Справа № 22ц-3133/2006 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 4 суддя Патинка А.Г.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області з складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Козлова С.П., Повєткіна В.В.
При секретарі: Сидоренко А.С.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
Встановила :
В травні 202 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 посилаючись на заподіяння йому збитків внаслідок того, що відповідач перекультував ячмінь на належній йому земельній ділянці. Тому просив стягнути з відповідача матеріальні збитки, встановлені згідно з довідкою упраавління сільського господарства та продовольства у розмірі 695,56 грн., а також моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. (а.с.3-4).
В лютому 2006 року позивач з урахуванням уточнення розміру земельної ділянки зменьшив розмір позовних вимог про стягнення матеріальних збитків до 406,36 грн. та просив стягнути цю суму з урахуванням індексу інфляції за 2003-2005 роки у сумі 530,30 грн., а також збільшив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди до 5000,00 грн., посилаючись на моральні страждання внаслідок тривалого розгляду справи у суді (а.с.70-73).
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на його користь з ОСОБА_2 стягнуто матеріальні збитки у сумі 300,00 грн., моральну шкоду у сумі 100,00 грн. та судові витрати у сумі 59,50 грн., в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.111-112).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом вимог процесуального і матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції частково змінити і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки, на його погляд, суд не врахував, що спричинення відповідачем матеріальних збитків та моральної шкоди підтверджується матеріалами справ. (а.с.115-125).
В апеляційній скарзі (а.с.130-133) ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити рішення, яким в позові відмовити, оскільки; на його погляд, суд не врахував, що позивачем:
. не надано доказів, що його посіви ячменю були перекультизовані відповідачем навмистно;
надані два різні акти щодо площі перекультивованого ячменю; не надано доказів заподіяння моральних страждань.
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 є необгрунтованною і не підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_1 є обгрунтованною і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріальні збитки підлягають задоволенню лише в частині втраченої вигоди, оскільки позивач у судовому засіданні пояснив, що ніяких робіт навесні 2002 року не проводив.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Згідно зі ст.440 ЦК України 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідношень, шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі; той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, перекультування відповідачем посівів ячменю на належній позивачу земельній ділянці встановлено актом від 18 квітня 2002 року комісією сільради (а.с.6), цей факт підтверджується адмінматеріалами про притягнення відповідача до адмінвідповідальності за захват землі позивача (а.с.7,7-оборот,8,9,11,14,20).
Розмір матеріальної шкоди встановлений згідно з довідками управління сільського господарства відповідно до обсягів проведених 'позивачем посівних робіт (а.с.10,43).
Протирічь щодо надання позивачем різних довідок про розмір збитків немає, оскільки це пов'язано з уточненням площі земельної ділянки позивача.
Відповідачем не надано суду доказів того, що шкоду заподіяно не з його вини. Як вбачається з пояснень відповідача, він сам провів перекультування ячменя у зв'язку з відмовою його робітника зробити це.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем були порушені права позивача, що визнається й самим відповідачем.
Разом з тим, відповідно до журналу судового засідання твердження позивача про непроведення робіт на земельній ділянці стосувалось часу після перекультування ячменя (а.с. 107-109) .
У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції про непроведення позивачем посівних робіт і відсутність у позивача затрат на ці роботи є безпідставними.
Тому рішення суду першої інстанції про відмову з задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків в іншій (крім втраченої вигоди) частині є необгрунто-ванним і підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду обставинам . справи.
Зважаючи на вищевказане, колегія судів вважає за необхідне ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інших (крім втраченої вигоди) матеріальних збитків. .,
Згідно з довідкою управління сільського господарства витрати позивача після уточнення площі його земельної ділянки стяновлять 406,36 грн. (а.с.43).
З урахуванням індексів інфляції 108,2 - в 2003 році, 112,3 - в 2004 році, 110,3 - в 2005 році, збитки позивача становлять 544,62 грн.
Тому заявлені позиваччем вимоги про стягнення матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції у сумі 530,30 грн. підлягають задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення позиву в цій частині на суму 300,00 грн. та відшкодування судових витрат у сумі 51,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню матеріальні збитки з урахуванням індексу інфляції у сумі 230,30 грн. і судові витрати по сплаті,судового збору у сумі 2,03 грн.
Що ж стосується моральної шкоди, то в цій частині рішення суду першої інста
нції ухвалене відповідно до обставин справи, а розмір моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, відповідає вимогам,ст.440-1 ЦК України 196і року, що. діяв на час виникнення спірних правовідношень.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи в цій частині, надав належну оцінку доказам по справі і постановив законне і обгрунтоване рішення в частині стягнення моральної шкоди.
Тому підста для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в цій частині немає.
У зв"язку з викладеним і керуючись ст.ст. 307,308,309,314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2006 соку в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
матеріальні збиткі з урахуванням індексу інфляції у сумі 230,30 грн. і судові ви
трати по сплаті судового збору у сумі 2,03 грн.
В решті рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21
березня 2006 року - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.