї був складений протокол про адміністративне правопорушення.

    Отже, оскільки ОСОБА_1 не доведено факту належності їй спірного гаража, від не може бути нею витребуваний у добросовісного набувача.

    Керуючись ст.388 ЦК України, ст.ст. 8.10,212,213 ЦПК України, суд

                                       вирішив:

    ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування металевого гаража відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного  суду. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга протягом  20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: