Справа № 22- 834                                      головуючий у 1 інстанції ЧирукТ.М.

22-Ц № 39                                                                               доповідач- Шалько О.С.

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня                 2006 року                                                                             м.Рівне

Колегія суддів   судової палати    у цивільних справах апеляційного   суду Рівненської області в складі:

головуючого - Малько О.С.

суддів: Оніпко О.В., Василевича В.С.                                                                                                 при секретарі судового засідання  Колесовій Л.В.

розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Острозької центральної районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Острозького районного суду від 6 травня 2006 року зобов*язано Острозьку центральну районну лікарню внести зміни в трудову книжку позивача, виключивши з неї запис " звільнений із займаної посади згідно ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин, замінивши записом - звільнений із займаної посади згідно п.ст.36 КзпП України за згодою сторін".

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 6262 гривні 34 коп. заробітку за час вимушеного прогулу і 1500 гривень моральної шкоди.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 вказує, що вказане рішення не в повній мірі поновлює його порушені права, заяву про звільнення за угодою сторін він був змушений написати, а тому просить рішення суду першої інстанції змінити і поновити його на посаді заступника головного лікаря з економічних питань Острозької центральної районної лікарні і стягнути з відповідача на його користь 5000 гривень моральної шкоди та 250 гривень витрат на юридичну допомогу.

Острозька центральна районна лікарня в апеляційній скарзі на це рішення покликається на його незаконність, вказуючи, що наказ про звільнення сторін за угодою сторін не оформлявся, а тому позивача було звільнено за прогули, оскільки він протягом 2 тижнів після написання заяви про звільнення на роботу не виходив.

Позивачем пропущено строк на звернення до суду, тому що про звільнення йому відомо з 23 серпня 2005 року, а позовну заяву ним подано 22 березня 2006 року.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити позивачу в задоволенні заявлених ним вимог.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що відповідно до резолюції на заяві позивача про звільнення від 25 червня 2005 року між сторонами було досягнуто домовленості щодо розірвання трудового договору, однак наказ про звільнення позивача згідно поданої ним заяви видано не було.

Наказом від 22 серпня 2005року ОСОБА_1 звільнено з посади за прогули без поважних причин(а.с.22).

З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 23 березня 2006року.

Встановлений ст.233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду   він   пропустив,   оскільки   відповідно   до   чинного  законодавства   цей   строк обчислюється з дня видачі працівникові копії наказу про звільнення чи трудової книжки або з дня відмови від їх одержання.

Встановивши в судовому засіданні і зазначивши в рішенні, що в листопаді 2005 року позивач відмовився від отримання трудової книжки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строку на звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору не пропущено(а.с.39,40,59), оскільки факт відмови від отримання трудової книжки в листопаді 2005 року позивачем підтверджено в судовому засіданні(а. с. 5 7).

В судовому засіданні позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду і таких не встановлено судом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв*язку з пропуском строку на звернення до суду.

На підставі наведеного, ст.23 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Острозької центральної районної лікарні задовольнити частково.

Рішення Острозького районного суду від 6 травня 2006 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Острозької центральної районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди - відмовити з підстав пропуску строку на звернення до суду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.