АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1395 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія спори, що Нерушак Л.В.
виникають із договорів купівлі - продажу
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 р колегія судців Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Вініченко Б.Б.
суддів Василенко Л.І. Адаменко Л.В.
при секретарі Шульга ЯЛ.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі -продажу квартири недійсним,
встановила:
В грудні 2005 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним. В обгрунтування заявлених вимог вказала, що вона та мати ОСОБА_3на підставі свідоцтва про право власності в рівних долях являлись співвласниками квартири АДРЕСА_1 Згідно до договору купівлі - продажу, посвідченого нотаріально від 27.04.2004 р. її мати та вона продали вказану однокімнатну квартиру ОСОБА_2
Вважає, що вказаний договір купівлі - продажу повинен бути визнаний недійсним з тих підстав, що вона на час вчинення угоди являлась неповнолітньою, їй виповнилось лише 16 років, тому її мати не мала права без дозволу органу опіки-та піклування укладати оскаржуваний договір, а нотаріус, без вказаного дозволу, не мав права його посвідчувати.ОСОБА_3в супереч її інтересам прийняла рішення щодо відчуження житла, чим поставила її в надзвичайно погіршене становище, посиливши в будинкуАДРЕСА_2.
Просила суд визнати оскаржуваний договір недійсним та привести сторін в первісний стан, зобов'язавши ОСОБА_2 передати їй квартиру АДРЕСА_1 та стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6550 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2006 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
При цьому вказується на ті підстави, що і в позовній заяві. Крім того вказала, що в судовому засіданні її матиОСОБА_3пояснила, що наявну нотаріально завірену згоду на вчинення правочину стосовно квартири вона не давала, заяви від 27.04.2004 р. не підписувала, підпис на заяві не її, проте суд першої інстанції не надав юридичної оцінки її поясненням.
ОСОБА_2 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнав, вказавши на їх безпідставність і на законність та обгрунтованість рішення суду.
Судова колегія ,заслухавши доповідь судді - доповідача , пояснення сторін , що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги , вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача районний суд виходив з того, що на час укладання оскаржуваного договору купівлі - продажу дозвіл органу опіки та піклування не був обов'язковим,ОСОБА_3не була позбавлена батьківських прав, будучи законним представником діяла в інтересах неповнолітньої дочки, даний договір підписаний як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1, після продажу квартири ОСОБА_3 був куплений будинок АДРЕСА_2, де вони і проживали. Крім того, судом було враховано, що постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.10.2005 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 06.12.2005 р. було скасовано постанову прокурора про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 166 КК України, при розгляді скарги ОСОБА_3 в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснила, що продаж було здійснено по обопільній згоді. Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розглядаючи спір , судова колегія вважає , що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює .
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи , що спірна квартира, на час продажу, дійсно у відповідності до свідоцтва про право власності, виданого відділом житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради 29.12.1998 р. за № НОМЕР_1, зареєстрованого в БТІ м. Умань належала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 27.04.2004 р., згідно до договору купівлі - продажу, посвідченого нотаріально,ОСОБА_3та ОСОБА_1 продали належну їм квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2, даний договір підписаний обома власниками. При цьому, як пояснилиОСОБА_3та ОСОБА_2 в суді першої інстанції дана квартира була виставлена на продаж, була дана об'ява в газету і приклеїно оголошення на вікні квартири (а. с. 70). В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3пояснила, що фактично квартиру було продано за 6 500 доларів США, а не за ту суму яка вказана у договорі.
З постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.10.2005 р., якою скасовано постанову прокурора м. Умань від 07.05.2005 р. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 166 КК України, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 06.12.2005 р. вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_3та ОСОБА_1 цояснили, що належну їм квартиру вони продали по обопільній згоді. При цьому ОСОБА_1 вказала, що будь - яких претензій до матері вона не має.
Таким чином, доводи апелянта про те, що її мати діяла в супереч її правам та інтересам, у зв'язку з чим правочин повинен бути визнаний недійсним є безпідставними.
Після продажу спірної однокімнатної квартири, житлова площа якої становила 13,6 кв. м., а загальна площа - 27,9 кв. м., ОСОБА_3був куплений житловий будинок АДРЕСА_2, де вони і проживали, що свідчить про те, що позивачка була забезпечена житлом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції також врахував, що ,ОСОБА_3не була позбавлена батьківських прав, будучи законним представником діяла в інтересах своєї неповнолітньої дочки.
Крім того слід враховувати, що згідно рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 14.04.2005 р. ОСОБА_2 був даний дозвіл на реконструкцію спірної квартири під магазин промислових товарів (а. с. 39) Відповідно до акту державної приймальної комісії від 06.02.2006 р. магазин промислових товарів (реконструкція квартири АДРЕСА_1 зданий в експлуатацію. Даний акт затверджений рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 09.02.2006 р. Згідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно на даний час спірна квартира має статус нежилого приміщення магазину промислових товарів.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними.
Таким чином , судова колегія вважає , що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
, ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2006 р. залишити без змін .
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: