Справа № 2-92/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 червня 2009 року Ленінський районний суд АР Крим
у складі головуючого судді Кондрак Н.Й.
при секретарі Хайрлаєвій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Леніне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Семисотської сільської ради, ОСОБА_3, Ленінської державної нотаріальної контори, треті особи Ленінський районний відділ земельних ресурсів Ленінської РДА, Комунальне підприємство «Ленінське бюро технічної інвентаризації» про встановлення юридичних фактів, визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулася до суду з позовом до відповідачів про встановлення юридичних фактів – володіння померлою ОСОБА_4 житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами та земельною ділянкою по пров. Поштовому, 22 с. Камянське, встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5, визнання за позивачами права власності на спадкове майно – земельну ділянку по пров. Поштовому, 22 с. Камянське, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 та зобов’язання виключити запис про реєстрацію права власності на будинок по пров. Поштовому, 22 с. Каменське за ОСОБА_3 Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 все своє майно заповіла ОСОБА_5, який прийняв спадщину після її смерті, проживаючи в спадковому будинку, готуючи необхідні документи для отримання свідоцтва, доглядаючи та утримуючи спадкове майно. Після його смерті 01.12.2001 року позивачі прийняли спадщину, подавши заяву в держнотконтору. Внаслідок відсутності адреси в державному акті про право власності на земельну ділянку вони не можуть отримати свідоцтво в держнотконторі. Крім того, незважаючи на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5, ОСОБА_3, будучи спадкоємицею за законом, неправомірно отримала в держнотконторі свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна – будинок.
Ухвалою Ленінського районного суду від 11 червня 2009 року за клопотанням представника позивача позовні вимоги в частині вимог до КП «Ленінське БТІ» про зобов’язання виключити запис про реєстрацію права власності на будинок по пров. Поштовому 22 с. Камянське за ОСОБА_3 залишені без розгляду та провадження у справі в цій частині закрито.
Позивачі в судове засідання не зявилися, направили своїх представників.
Представники позивачів в судовому засіданні на позові наполягають з наведених в ньому підстав. Додатково пояснили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постійно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 проживав там і після її смерті до своєї смерті. Відповідно, прийняв спадщину. ОСОБА_3 неправомірно отримано дублікат свідоцтва про право власності на будинок, хоча оригінал втрачено не було, він знаходиться на руках у позивачів, а у ОСОБА_6 ніколи не знаходився. Оскільки ОСОБА_4 залишила заповіт, спадщина прийнята, свідоцтво про право на спадщину за законом на імя ОСОБА_3 має бути визнане недійсним.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, направила свого представника.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні з позов не погодилась і пояснила, що ОСОБА_5 спадщину не прийняв і відмовився від її прийняття, подавши в нот контору відповідну заяву. ОСОБА_1 також не прийняв спадщину, оскільки не передбачено подання заяви про прийняття спадщини представником. Відповідно, ОСОБА_3 як спадкоємиці за законом правомірно видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Державний нотаріус покладається на розсуд суду. Пояснила, що заяву від позивачів про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 прийняла правомірно. Свідоцтво ОСОБА_3 було видане, оскільки нотаріусу не було відомо про наявний спір в суді. Позивачі повинні були написати заяву в нотконтору про наявність даного спору.
Представник КП «Ленінське БТІ» покладається на розсуд суду. Пояснила, що на підставі запиту нотаріуса ОСОБА_7 було видано витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно та видано дублікат свідоцтва про право власності на будинок № 22 по пров. Поштовому с. Камянське. Дійсно представник ОСОБА_1 неодноразово звертався в БТІ для отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно також по запиту нотаріуса.
Представники Семисотської сільської ради та Ленінського районного відділу земельних ресурсів Ленінської РДА в судове засідання не зявились, повідомлені завчасно та належним чином, причини неявки не повідомили.
Вислухавши пояснення учасників процесу, всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів в межах заявлених позовних вимог.
Як встановлено судом, 01.03.2001 року померла ОСОБА_4 (а.с. 17). 01.12.2001 року помер ОСОБА_5 (а.с. 18). Згідно свідоцтва про народження (а.с. 15) позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 Позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 05 червня 1999 року (а.с. 14) уклали шлюб. Таким чином, позивачі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 Згідно копії спадкової справи (а.с. 103-105) прийняли спадщину після його смерті, подавши у встановлений законом шестимісячний строк заяву в нотаріальну контору. З даної заяви вбачається, що вони приймають спадщину після смерті ОСОБА_5, яку той прийняв, але не оформив спадкових прав після смерті ОСОБА_4, зокрема, житловий будинок №22 по пров. Поштовому с. Каменське, сертифікат на право на земельну частку (пай), майновий пай. Відповідно, просили також видати свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, позивачі прямо в заяві вказували про те, що вони приймають спадщину, прийняту ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4
Як вбачається з заповіту (а.с 21) 09.02.2001 року ОСОБА_4 все своє майно заповіла ОСОБА_5 Даний заповіт на момент смерті не скасовано та не змінено, що вбачається з відмітки на ньому. З наданого Семисотською сільською радою витягу з Реєстру нотаріальних дій (а.с. 240-241) вбачається, що даний заповіт зареєстровано в реєстрі, ОСОБА_4 в реєстрі розписалась. Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 19-20), державного акту на право приватної власності на землю та Витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (а.с. 25, 28), ОСОБА_4 була власником житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розміщений площею 0.15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку № 22 по пров. Поштовому с. Каменське.
Як вбачається з будинкової книги на буд. 22 по пров. Поштовому с. Камянське (а.с. 22-24) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільно проживали до смерті ОСОБА_4 01.03.2001 року, ОСОБА_5 продовжував проживати і до своєї смерті до 01.12.2001 року.
Судом також встановлено, що 13 січня 2009 року реєстровий № 5 державним нотаріусом Ленінської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 відповідачу ОСОБА_3 після смерті 03.03.2001 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами № 22 по пров. Поштовому Кам`янське Ленінського району АР Крим.
В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування факту прийняття спадщини послалась на наявність у ОСОБА_5 правовстановлюючих документів – державного акту на земельну ділянку № 22 по пров. Поштовому с. Каменське, сертифікату на земельну частку (пай), майновий пай та пред’явила дані документи, проживання ОСОБА_5 в спадковому будинку. Факт знаходження сертифікату у ОСОБА_5 підтверджується також його листом, адресованим представнику позивачів ОСОБА_9 з поштовим штемпелем 18.06.2001 року, з змісту якого вбачається, що на руках у ОСОБА_5 був даний сертифікат. Згідно п. 113. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мінюсту України від 14.06.1994року № 18/5 в діючій на момент спірних правовідносин (2001 рік) редакції свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
Таким чином, оскільки згідно будинкової книги ОСОБА_5 був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_4, він згідно ст. 549 ЦК України 1963 року прийняв спадщину, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Крім того, у нього на руках знаходились правовстановлюючі документи на спадкове майно, він сплачував комунальні платежі по будинку (електроенергія). Згідно пояснень державного нотаріуса в судовому засіданні, ОСОБА_3 пред’являла стару будинкову книгу на будинок № 22 по пров. Поштовому с. Каменське і в ній на момент смерті ОСОБА_4 і в подальшому після її смерті був зареєстрований ОСОБА_5 На запитання нотаріуса ОСОБА_3 пояснила, що дана особа є сторонньою і відношення до спадщини не має. Відповідно, суд вважає доведеним факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 згідно вимог діючого на той момент цивільного законодавства.
Суд вважає, що надана представником позивача ОСОБА_3 ухвала Апеляційного суду АР Крим від 16.06.2009 року не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено, що ОСОБА_5 не прийняв спадщину і дані вимоги не розглядалися, а як підстава для відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначено, що апелянти не надали доказів прийняття спадщини ОСОБА_5, а також прийняття спадщини після його смерті позивачами.
Судом також встановлено згідно інвентарної справи КП «Ленінське БТІ» на домоволодіння № 22 по пров. Поштовому с. Каменське, що 04 серпня 2001 року ОСОБА_5 звернувся з замовленням № 472, в якому назвав місце свого проживання - будинок № 22 по пров. Поштовому с. Каменське та просив вислати техніка та видати довідку-характеристику для оформлення спадщини після смерті баби ОСОБА_4 08.10.2001 року всі необхідні документи він отримав, про що свідчить підпис в замовленні. Довідка-характеристика згідно даних тієї ж інвентарної справи видавалась ОСОБА_5 03.10.2001 року за № 745 для отримання свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, зразу ж після закінчення 6-місячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 зайнявся підготовкою документів для отримання свідоцтва про право на спадщину.
З тієї ж інвентарної справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався з заявами про проведення технічного обстеження та видачі Витягу з Реєстру прав власності 03.12.2005 року, 28.02.2008 року. 11.04.2007 року держнотаріусом позивачу ОСОБА_1 було надано запит для отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно – будинок № 22 по пров. Поштовому с. Камянське для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4
Суд не приймає доводи представника відповідача ОСОБА_3, що позивач ОСОБА_10 не прийняв спадщину, тому що заява про прийняття спадщини подана його представником за довіреністю, оскільки ЦК України 1963 року, який підлягає застосуванню до даних правовідносин, на відміну від ЦК України 2003 року не містив норм, які забороняли б прийняття спадщини шляхом подання заяви про прийняття спадщини уповноваженим на те представником. Цивільні ж правовідносини регулюються принципом дозволеності всього, що не заборонено. Згідно довіреності (а.с. 66) ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_9 приймати спадщину чи відмовлятися від неї, подавати від його імені заяви. Таким чином, ОСОБА_9, яка подала заяву в нотконтору про прийняття спадщини, діяла в межах повноважень за довіреністю.
