ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/7732/18

Номер провадження 22-ц/788/1581/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року в складі судді Фоменко І.М., постановленої у м. Суми, повний текст якої складений 27 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

26 червня 2018 року ОСОБА_1 до подачі позовної заяви звернулась до суду із заявою про забезпечення її позову шляхом заборони ОСОБА_3 самостійно або через уповноваження інших осіб вчиняти будь-які дії щодо стягнення боргу за кредитним договором № 0429/08/17-ZNv від 11 липня 2008 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 1101-Ф від 31 травня 2018 року. Крім того, заявниця просила заборонити ОСОБА_3 самостійно або через уповноваження інших осіб укладати будь-які правочини або реєструвати перехід права власності щодо об'єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, площею 62 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 а також накласти арешт на це нерухоме майно.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 11 липня 2008 року вона уклала з Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» кредитний та іпотечний договори. 04 червня 2018 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла вимога про сплату нею боргу за кредитним договором, так як 31 травня 2018 року відповідач уклала з банком договора про відступлення прав вимог за вказаними кредитним та іпотечним договорами, тому має право на стягнення з неї заборгованості за кредитом, а у випадку, як зазначено у вимозі, якщо борг не буде повернуто у строк до 01 липня 2018 року, то вона продасть іпотечне майно - нежитлове приміщення у АДРЕСА_1.

Заявниця ОСОБА_1 вважає, що договора про відступлення прав вимог не відповідають чинному законодавству, оскільки ОСОБА_3 не є суб'єктом господарювання чи фінансовою установою, тому не має права вступати у кредитні правовідносини та вимагати сплати процентів за користування кредитом. До того ж, заявниця посилається на те, що відповідач може продати іпотечне майно або зареєструвати його за собою, тому просила забезпечити її позов у визначені нею способи.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_3 самостійно або через уповноваження інших осіб, які діють від імені ОСОБА_3, укладати будь-які правочини або реєструвати перехід права власності щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 62 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 11593202.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, заявник зазначив, що на підставі договору про відступлення права вимоги ОСОБА_3 є новим іпотекодержателем належного позивачу нежитлового приміщення, а тому вона має всі правові підстави укладати відносно цього майна будь-які правочини чи реєструвати перехід права власності на нього. Відтак, як вважає представник відповідача, забезпечення позову у обраний ОСОБА_1 спосіб є зловживанням процесуальними правами та штучним створенням перешкод задля неможливості реалізації іпотекодержателем її прав відносно іпотечного майна. Крім того, на думку адвоката ОСОБА_5, суд, не обґрунтувавши своє рішення, застосував вид забезпечення позову, який не знаходиться у прямому зв'язку з предметом позову (договором про відступлення права вимоги, який позивач просить визнати недійсним), оскільки нежитлове приміщення є предметом іпотеки і не є предметом спору, а також і позивач не є стороною договору про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

06 вересня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявниця просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін. При цьому, позивач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги про відсутність спору між нею та ОСОБА_3, а також про те, що спірним договором про відступлення права вимоги не порушені права позивача, оскільки вказані питання можуть бути вирішені судом першої інстанції виключно під час розгляду справи по суті, провадження у якій відкрито 19 липня 2018 року. Крім того, заявниця послалась на те, що існує реальний намір відповідача продати нежитлове приміщення для повернення боргу. До того ж, відповідач через свого представника 11 липня 2018 року вже зверталась до реєстраційної служби із заявою про перереєстрацію нежитлового приміщення на її ім'я, у чому їй було відмовлено внаслідок накладеної судом заборони. Отже, на думку ОСОБА_1, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого судового рішення у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, який просить залишити ухвалу суду про забезпечення позову без змін, представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, який підтримав доводи скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони укладати будь-які правочини або реєструвати перехід права власності відносно належного позивачу нежитлового приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза можливого незаконного відчуження належного позивачу майна відповідачем ОСОБА_3

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно вимог ч. 2 цієї статті ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з вимог п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, і забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначалось вище, заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 подала до суду 26 червня 2018 року, тобто, до пред'явлення позову.

З наданих апеляційному суду доказів вбачається, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання недійсними договорів прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що предметом спору є укладені між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» договора про відступлення права вимоги № 1101-Ф від 31 травня 2018 року та від 31 травня 2018 року про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 11 липня 2008 року.

Предметом договору про відступлення права вимоги згідно Додатку № 1 до нього є укладені між банком та ОСОБА_1 кредитний договір від 11 липня 2008 року № 0429/08/17-ZNv з Додатковою угодою № 1 від 04 березня 2009 року, а також іпотечний договір від 11 липня 2008 року № 926 з Договором про внесення змін та доповнень до нього від 06 березня 2009 року № 249 (зв. а.с. 37).

Іпотечним договором забезпечено виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 перед банком на суму 61000 доларів США, які позичальниця зобов'язалась повернути 10 липня 2018 року, а предметом іпотечного договору є належне позичальниці на праві власності нежиле приміщення, загальною площею 62 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-16).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 31 травня 2018 року вбачається, що новим іпотекодержателем відносно належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення, площею 62 кв.м, є ОСОБА_3 (а.с. 38).

Крім того, 31 травня 2018 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до умов якого банк, як первісний іпотекодержатель, відступив на умовах договору про відступлення права вимоги № 1101-Ф від 31 травня 2018 року ОСОБА_3, як новому іпотекодержателю, всі права відносно іпотечного майна - нежитлового приміщення, площею 62 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Як зазначила ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, 06 червня 2018 року вона отримала від ОСОБА_3 повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором, умов іпотечного договору та намір продажу предмета іпотеки, з якого вбачається, що позивач протягом 30 днів мала сплатити кредитну заборгованість у сумі 30306,33 доларів США на користь відповідача, а у випадку несплати боргу її було попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі (а.с. 10).

Крім того, державний реєстратор Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради у листі від 17 липня 2018 року № 3458/14.01-13 повідомив ОСОБА_1 про те, що 11 липня 2018 року відносно нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було подано заяву про державну реєстрацію права власності, проте, 16 липня 2018 року було прийнято рішення № 42079006 про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчиняти такі дії.

З викладених вище обставин вбачається, що відповідач ОСОБА_3 дійсно має намір продати або зареєструвати на своє ім'я предмет іпотеки - нежитлове приміщення, яке належить позивачу ОСОБА_1

Водночас, заявниця ОСОБА_1 просить визнати недійсним правочин, на підставі якого, на її думку, у відповідача ОСОБА_3 виникла правова підстава вимагати повернення боргу, у тому числі і за рахунок іпотечного майна.

Однак, ОСОБА_1 не є стороною договірних відносин між банком та ОСОБА_3 і у випадку задоволення її позовних вимог, тобто, у випадку визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами первісний іпотекодержатель, тобто банк, так само матиме право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна.

Отже, дії відповідача ОСОБА_3 стосовно наміру продати іпотечне майно чи перереєструвати його на себе не свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, чи істотно утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Крім того, такий вид забезпечення позову, як заборона ОСОБА_3 самостійно або через уповноваження інших осіб укладати будь-які правочини або реєструвати перехід права власності щодо іпотечного нежитлового приміщення не є співмірним із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами, оскільки не стосується предмета заявлених вимог про визнання недійсними договорів про відступлення права вимог за кредитним та іпотечним договорами.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно неспівмірності виду забезпечення позову та заявленими позовними вимогами заслуговують на увагу.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги з приводу того, що суд мав розглянути заяву позивача у судовому засіданні, в якому повинен був встановити всі обставини, що мають значення для вирішення даного питання, не ґрунтуються на нормах права.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Таким правом суд першої інстанції не скористався, оскільки, забезпечуючи позов, вважав достатніми ті докази, які наявні у матеріалах справи.

Таким чином, викладені заявницею ОСОБА_1 причини та обґрунтування щодо забезпечення позову колегія суддів не вважає достатніми для їх задоволення,у зв'язку з чим вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Отже, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала суду на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_1 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 самостійно або через уповноваження інших осіб, які діють від її імені, укладати будь-які правочини або реєструвати перехід права власності щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 62 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 11593202.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - (підпис) С.Г.Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) В.І.Криворотенко

(підпис) О.І.Собина