АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 22-4207/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Галась I.A.
Доповідач КотулаЛ.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2012 року Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Коту ли Л.Г.
Суддів: Рейнарт І.М., Андрієнко А.М.
При секретарі Вендоліній А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Позивач посилався на те, що 1 травня 2008 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 46000,00 дол. США., з умовою повернення суми позики до 01 листопада 2008 року , а також зі сплатою 60 відсотків річних за користування позикою.
Однак, ОСОБА_2 зобов'язання за даним договором не виконав, а тому позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 46 000 доларів США , що за офіційним курсом НБУ станом на 1 лютого 2011 року складає 365240 грн. та інфляційній суми в розмірі 472 109 грн. 22 коп., проценти за користування позикою у розмірі 604 597 грн. 28 коп. та З % річних за період з 02 листопада 2008 року по Ілютого 2011 року в сумі 24 676,21 грн., а всього на суму 1 101 382,71 грн.
З метою виконання умов зазначеного договору позивачем на адресу Василенка
О.О. неодноразово надсилалися повідомлення про необхідність погашення заборгованості за договором позики, які так і не були виконані останнім.
14 травня 2008 року він надав ОСОБА_2 позику в сумі 20 000 дол. США , що на 01.02.2011 року за офіційним курсом НБУ гривні до долара становить 158 880,00 грн., які за усною домовленістю з відповідачем останній зобов'язувався повернути до 01.11.2008, але на неодноразові його вимоги зазначена сума не була йому повернута , а тому просив стягнути з відповідача борг в сумі 20 000 доларів США з урахуванням .інфляції, що за курсом НБУ гривні до долара складає 205 264,88 грн., проценти за користування позикою - 20 726,66 грн. та 3 % річних - 12 973,74 грн., а всього 263 514,02 грн. Заперечуючи проти позову , ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позову , в якому просив визнати недійсними договори позики від 01.05.2008 року та від 14.05. 2008 року , о вказуючи на те , що він та його колишні партнери , в тому числі і ОСОБА_1 з метою отримання прибутку , реалізації творчих задумів та інше , вирішили організувати та провести захід ( шоу-програму) - Абсолютний чемпіонат України з панкратіону( весняно- осіннє файт-шоу " Іліада " ). При цьому відповідач брав на себе зобов'язання відшукати мог фінансові кошти на організацію та проведення вказаного заходу.
З метою реалізації цього заходу , розподілу фінансової , організаційної та творчої ік участі кожного із них , вони підписали 07 квітня 2008 року джентельменський договір.
Зазначений договір є договором про спільну діяльність, в якому була зазначена мета по договору - проведення відповідного культурно-масового заходу, чітко скоординовані дії учасників цього договору , був встановлений правовий статус виділеного для спільної ви діяльності майна, а також порядок розподілу прибутку та покриття витрат і збитків о учасників цього договору.
Договори позики були вчинення для приховування іншого договору , а саме : договору про спільну діяльність, оскільки волевиявлення учасників правочину було В спрямоване насамперед на організацію та проведення культурно-масового заходу, а тому просив задовольнити його вимоги та відмовити у задоволені первісного позову.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики залишено без задоволення. чний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у па Задоволені первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 про стягнення боргу , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представників ОСОБА_7 та ОСОБА_3, яка представляла свої інтереси та ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити , ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на те , що суд обґрунтовано відмовив у задоволені первісного позову, перевіривши не матеріали справи в оскаржуваних межах та обговоривши доводи апеляційної скарги і дослідивши надані суду апеляційної інстанції копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені до родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму п грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених су родовими ознаками.
Положенням ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на по одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відмовляючи у задоволені первісного позову суд виходив з того , що ОСОБА_2 заперечував факт отримання грошових коштів за договором від 01 травня 2008 року, а ОСОБА_1 не надано доказів в підтвердження виконання умов договору та передання грошових коштів.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається , що 1 травня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір позики, за умовами якого передав останньому гроші в сумі 46 000 доларів США , що на момент укладення договору за курсом НБУ гривні до долару США становило 253 000 грн. зі строком повернення позики до 01 листопада 2008 року (а.с.9)
Умовами зазначеного договору передбачено , що за користуванням грошовими і коштами позичальник сплачує позикодавцю проценти в розмірі 60% річних від суми позики, які нараховуються на суму заборгованості за увесь період , починаючи з дня отримання грошових коштів і до дня повернення їх позикодавцю ( п. 3.1, 3.3 Договору).
Згідно п.п.5.2.1 позичальник зобов'язаний прийняти від позикодавця суму позики в день укладення даного договору .
Повернути позикодавцю суму позики , а також проценти за користування позикою в строк , встановлений даним договором.(п.п.5.2.2)
В силу ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 разом з тим , не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження того , що грошові кошти не були отримані ним від позивача.
Проте суд на зазначені обставини та вимоги закону не звернув увагу, а тому рішення суду в частині відмови у задоволені позову про стягнення позики в сумі 46 000 доларів США підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову частково.
Відповідач не заперечував , що в установлений у договорі строк не повернув позивачу суму позики та проценти за користування грошовими коштами, але посилався на те , що зазначений договір був укладений внаслідок обману , проте доказів в підтвердження
зазначених обставин суду не надав, а відтак зазначені обставини не знайшли свого підтвердження.
Статтею 599 ЦК України передбачено , що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на те , що відповідач не надав доказів в підтвердження належного виконання ним зобов'язання , щодо повернення позики , а тому для нього наступають наслідки передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України згідно яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.2.3 Договору передбачено , що у випадку порушення позичальником строку повернення позики згідно пункту 4.1 він зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,1 % від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики, при цьому пеня нараховується і на проценти (а.с.9)
У своїх запереченнях ОСОБА_2 просив застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені.
Положенням ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено , що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В силу ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з наведеного , з відповідача на користь позивача підлягає стягнення пеня в межах річного строку.
Таким чином , з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню позика в сумі 46 ООО дол. США та проценти за користування позикою 75946 дол.(46000х 1,651 ( 60:365:100х 1007 дн.=1,651 ) і пеня в межах одного року.
Сума боргу та проценти за користування грошовими коштами складає 75 946 +46 000 х 7,94 =968 251,24 грн.
Пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання становить :365х0,001= 0,365
968 251,21 х0,365 = 353 411 грн.
А всього заборгованість за вказаним договором позики складає 1 321 662.94 грн.
Нарахування боргу з урахуванням індексу інфляції застосовується при порушенні грошових зобов'язань, предметом яких є національна валюта України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь інфляційних сум не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення в частині відмови у задоволені первісного позову та задовольнити його позовні вимоги, а тому виходячи з вимог ст. 11 ЦПК України суд задовольнив вимоги позивача в заявлених позивачем межах.
З розписки від 14.05.2008 року , на яку послався позивач в обгрунтування своїх вимог про стягнення боргу за договором позики від 14 травня 2008 року вбачається , що ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 гроші в кількості 20 000 доларів США.
Однак , зі змісту цієї розписки не вбачається , що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 зазнану суму грошових коштів, а тому суд обгрунтовано відмовив у задоволені позову в цій частині вимог позивача.
Беручи до уваги наведене, апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні , на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , а відповідачеві - пропорційно до ' тієї частини позовних вимог , у задоволені яких позивачеві відмовлено.
Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 ,00 грн. та при поданні апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір - 850 грн. 00 коп. та на вимогу суду 561 грн. 50 коп.
Таким чином , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 111,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн., а всього 3 231,50 грн.
Керуючись ст.. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2011 року в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 321 662, 94 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 231,50 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: