АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц- 22038/11 р. Г оловуючий 1 інстанції - ОСОБА_1

Категорія: про виплату заробітної плати Доповідач - Макаров Г.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О., суддів:        Кіся П.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Пуль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико — механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановила:

16 листопада 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод» (далі TOB «ЮМЗ») з позовом в якому після уточнень просила стягнути заборгованість по заробітній платі з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 5243, 07 грн., та визнати наказ №40 від 05.05.2010 року «Про скорочення робочого часу» незаконним, таким що порушує трудове законодавство, посилаючись на те що вона з вересня 2004 року працює у відповідача на посаді полірувальника скляних виробів з окладом у розмірі мінімальної заробітної плати, а починаючи з квітня 2010 року TOB «ЮМЗ» не виплачує заробітню плату, та видало наказ №40 від 5 травня 2010 року «Про скорочення тривалості робочого часу» згідно якого, відповідно до вимог ст.ст. 50 ч.2, 56 КЗпП України та п.п. 3,4 колективного договору робочий час усім працівникам був скорочений до одного часу на тиждень, яки суперечить діючому законодавств, бо підприємство не попередило про зміну істотних умов праці за два місяці.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що наказ №40 від 5 травня 2010 року був прийнятий у відповідності до колективного договору, зборів трудового колективу, у зв’язку з необхідністю зменшення виробництва продукції, значним скороченням збуту готової продукції,з метою збереження кількості працівників на підприємстві.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено, в частині стягнення зарплати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті справи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки не узяв до уваги, що мінімальна зарплата не може бути нижче встановленого законом рівня.

Додатковим рішенням від 7 жовтня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання наказу №40 від 5.05.2010 року «Про скорочення тривалості робочого часу» незаконним відмовлено.

Додаткове рішення сторонами не оскаржено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст.ст. 2, 15, 30 Закону від 24 березня 1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці» структура заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших виплат. Форми і системи оплати праці, нори праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Власник або уповноваженим ним орган зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваємої працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Як установлено судом і таке вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 знаходиться в трудових відносинах з TOB «ЮМЗ», працює прибиральником виробничих приміщень.

Наказом TOB «ЮМЗ» №40 від 05.05.2010 року «Про скорочення тривалості робочого часу» скорочено норми тривалості робочого часу усім категоріям працівників до 1 часу у тиждень у зв’язку з необхідністю зменшення виробництва продукції, значним скороченням збуту готової продукції, з метою збереження кількості працівників на підприємстві, на підставі ст.ст. 52, 56 КЗпП, п.п 3,4 колективного договору між адміністрацією та трудовим правил внутрішнього розпорядку, загальних зборів трудового колективу.

Оскільки згідно ст..94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, а ОСОБА_3 згідно табелів вирахування робочого часу з травня по грудень 2010 року не виходила на роботу, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив їй в позові.

Відповідають вимогам діючого законодавства також висновки суду про відмову в позові про визнання незаконним наказу №40 від 05.05.2010 року викладені в додаткову рішенні від 7.10.2011 року цього ж суду, оскільки він відповідає вимогам вказаного вище законодавства, КЗпП та закону №108/95 ВР і яке, до того ж, позивачкою не заперечувалося.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий –

Судді: -