Справа № 22ц-3120/2006 р.                                                      Головуючий у 1-ій інстанції

Категорія 39                                                                                суддя Нижник М.М.

Доповідач суддя Повєткін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

14 червня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апе­ляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді:                         Перцової В.А.

Суддів:                                             Козлова С.П., Повєткіна В.В.

При секретарі:                                Сидоренко А.С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року

за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товриства "Орджонікідзевский Гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановила:

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ВАТ -"Орджонікі­дзевский Гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення на роботі та стягнення середнього заро-бітку за час вимушеного прогулу (а.с.168-175).

В апеляційній скарзі (а.с.182-187) ОСОБА_1, посилаючись на порушення су­дом вимог процесуального і матеріального права і неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасу­вати і ухвалити рішення, яким задовольнити його позові вімоги, оскільки, на його погляд, суд:

не задовольнив його клопотання про витребування письмових доказів і допит свідків;

не врахував, що на рабочому місці з 06-00 години до 08-оо години позивач був відсутній з поважної причини, а саме за станом здоров'я;

-    не врахував, що наказ про звільнення не був погоджений із профспілковим комі­тетом ВАТ "ОГЗК";

не врахував, що дісциплінарне стягнення у вигляді звільнення накладене в по­рушення вимог ст.148 КЗпП України по закінченню одного місяця.

Перевіривши законність і  обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, коле­гія суддів вважає, що скарга є необгрунтованною і не підлягає задоволенню з насту­пних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач 13 липня 2005 року здійснив прогул, а саме: заступивши на зміну о 20-оо годині 12 липня 2005 року, без поважних причин не знаходився на рабочому місці з О1-оо години і до кінця робочої зміни, тобто до 08-оо години.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на неви-значений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач визнав, що 13 липня 2005 року був відсутній на роботі з О6-оо години до кінця робочої зміни, тобто до 08-оо години.

При цьому в заяві від 14 липня 2005 року позивач посилався на відсутність на роботі з О6-оо години для вирішення особистих справ (а.с.24), а вже в позовній заяві, поданій до суду протягом місяця після звільнення, позивач вказав, що покинув місце роботи о 06-оо годині у зв'язку з погіршенням стану здоров'я (а.с.2-4).

Разом з тим, згідно з наказом відповідача № НОМЕР_1 по­зивача звільнено з роботи за прогул без поважної причини у зв'язку з тим, що він 13 липня 2005 року о О1-оо годині покинув своє робоче місце і до кінця робочої зміни не з'явився (а.с.5).

Факт відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин протягом робочої зміни без поважних причин підтверджений матеріалами службової перевірки, наданими відповідачем (а.с.21-22,23-42).

Обставини прогулу підтвердили у судовому засіданні у суді першої інстанції свідки: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

При цьому свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивач просив її дати неправдиві свідчення про його присутність на роботі після О1-оо години.

Будь-яких доказів щодо спростування наданих відповідачем доказів позивач су­ду першої інстанції не надав.

Доводи позивача про те, що 12 липня 2005 року він заступив на зміну о 20-оо годині, а в О6-оо годин 13 липня 2005 року без попередження керівництва покинув роботу у зв'язку зі станом здоров'я, не стосуються доказування відсутності або присутності позивача 13 липня 2005 року на робочому місці з ОІ-оо години до О6-оо години.

Тому суд обгрунтованно прийшов до висновку, що позивач не надав доказів зна­ходження на робочому місці з О1-оо години до О6-оо години 13 липня 2005 року.

Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с.135-167), у суді першої інстанції позивач не заявляв клопотання про залучення або витребування будь-яких доказів, крім допита свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.136-оборот).

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_12 у суді апеляційної ін­станції пояснив, що 13 липня 2005 року він працював в нічну зміну та бачив позива­ча на робочому місці після О1-оо години.

Разом з тим, згідно з випискою з графіку виходів на роботу, наданою приват­ним підприємцем ОСОБА_13, 12 та 13 липня 2005 року ОСОБА_12 -був ви­хідний, тобто не працював (а.с.132).

За таких обставин колегія суддів вважає, що пояснення свідка ОСОБА_14 не можуть бути прийняті до уваги.

Питання про звільнення позивача погоджене із профспілковим цеховим комітетом ВАТ "ОГЗК", якому рішенням профкому ВАТ "ОГЗК" від 12 березня 2004 року (протокол № НОМЕР_2) делеговані повноваження щодо надання згоди на розірвання трудового договору з робітниками з ініціативи (а.с.47,48,49,51,52).

З урахуванням тимчасової непрацездатності дісциплінарне стягнення у вигляді звільнення накладене на позивача дотриманням вимог ст.148 КЗпП України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є не­обгрунтованими .

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав нале­жну оцінку доказам по справі і постановив законне і обгрунтоване рішення про задо­волення позовних вимог.

Порушень матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судом не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає. У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу­ального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 20.06 року - залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.