КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.01.2010 № 49/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Терешко О.В.- представник, дов.№ 3293 від 09.07.2009;
від відповідача - ОСОБА_2- представник, дов.№ 2356 від 19.05.2009,
ОСОБА_3- представник, дов.№ 2789 від 09.06.2009,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.09.2009
у справі № 49/206 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4
про стягнення 96113,44 грн.
за зустрічним позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
про розірвання договору фінансового лізингу № 070917-27/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007, стягнення збитків, сплачених платежів на загальну суму 246 644,17 грн.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2010 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінено.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 08.12.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.01.2010.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 у справі № 49/206 позов задоволено частково, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню 87 603,44 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 070917-27/ФЛ-Ф-0 від 17.09.2007, з яких 76 216,79 грн. основного боргу, 6 066,37 грн. пені, 758,29 грн. 3% річних, 4 561,99 грн. інфляційних втрат, крім того 877,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 17 020,00 грн. відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 76 216,79 грн. належним чином доведений, документально обгрунтований і відповідачем не спростований; дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності; вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 066,37 грн. пені, 4 561,99 грн. річних, 4 561,99 грн. інфляційних втрат відповідають нормам законодавства, договору, є обгрунтованими та підлягають задоволенню; позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 020,00 грн. штрафу задоволенню не підлягають з тих підстав, що відповідачем зазначалось про повідомлення позивача щодо стану машини, як це передбачено договором, у позовній заяві не зазначено підстави вимоги про стягнення штрафних санкцій у такому розмірі та які збитки завдано позивачу неотриманням такого звіту, сторони договору зазначили, що лише невиконання усіх зазначених у пункті зобов’язань визначається порушенням, що тягне накладення на одну із сторін договору штрафних санкцій, а порушення лише одного зобов’язання, зазначеного у переліку порушень, визначених п.11.2.3 договору, не є порушенням згідно зі змістом п.11.2.3 договору, отже, не тягне за собою накладення на відповідача штрафних санкцій, визначених цим пунктом договору; позивачем за зустрічним позовом не було надано доказів істотного порушення умов договору, оскільки у матеріалах справи міститься специфікація до договору, з якої вбачається, що товар був одержаний уповноваженим представником ОСОБА_4, про що свідчить підпис відповідача, крім того, у матеріалах справи є акт прийому-передачі майна в користування за договором від 08.10.2007, підписаний від позивача та відповідача за зустрічним позовом уповноваженими особами.
Відповідач за первісним позовом в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 у справі № 49/206 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Заявник скарги стверджує, що відповідач за зустрічним позовом не виконав взяті на себе зобов’язання за договором № 070917-27/ФЛ-Ф-0 від 17.09.2007 по постачанню друкуючої машини Hamada моделі Н 234 А, що є підставою для застосування п.2 ст.651 ЦК України.
Заявник посилається на те, що сподіваючись на співпрацю з відповідачем за зустрічним позовом згідно із умовами договору, сплатив платежі на загальну суму 246 644,17 грн., а згідно з п.5 ст.653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірвання договору.
Заявник стверджує, що у судовому засіданні пояснив, що акт прийому-передачі друкуючої машини не підписував через некомплектність машини, а вказаний акт підписала його дружина ОСОБА_2, яку він не уповноважував це робити, отже, не було дотримано вимог ст.237 ЦК України, а згідно із договором фінансового лізингу № 070917-27/ФЛ-Ф-0 від 17.09.2007, акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками.
Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що передання позивачу за зустрічним позовом предмету лізингу підтверджується актом приймання-передання предмету лізингу, підписаному сторонами договору; якщо навіть припустити, що твердження позивача за зустрічним позовом про те, що він акт не підписував, відповідає дійсності, то підлягають застосуванню положення ст.ст.241, 1158 ЦК України, а позивач за зустрічним позовом сплатою протягом півтора року лізингових платежів та листами, в яких він підтвердив свої зобов’язання за договором, схвалив укладення акту приймання-передачі предмету лізингу.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 08.12.2009 від сторін витребувані документи.
