Справа №2332 2006р.

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції - Мельник В.В.

Доповідач - Костюченко Н.Є.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року червня 14 дня Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого        Костюченко Н.Є.

Суддів                  Басуєвої Т.А., Осіяна О.М.

При секретарі       Качур Л.В. розглянувши    у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВСУ в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду від 20 лютого 2006р., яким їй відмовлено у позові, - з тих підстав, що суд не врахував її доводи, докази та вимоги закону.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що позивачка є бабусєю ОСОБА_2; який 17.11.2000.був затриманий, а потім арештований слідчим відділенням Павлоградського МВ УМВСУ в Дніпропетровській області. Про затримання онука їй стало відомо 4.12.2000. Доводи ОСОБА_1 про незаконну дездіяльність слідчого Гусейнової Е.А., яка не сповістила її своєчасно в порушення вимог КПУЦ - про затримання онука, а також про погіршення в зв'язку з цим стану здоров'я позивачки, - не знайшли свого підтвердження, а тому суд відмовив у позові.

Апеляційний суд вважає рішення міськрайонного суду незаконним, таким,що повинне бути скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду 1-ї інстанції, оскільки при її розгляді суд неповно з'ясував обставини, що   мать значення для справи; не застосував матеріальний закон, на підставі якого вирішував спір;      розглянув      справу      без притягнення до участі належного співвідповідача.

Так, із позовної заяви, справи, видно, що позов про стягнення моральної шкоди позивачкою заявлений до органу МВС, який, згідно тверджень ОСОБА_1, в порушення вимог КПК України не сповістив її своєчасно про затримання, арешт її внука, в зв'язку з чим вона понесла моральні страждання, стала інвалідом.

В зв'язку з такими твердженнями, суду 1-ї інстанції слід було встановити, якою нормою кримінально-процесуального закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (2000р.) передбачено обов'язок органу МВС сповістити родичів затриманого підозрюваного, в якому порядку і строки - та яким конкретно органом МВС: дізнання чи слідства; чи було виконано цим органом закон; якщо ні, - з яких причин.

Для цього необхідно було приєднати до справи та дослідити матеріали кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_2 та зробити правильний висновок про наявність чи відсутність вини відповідача, враховуючипри цьому обов'язок останнього по зібранню усих необхідних данних про особу затриманого (арештованого).

Зазначені обставини та закон суд не дослідив, обмежився тільки допитом слідчого, а взявши до уваги твердження останньої про неповідомлення затриманим щодо його родичів, - залишив без уваги, що перед затриманням ОСОБА_2 мав місце роботи, та, що затримувався раніше органами МВС, а тому відносно нього та його родини могло бути зібрано достатньо даних, у тому числі про те, що він має бабусю.

Судом не дана правова оцінка висновку службового розслідування щодо дій слідчого Гусейнової Е.А. - з огляду на виммоги КПК України про обов'язок органу дізнання про затримання особи сповістити її сім'ю, а також з урахуванням, що цей висновок зроблено на підставі одних пояснень слідчого, без їх перевірки.

Відмовляючи у частині позову, щодо стягнення моральної шкоди, суд 1-ї інстанції крім іншого посилався і на те, що позивачка не надала медичних доказів про погіршення стану її здоров'я в зв'язку з бездіяльністю відповідача та настанням інвалідності.

Між тим, суд не врахував, що моральна шкода може бути спричинена в результаті неправомірних дій і при цьому не є обов'язковим настання інвалідності чи інша втрата здоров'я, хвороба, а перенесені моральні страждання, переживання, потрясіння, т. ін.

З урахування заявлених до МВС - бюджетної організації -вимог, а також Указу Президента України „Про Державне казначейство України" від 27.04.1995. (та послідуючих указів, постанов КМУ), -міськрайонний суд невірно визначив правове положення у справі органу Казначейства як 3-ї особи, в той час як воно має бути співвідповідачем, а також не притягнув до участі належне відділення Держказначейства України з урахуванням, що основні вимоги пред'явлені до УМВСУ в Дніпропетровській області.

Враховуючи викладене, порушення судом матеріального та процесуального закону, керуючись ст.ст. 307, 311 ЦПК України, апеляційний суд, -

Ухвалив:

Апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 20 лютого 2006р. - скасувати. Справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 2 міс. строк у касаційному порядку.

З оригіналом згідно: Доповідач     Н.Є. Костюченко