ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5042/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судових засідань - Федчук М.Р.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (головуючий суддя: Позняк В.М., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_4 13.03.2018 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2а-18850/2011 від 29.08.2011.

Заяву обґрунтовано тим, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29.08.2011 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 призначеної державної пенсії. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013. Адміністративна справа № 2-а-18850/11 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згоріла у зв'язку з подіями, які трапилися в приміщенні суду у ніч з 18 на 19 лютого 2014 року, у зв'язку з чим позивач не мав можливості отримати виконавчий лист, а тому пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання з поважних причин.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року заяву ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа до виконання задоволено.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодилося Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оскаржило її в апеляційному порядку. Просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що твердження суду першої інстанції щодо неотримання виконавчого листа № 2а-18850/2011 від 29.08.2011 виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області є не підтвердженим. Також вказує, що оригінал цього виконавчого листа знаходиться в матеріалах пенсійної справи (вхідний № 40880 від 15.09.2011).

Заявник подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.08.2011 частково задоволено позов ОСОБА_4 та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, починаючи з 01.06.2011 провести перерахунок останньому призначеної державної пенсії в розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Тернополі, починаючи з 01.06. 2011 виплатити позивачу у зв'язку із проведенням вказаного перерахунку пенсії, недоотримані суми державної та додаткової пенсій, з врахуванням проведених виплат.

Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 29.08.2011 видано виконавчий лист № 2-а-18850/2011, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 29.08.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі залишено без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.08.2011 у справі № 2а-188/11 без змін.

Адміністративна справа № 2-а-18850/11 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю була втрачена у зв'язку з подіями, котрі трапились в приміщенні суду у ніч з 18 на 19 лютого 2014 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заяву слід задовольнити, оскільки причини з яких заявник пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними, так як позивач виконавчий лист не отримував і такий тривалий час знаходився в матеріалах пенсійної справи без виконання, також враховуючи стан його здоров'я - інвалідність третьої групи.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, право на примусове виконання рішення в особи, на користь якої винесено рішення, виникає з моменту набранням таким рішенням законної сили. У разі його невиконання в добровільному порядку, подача заяви до суду про видачу виконавчого документа та подальше звернення із цим документом в органи виконавчої служби є процедурою, яка встановлена законодавцем для реалізації права на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII, стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно акту Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (а. с. 9) адміністративна справа № 2-а-18850/11 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, згоріла у зв'язку з подіями, котрі трапились в приміщенні суду у ніч з 18 на 19 лютого 2014 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області не заперечується той факт, що оригінал виконавчого листа 29.08.2011 на даний момент знаходиться в матеріалах пенсійної справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що докази про отримання ОСОБА_4 виконавчого листа, у матеріалах справи відсутні.

Також, даних про те, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.08.2011 виконана, у матеріалах справи відсутні, що не заперечується сторонами.

Згідно експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 23.07.2009 та довідки до акта огляду МСЕК серія ТЕР № 172260 від 31.07.2009 (а. с. 69 70,), в ОСОБА_3 наявна третя група інвалідності - вроджена двобічна глухота, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа, суд, з урахуванням завдання та основних засад адміністративного судочинства, принципу верховенства права, повинен з'ясувати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та за наявності поважності причин поновити пропущений строк.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій, які не залежать від волі стягувача.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, тоді як добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Отже, Суд вважає, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Суд також повторює, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

Отже, обов'язок виконати рішення суду, яке набрало законної сили, покладено на апелянта - Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської, незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання слід поновити, оскільки такий пропущений з поважних причин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 376 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2-а-18850/11 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.І. Рибачук

Постанова складена в повному обсязі 14.09.2018