Відповідно до зазначеної ухвали апеляційного господарського суду, документи позивачем за зустрічним позовом надіслані, а позивачем за первісним позовом надані у судовому засіданні.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем за первісним позовом подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 76 216,79 грн. основного боргу, що становить суму заборгованості за лізинговими платежами згідно із договором фінансового лізингу № 070917-27/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007 за періоди з 26.09.2008 станом на 16.03.2009, 6 066,57 грн. пені, 758,29 грн. 3% річних, 4 561,99 грн. збитків, понесених у зв’язку зі знеціненням грошових коштів, 17 020,00 грн. штрафу, судових витрат.
Підставами позову вказано ст.ст.525, 526, 625 ЦК України.
Відповідачем подано до позивача зустрічний позов про розірвання договору фінансового лізингу № 070917-27/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007, стягнення збитків, сплачених платежів на загальну суму 246 644,17 грн., покладення судових витрат на відповідача за зустрічним позовом.
Підставами зустрічного позову зазначено п.2 ст.651, п.5 ст.653 ЦК України.
Згідно із п.1.1 ст.1 договору № 070917-27/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу від 17.09.2007 ( далі - договір від 17.09.2007 ) предметом даного договору є надання позивачем за первісним позовом, за договором лізингодавцем, в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу за первісним позовом, за договором лізингоодержувачу, предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача за первісним позовом на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Відповідно до специфікації, яка є додатком № 2 до договору від 17.09.2007, предметом цього договору є друкуюча машина Hamada модель Н234А.
Пунктом 4.1 ст.4 договору від 17.09.2007, в редакції додаткової угоди до цього договору № 1 від 20.09.2007, передбачено, що передача позивачем за первісним позовом відповідачу майна здійснюється в наступному порядку: у строк до 03.10.2007 позивач за первісним позовом передає відповідачу майно за адресою: м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 94-А.
Згідно із п.4.3 договору від 17.09.2007 приймання відповідачем за первісним позовом майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору; акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.
За актом приймання-передачі майна в користування за договором від 17.09.2007, складеним сторонами договору 08.10.2007, позивач за первісним позовом передав друкуючу машину HAMADA модель Н234А, 2007 року випуску, а відповідач за первісним позовом прийняв у користування (фінансовий лізинг).
В п.п. 2, 4 зазначеного акту приймання-передачі вказано, що базова комплектація майна, як описано в специфікації, додатку 2 до договору від 17.09.2007, відповідач за зустрічним позовом підтверджує, що будь-які пошкодження майна відсутні, майно та його комплектація відповідають заявці відповідача за первісним позовом та специфікації до договору; відповідач за первісним позовом не має жодних претензій до позивача стосовно характеристик, комплектації та якості майна; будь-які пошкодження та/або недоліки майна відсутні.
В ст.3 договору від 17.09.2007 сторони погодили умови про те, що відповідач за первісним позовом виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та у розмірах і порядку, викладеному у цій статті.
Графік сплати лізингових платежів сторонами погоджено у додатку № 1 від 17.09.2007 до договору від 17.09.2007, який у подальшому було прийнято у редакції додаткової угоди № 1 від 20.09.2007 та у редакції додаткової угоди № 2 від 15.08.2008 до договору від 17.09.2007.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом здійснювались платежі не відповідно до розмірів, та строків, погоджених сторонами.
Відповідач за первісним позовом не заперечує наявність перед позивачем заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з вересня 2008р. по лютий 2009р. у розмірі 76 216,79 грн. відповідно до розрахунку позивача, доданому до позовної заяви.
На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення сплачених платежів у розмірі 246 644,17 грн., позивачем за зустрічним позовом надано копію акту звіряння.
Проти зазначеного розміру суми сплачених платежів відповідач за зустрічним позовом не заперечує.
Із доданого до позовної заяви позивачем за зустрічним позовом копії акту звіряння взаєморозрахунків на 11.11.2008 згідно із договором від 17.09.2007, вбачається, що всі дані цього акту, у тому числі і розміри здійснених платежів, відповідають даним акту звірки станом на 16.03.2009, згідно із зазначеним договором, наданим позивачем за первісним позовом, у відповідному періоді відображення стану розрахунків між сторонами.
Відповідно до згаданого акту звіряння взаєморозрахунків, наданого позивачем за зустрічним позовом, ним здійснено 31 лізинговий платіж протягом періоду з 29.10.2007 по 03.11.2008.
В ч.1 ст.188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2 ст.17 Закону України "Про лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР у разі порушення умов договору лізингу суб’єкти мають право вимагати розірвання договору у встановленому законодавством України порядку.
