Справа № 2-23/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    13 січня 2010 року                                                                    Менський районний суд

                                                     Чернігівської області

    в складі:

    головуючого – судді                   Чепурко В.О.

    при секретарі                       Корюковець П.Д.

    з участю позивачки                        ОСОБА_1

    відповідачки                                    ОСОБА_2

    представника позивача                  ОСОБА_3

    представника відповідача              ОСОБА_4                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я , суд

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов  мотивовано  тим, що 1 жовтня 2009 року близько 14-ї години вона йшла по вул. Садова  м. Мена.  Проходячи біля будинку ОСОБА_2, із подвір»я на вулицю вийшла відповідачка, тримаючи собаку породи «вівчарка» за ошийник.  Позивачка попросила ОСОБА_2  забрати тварину, але остання не реагувала і відпустила собаку, яка накинулась на позивачку, повалила на землю кусаючи за ноги.  Після укусів за ноги , ОСОБА_5  забрала собаку від неї. З укусами ніг  вона була доставлена до Менської ЦРЛ, де їй була надана медична допомога  і від госпіталізації вона відмовилась. Їй  було завдано тілесних ушкоджень у вигляді укушених  ран правої та лівої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.  Ушкодженням здоров’я  завдано матеріальної шкоди в сумі 478,23 грн., які витратила для придбання ліків ,  а також моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 5000 грн. Від нападу на неї собаки відповідачки , спричиненням тілесних ушкоджень , вона злякалась , довгий час лікувалась, отримала психологічний  стрес. Добровільно відповідачка відмовляється відшкодувати завдану шкоду, а тому  просить суд  стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану моральну та матеріальну  шкоду, так  як  позивачка  порушила  правила тримання  собак  і вважає , що  вона навмисно  спустила  собаку  на неї .

Позивачка та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі , посилаючись  на обставини викладені  в позовній  заяві.

 Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та показала, що 1 жовтня 2009 року вона разом зі своєю сім’єю в дворі свого  господарства перебирала картоплю. Коли  біля  двору проходила сусідка ОСОБА_1, з двору вибігла їх собака породи вівчарка. ОСОБА_1 стала відпугувати собаку, хоча вона  просила  позивачку цього не робити. Як тільки собака вибігла з двору,  відразу пішла за нею і  повернула у двір. Щоб собака кусала позивачку  не бачила. Якщо  ОСОБА_1 собака покусала та спричинила  тілесні ушкодження ,  згодна відшкодувати завдану їй матеріальну та моральну шкоду в розмірі 200 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав відповідачку  ОСОБА_2  Просить в позові  про відшкодування  моральної  шкоди відмовити.  

    Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов  до висновку , що позов підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

    Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана  дотримуватись вимог нормативно-правових актів, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних осіб і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей.

Відповідно до п. 6 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР віл 17.06.1980 року, власники собак зобов’язані тримати сторожових собак на прив’язі і спускати їх з прив’язі лише в закритих дворах, що виключають можливість втечі, про наявність собак застерігати написом.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

  Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

За позовом позивачка просить суд стягнути з відповідачки на її користь 478,23 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування.  

Згідно амбулаторної карти № К-1-1   , 01.10.2009 року ОСОБА_1 була доставлена до Менської ЦРЛ з діагнозом: укушена рана верхньої третини лівої гомілки. Оглянута лікарем – хірургом, від госпіталізації відмовилась.

Відповідно до висновку судово – медичної  експертизи № 407 від 01.12.2009 року у ОСОБА_1 мають місце тілесні ушкодження у вигляді укушених ран (2) по передній поверхні лівої гомілки в нижній третині, що могли утворитись від дії тупих предметів, що мають ребристу поверхню, якими можуть бути зуби собаки в час та при обставинах указаних в постанові та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. При первинному огляді хірургом потерпілій призначено лікарський препарат цефатоксин 500 мг по 1 таб. 2 рази на добу, що є підставою для відшкодування матеріальної шкоди. Решта препаратів, що були призначені в подальшому при амбулаторному та стаціонарному лікуванні призначені для лікування наявного захворювання – варикозної хвороби ускладненої трофічною виразкою на іншій (правій) гомілці, яка ніякого відношення до травм отриманих 01.10.2009 року не має.    

Таким чином суд вважає доведеними матеріальні витрати, що понесла позивачка на суму 69 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Порушивши вимоги Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР з боку позивачки, відповідачці було спричинено тілесні ушкодження у вигляді укушених ран поверхні лівої гомілки, чим завдано матеріальної шкоди, а також і моральної, яка проявилась в її душевному хвилюванні, перенесеному  стресі та ляку.  

Відповідно до ст. 9 Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»,  суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що  вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці слід задовольнити частково, з урахуванням  характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних), а саме в розмірі 1000 грн.

Враховуючи , що позивачу завдано ушкодження здоров’я, яке віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я , враховуючи характер та обсяг її страждань, характер немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування завданої моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 1000 грн., яка є достатньою грошовою компенсацію душевних страждань ОСОБА_1  

В судовому  засіданні  не знайшли свого підтвердження покази позивачки ОСОБА_1 , що  на  неї  відповідачка  умисно  відпустила  собаку. Дані доводи позивачки  спростовуються  матеріалами  перевірки проведеними Менським РВ  УМВС України в Чернігівській області, постанови Менського районного суду від  5 листопада 2009 р., про притягнення  ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 154 ч.2 КУпАП.

За таких підстав, суд оцінивши докази , що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів дійшов до висновку, що між неправомірними діями ОСОБА_2 та завданою шкодою ОСОБА_1, є безпосередній причинний зв’язок і є вина відповідача, а тому і повинна відшкодувати завдану шкоду позивачу.    

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України судові витрати за подачу заяви до суду підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 22-23, 1166-1168, 1187 ЦК України,  ст.ст. 60, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Мена, вул. Садова, 21) завдану матеріальну шкоду в розмірі 69 грн. 82 коп.; моральну шкоду в розмірі 1000 грн.; судові витрати за подачу заяви до суду в розмірі 179 грн. 50 коп., а всього 1249 (одна тисяча двісті сорок дев»ять) грн.. 50 коп.

 В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – відмовити.        

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається до Менського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий                                                     В.О.Чепурко.