Суд також не приймає доводи представника відповідача ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, подавши відповідну заяву, підпис на якій посвідчений секретарем Семисотської сільської ради, оскільки представники позивачів оспорюють факт написання даної заяви саме ОСОБА_5, згідно відповіді Семисотської сільської ради підпис ОСОБА_5 на такій заяві не посвідчувався (а.с. 239, 242-243), відправлена вона була ОСОБА_3 вже після смерті ОСОБА_5 і отримана нотконторою 13.08.2002 року, тобто після закінчення шестимісячного строку після смерті ОСОБА_4 і з цих підстав згідно ст. 553 ЦК України 1963 року жодного правового значення для справи не мала (а.с. 141-142).
Ні ЦК України 1963 року, ні ЦК України 2003 року не встановлювали строк, протягом якого спадкоємець має отримати свідоцтво про право на спадщину, покладали на спадкоємця тільки обов’язок, не визначений часом, його отримати. Таким чином, позивачі не обмежені строком на звернення до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину.
Як вбачається з пояснень державного нотаріуса в судовому засіданні, оскільки спадкові справи зберігаються в алфавітному порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_11 не звернули увагу на наявність спадкової справи ОСОБА_5, яка знаходиться в іншому місці.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, він є спадкоємцем за заповітом, згідно ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом, підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Ленінської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 13 січня 2009 року реєстровий № 5 ОСОБА_3 після смерті 03.03.2001 року ОСОБА_4 на спадкове майно – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами № 22 по пров. Поштовому с. Кам`янське Ленінського району АР Крим.
Також підлягають задоволенню вимоги про визнання за позивачами по ? частці за кожним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Кам`янське Ленінського району АР Крим по пров. Поштовому, 22 площею 0,15 га, кадастровий № 0122787500:02:001:0140. Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.02.2009 року державним нотаріусом відмовлено в видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину, оскільки в правовстановлюючому документі – державному акті – не зазначена адреса земельної ділянки. В той же час згідно довідки Семисотської сільської ради № 614 від 13.06.2008 року (а.с. 13) згідно запису № 55 в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку Семисотської сільської ради за ОСОБА_4 зареєстровано даний держакт і земельна ділянка розміщена по пров. Поштовому,22 с. Каменське. Таким чином, внаслідок недбалості посадових осіб при виготовленні державного акту позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі. Внаслідок смерті власника земельної ділянки заміна правовстановлюючого документу також не можлива. Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В задоволенні вимог про встановлення фатів володіння ОСОБА_4 земельною ділянкою та житловим будинком належить відмовити, оскільки згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку посвідчене державним актом, зареєстроване в державному кадастрі, державний акт не втрачено і він знаходиться у позивачів. Також у позивачів знаходиться свідоцтво про право власності на житловий будинок. Як вбачається з пояснень представника КП «Ленінське БТІ» в випадку наявності оригіналу свідоцтва про право власності на будинок дублікат анулюється. Таким чином, правових підстав для задоволення даних вимог не має.
Суд також вважає, що позивачами строк позовної давності не пропущений і підстав для його поновлення не має, оскільки законодавець не обмежує спадкоємців строком для отримання свідоцтва про право на спадщину, про неможливість отримання свідоцтва в держнотконторі позивачі довідались після звернення до нотаріуса і отримання в лютому 2009 року постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Діючим законодавством не встановлено також строк давності для звернення до суду з вимогами про встановлення юридичних фактів.
Суд вважає, що Семисотська сільська рада та Ленінська держнотконтора не є належними відповідачами у справі і в позові до них належить відмовити, оскільки спір виник з приводу спадкового майна та спадкування. В випадку наявності спадкоємців дана спадщина не може бути визнана відумерлою і Семисотська сільська рада не є належним відповідачем. Як встановлено п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 549,553, 560, 561 ЦК України 1963 року, керуючись 3, 7, 10, 11, 81, 83, 88, 130, 131, 174, 175, 179, 208, 209, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 по ? частці за кожним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Кам`янське Ленінського району АР Крим по пров. Поштовому, 22 площею 0,15 га, кадастровий № 0122787500:02:001:0140.
Встановити факт прийняття померлим ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_4.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Ленінської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 13 січня 2009 року реєстровий № 5 ОСОБА_3 після смерті 03.03.2001 року ОСОБА_4 на спадкове майно – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами № 22 по пров. Поштовому Кам`янське Ленінського району АР Крим.
В задоволенні решти позовних вимог і в позові до Семисотської сільської ради та Ленінської державної нотаріальної контори відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду АР Крим через Ленінський районний суд АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження при умові подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Кондрак Н.Й.