АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа №22-ц-5198-2011 Головуючий 1 інстанції Зелінський В.Г.
Категорія: діти війни Доповідач Кукліна Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Кукліної Н.О.
Суддів Черкасова В.В.
ОСОБА_1
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною, про зобов’язання провести нарахування недоплаченої соціальної допомоги, як особі, що має статус «дитини війни»
по апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області
на рішення Ізюмського міськрайонного суд Харківської області від 14 жовтня 2010 року
В СТАНОВИЛА:
Позивач , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Ізюмському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, посилаючись на те, що відноситься до категорії «Діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суд Харківської області від 14 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Зобов’язано Управління пенсійного фонду України у Ізюмському районі Харківської області здійснити позивачеві перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.
Справа судом 1 інстанції розглянута в порядку цивільного судочинства, з додержанням правил юрисдикції, законодавчо визначеної та чинної на час вирішення спору.
Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом І інстанції справа розглянута з дотриманням вимог цього закону , з врахуванням ст. 152 Конституції України , рішення Конституційного Суде України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року про визнання такими, що не відповідають Конституції України, ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», та рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 роке про визнання такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Ніякими законодавчими актами дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком на 2010 рік не зупинено. Відповідно суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність у позивача права на перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року .
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити щомісячне обчислення підвищення пенсії та її виплату за вказаний період виходячи з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого цим Законом.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не впливають на висновки суду 1 інстанції і не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушені норми матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 183 -2 ч.8-10, 195, 197, 198, 200, 206 211КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суд Харківської області від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді