АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 22-ц-31147 / 2010 р. Головуючий: 1 інстанції
Категорія: договірні ОСОБА_1
Доповідач: Даниленко В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Малінської С.М.,
Суддів: Даниленка В.М., Піддубного P.M.,
при секретарі : Потюк A.B.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі: ПАТ «УкрСиббанк») про визнання договору поруки недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що 23 вересня 2008 року між банківською установою - Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (на теперішній час ПАТ «УкрСиббанк») та ЗАТ «Ізюмська пивоварна компанія» в особі Голови спостережної ради ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № НОМЕР_1, згідно якого позичальнику було надано кредит у формі поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 400 000,00 доларів США, у порядку та на умовах, визначених цим договором.
При цьому, з метою забезпечення виконання позичальником - ЗАТ «Ізюмська пивоварна компанія» своїх договірних зобов’язань за вказаним кредитним договором, між відповідачами АК1Б «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_4 (на той час чоловіком позивачки) того ж дня був укладений і договір поруки № 212517, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов’язань та взяв на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що зазначений договір поруки № 212517 від 23.09.2008 року був укладений її чоловіком ОСОБА_4 у супереч вимогам ст. 63 СК України, оскільки своєї згоди на його укладення вона не давала, а порушення боржником - ЗАТ «Ізюмська пивоварна компанія» своїх кредитних зобов’язань може призвести до відчуження цінного майна, що й досі є спільною сумісною власністю подружжя, позивачка ОСОБА_2 просила суд визнати цей договір поруки недійсним.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір поруки № 212517 від 23 червня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4
Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням та вважаючи його незаконним і необгрунтованим, відповідач - ПАТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог за їх безпідставністю, посилаючись в обгрунтування своєї скарги на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом, 23 червня 2008 року відповідач ОСОБА_4 уклав із банківською установою - АКІБ «УкрСиббанк» договір поруки № 212517, за яким він виступив поручителем позичальника - ЗАТ «Ізюмська пивоварна компанія» і несе солідарну відповідальність перед Банком за невиконання боржником своїх договірних зобов’язань за кредитним договором № НОМЕР_1 від 23.06.2008 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки № 212517 від 23.06.2008 року, суд першої інстанції керувався тим, що на час укладення цієї угоди позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 О. перебували в зареєстрованому шлюбі, а тому посилаючись на ст.ст. 61, 63, 65, 67, 68 СК України, дійшов висновку про недійсність спірного договору поруки, як такого, що суперечить нормам СК щодо розпорядження майном, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, в зв’язку з відсутністю згоди одного з подружжя на його укладення.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки цей висновок не ґрунтується на законі.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.
При цьому договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак суд першої інстанції, не з’ясувавши належним чином характер спірних правовідносин, неправильно застосував до цих правовідносин ст. 65 СК України, згідно з якою згода подружжя вимагається лише у разі розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також той факт, що судом першої інстанції при вирішенні цивільно-правового спору не з’ясовано належно характер спірних правовідносин та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 червня 2010 року не може бути визнане законним, обґрунтованим, а тим більше, справедливим, у зв’язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, за їх безпідставністю.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 553, 554 ЦК України, ст.ст. 65 СК України. ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 червня 2010 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 8 (вісім) гривень 50 коп. судового збору, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень, сплачених останнім при подачі апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 841 (вісімсот сорок одну) гривню 50 коп. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: