Справа №2а-1112/10/1270
Категорія № 2.7
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
при секретарі – Кір`ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення та зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
02.12.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування своїх вимог послався на наступне. Відповідно до ст.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Оскільки позивач проходив дійсну військову службу з 29.11.1968 по 25.11.1970 року у складі військової частини 47344 (1047 артилерійський полк, 31 танкова дивізія центральної групи військ) та приймав участь в бойових діях, які відбувалися в Чехословаччині в 1968-1969 роках, він звернувся до відповідача з проханням надати йому статус учасника бойових дій.
На підтвердження участі в бойових діях позивачем було надано військовий квиток НОМЕР_1, виданий Артемівським районним військовим комісаріатом, та довідку Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації від 16.12.2008 року № 3/114795. Рішенням комісії Луганського обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни та визнання осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (протокол № 6867 від 27.03.2009 року) в видачі посвідчення учасника бойових дій позивачу відмовлено на підставі відсутності документів, які підтверджують участь у бойових діях або забезпечення бойової діяльності військ. Центральний архів Міноборони РФ надсилає українським воїнам – інтернаціоналістам та військовим комісарам архівні довідки, на запит позивача щодо підтвердження його участі в бойових діях в довідці від 16.12.2008 року № 3/114795В зазначено, що ОСОБА_2 наказом командира артилерійського полку № 317 від 13.12.1968 року присвоєне військове звання «рядовий» та зазначено, що вказаний полк з грудня 1968 року по листопад 1970 року був дислокований в Чехословаччині, особовий склад займався бойовою та політичною підготовкою, також зазначено про наявність 1047 артилерійського полку в переліку військових частин, які діяли в Чехословаччині по плану «Дунай». Зміст даної довідки спростовує відомості, зазначені в додатку до протоколу № 6867 від 27.03.2009 року – іменному списку № 251, де в графі 5 «період служби» зазначений період лише з 01.01.1969 року та підтверджує факт знаходження у військовій частині в період бойових дій.
Просить суд визнати неправомірним рішення Луганського обласного військового комісаріату, оформленого у вигляді протоколу № 6867 від 27.03.2009 року комісії Луганського обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни та визнання осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про відмову в видачі посвідчення «Учасник бойових дій» ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язати Луганський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_2 посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» за формою, встановленою в Положенні про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.
Представник відповідача Луганського обласного військового комісаріату позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне. Законодавець передбачає визнання громадян учасниками бойових дій при виконанні трьох умов: треба бути військовослужбовцем Радянської Армії, Військово – Морського флоту, Комітету державної безпеки, особою рядового, начальницького складу і військовослужбовцем Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівником відповідної категорії; необхідно за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходити службу, працювати чи перебувати у відрядженні у державах, де в цей період велися бойові дії; треба брати участь у бойових діях чи забезпечувати бойову діяльність військ (флотів). Відповідно до діючого законодавства, на комісію для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при Луганському обласному військовому комісаріаті покладено вирішення питань про встановлення статусу ветеранів війни всіх категорій, визначення осіб, на яких поширюється дія зазначеного Закону, стосовно громадян, які перебувають на пенсійному забезпеченні в Міністерстві оборони України, а також встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.
Телеграмою Міністра оборони України генерала армії О.І. Кузьмука від 18.03.1999 року за № 145/1/70-Т у пункті 3 зазначено, що для посилення законності в роботі Комісій обласних військових комісаріатів і підвищення ефективності їх роботи з вирішення питань соціального захисту ветеранів війни, методичне керівництво їх роботою покладено на управління військово – соціальної роботи Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України.
Телеграмою начальника Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України генерал – майора О.П. Про цепка від 14.04.1999 року за № 145/1/98 у п.4 встановлено, що під час рішення питань щодо встановлення статусу ветерана війни суворо дотримуватися порядку, визначеного Положенням про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому для військовослужбовців, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, чи знаходились у відрядженні на території Куби з липня 1963 року, або Чехословаччини з 20 серпня 1968 року по 1 січня 1969 року при оцінці відомостей про їх особисту участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ в цей період, треба приймати до уваги наступне:
1) до отримання офіційного роз’яснення цих питань Конституційним судом України в правозастосувальній практиці необхідно керуватися ознаками бойових дій та бойового забезпечення, які знаходяться у бойових статутах;
2) відомості про виконання інтернаціонального обов’язку, особливого завдання, участі в навчаннях на території Куби, Чехословаччини в зазначений період, які знаходяться у документах того періоду, перелік яких визначений в п. 6 Положення про комісії, самі по собі не підтверджують факт безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення бойової діяльності військ. Але відомості про особисту участь у бойових завданнях, які виконувала військова частина, можуть бути відображені в історичному формулярі військової частини, який є документом постійного зберігання і підлягає здачі до архівних установ, тобто районні (міські) військові комісаріати повинні у випадку необхідності робити запити до архівів для отримання відповідних довідок з історичного формуляру.
Постановою Кабінету Міністрів України № 16 від 13 січня 1995 року, у п.1 встановлено, що відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього СРСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).
Таким чином, відповідач вважає, що сам факт перебування у складі військових підрозділів колишнього СРСР на території Чехословаччини в період ведення бойових дій, не може бути підставою для встановлення статусу учасника бойових дій. Документів, які б підтверджували особисту участь заявника, чи військової частини, де він проходив службу, в бойових діях, або в забезпеченні бойової діяльності військ (флотів), заявник не має. Тому комісія Луганського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відмовила заявнику в присвоєнні статусу учасника бойових дій на засіданні 27.03.2009 року по протоколу № 6867.
На підставі зазначеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності за ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу з 29.11.1968 року по 25.11.1970 року у складі військової частини 47344 (1047 артилерійський полк, 31 танкова дивізія центральної групи військ), що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 (а.с.6-8), обліково – послужною карткою (а.с.9).
Позивач звертався до відповідача – Луганського обласного військового комісаріату з проханням надати йому статус учасника бойових дій, на підтвердження участі в бойових діях ним були надані військовий квиток та архівна довідка Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 16.12.2008 року № 3/114795, в якій зазначено, що в алфавітній книзі обліку рядового та сержантського складу 1047 артилерійського полку за 1968 – 1971 роки значиться писар єфрейтор ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призваний Артемівським РВК Луганської області 29.11.1968 року, зарахований в списки частини 13.12.1968 року наказом № 317, звільнений в запас за закінченням строку служби 25.11.1970 року наказом № 349. Також в довідці зазначено, що 1047 артилерійський полк з грудня 1968 року по листопад 1970 року дислокувався на території Чехословаччини, особовий склад займався бойовою та політичною підготовкою, в Переліку військових частин, діючих в 1968 році на території Чехословаччини за планом «Дунай», 1047 артилерійський полк значиться. Історичного формуляру 1047 артилерійського полку за 1968 рік, необхідного для наведення довідки, на зберіганні в ЦАМО РФ немає (а.с.12).
Протоколом № 6867 від 27.03.2009 року засідання комісії Луганського ОВК з розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни та визнанням осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачеві відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій у зв’язку з відсутністю документів, підтверджуючих участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ (а.с.10-11).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ст.5 зазначеного Закону, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.2 ст.6 Закону, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн — військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» затверджений перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території, згідно якого бойові дії на території Чехословаччини, за участю військовослужбовців Радянської Армії велися в період з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року.
Відповідно до п.1 Положення «Про комісії для розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 26.07.1996 №208, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за №484/1509, на зазначені комісії покладається вирішення питань про встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.
Відповідно п.4 Положення, підготовку матеріалів для розгляду комісії, проведення пошукових заходів, спрямованих на допомогу громадянам в одержанні відповідних архівних довідок, здійснюють районні (міські) військові комісаріати. З усіх розглянутих питань рішення комісії вносять до протоколу, який підписують всі члени комісії і затверджує військовий комісар. У разі відмови громадянину у встановленні йому відповідного статусу ветерана війни, комісії сповіщають причину (мотиви) відмови.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, архівною довідкою Центрального архіву Міністерства оборони РФ та військовим квитком ОСОБА_2 підтверджено проходження позивачем військової служби в артилерійському полку 1047, який з грудня 1968 року по листопад 1970 року дислокувався на території Чехословаччини, цей період дислокації полку узгоджується з періодом проведення на території Чехословаччини бойових дій. Крім того, в Переліку військових частин, що діяли в 1968 році на території Чехословаччини за планом «Дунай», значиться артилерійський полк 1047.
Тобто суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем Луганському обласному військовому комісаріату разом з заявою про встановлення йому статусу учасника бойових дій, повністю підтверджують участь позивача у складі артилерійського полку 1047 в бойових діях на території Чехословаччини в період 1968 – 1969 років, тому протокольне рішення відповідача про відмову у встановленні ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій є незаконним.
Посилання представника відповідача на те, що архівною довідкою не підтверджено факт безпосередньої участі позивача у бойових діях, не спростовує зазначених обставин, оскільки не надходження історичного формуляру вказаної військової частини на збереження до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від позивача не залежить та дана підстава не може позбавляти ОСОБА_2 гарантованих державою пільг як учасника бойових дій на території іншої держави.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як вбачається з квитанції № 00031 від 30.09.2009 року, позивачем при зверненні з даним позовом до адміністративного суду, було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення та зобов’язання вчинити дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірним рішення Луганського обласного військового комісаріату, оформленого у вигляді протоколу № 6867 від 27.03.2009 року комісії Луганського обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни та визнання осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про відмову в видачі посвідчення «Учасник бойових дій» ОСОБА_2.
Зобов’язати Луганський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_2 посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» за формою, встановленою в Положенні про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову викладено в повному обсязі та підписано 13 січня 2010 року.
Суддя О.П.Островська