Згідно із п.16.1 ст.16 договору від 17.09.2007, сторони погодили умову про те, що даний договір може бути розірваний за згодою сторін.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач за зустрічним позовом зобов’язання по постачанню друкуючої машини відповідно до умов договору від 17.09.2007, не виконав та майно не передане позивачу, посилаючись на те, що акт приймання-передачі майна від 08.10.2007 підписаний дружиною ОСОБА_4, якій позивач за зустрічним позовом таких повноважень не надавав.
Однак, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ним не було одержано від відповідача за зустрічним позовом друкуючої машини згідно із договором від 17.09.2007, за актом передання-прийняття від 08.10.2007, не грунтуються на матеріалах справи, навіть за умови підпису зазначеного акту дружиною ОСОБА_5, зважаючи на таке.
Позивачем за зустрічним позовом було повідомлено відповідача про фактичну адресу предмету лізингу: Повітрофлотський пр-т 94а та виконання періодичного технічного обслуговування (а.с.120, 129, 133). Також, листом від 20.05.2008, вх.№ 390 від 21.05.2008, позивачем за зустрічним позовом повідомлено відповідача про виникнення тимчасових труднощів у 1 кв. 2008р., які спричинили неможливість належного виконання умов договору від 17.09.2007 (а.с.121, 131), а у листі, одержаному відповідачем за зустрічним позовом 30.12.2008, вх.№ 17 11, позивач за зустрічним позовом стверджує про отримання згаданої друкуючої машини та зміст цього листа свідчить про її використання позивачем за зустрічним позовом у своїй діяльності (а.с.128), також про використання машини позивачем за зустрічним позовом свідчить і його листи, одержані відповідачем 17.03.2008, вх.№ 184, 19.05.2008, вх.№ 383 (а.с.132, 136).
Позивачем за зустрічним позовом періодично, частково, здійснювались лізингові платежі відповідно до договору від 17.09.2007.
Таким чином, позивачем за зустрічним позовом схвалено підписання акту приймання-передачі майна в користування за договором від 17.09.2007, вчиненого 08.10.2007 від імені позивача за зустрічним позовом, оскільки позивачем за зустрічним позовом вчинено дії по виконанню згаданого договору, передбачені останнім після одержання предмету лізингу.
Частиною 2 ст.241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.
Враховуючи викладене, позивачем за зустрічним позовом не доведено матеріалами справи наявності істотного порушення відповідачем договору від 17.09.2007, яке є підставою для розірвання цього договору згідно із ч.2 ст.651 ЦК України.
Слід також зазначити, що оскільки матеріалами справи підтверджено користування позивачем за зустрічним позовом предметом лізингу, то відсутні підстави сплачені лізингові платежі визначати, як його збитки.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають нормам законодавства та не підтверджені матеріалами справи, враховуючи викладене та наступні обставини.
Твердження заявника скарги про те, що ним сплачені кошти на загальну суму 246 644,17 грн., сподіваючись на співпрацю згідно із договором від 17.09.2007, не відповідають матеріалам справи, при цьому саме вищезазначені листи заявника свідчать про те, що ним періодично сплачувались саме лізингові платежі та у період користування об’єктом лізингу.
Таким чином, із матеріалів справи не вбачається наявності підстав для задоволення вимог зустрічного позову про розірвання договору від 17.09.2007 та відшкодування збитків згідно із ч.5 ст.653 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена і в ст.526 ЦК України.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно із п.11.2, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 договору від 17.09.2007 за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п.3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, відповідач за первісним позовом сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем за первісним позовом договірних зобов’язань щодо сплати лізингових платежів як по строках сплати так і щодо розміру сум платежів у періоди, зазначені позивачем за первісним позовом.
Перевіркою, доданих до позовної заяви за первісним позовом розрахунків, встановлено, що суми пені, інфляційних втрат, річних нараховані правильно.
Згідно із пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 договору від 17.09.2007 відповідач за первісним позовом зобов’язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій сторонами.
В п.11.2, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 договору від 17.09.2007 сторони передбачили, що за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утримання його відповідно до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно із пунктом 8.2.1 цього договору, порушення умов пункту 14.7 цього договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.
Позивачем за первісним позовом пред’явлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 510,00 грн. за неподання звітів протягом періоду з 3 кв. 2008р.по 4 кв. 2008р.
Серед матеріалів справи є листи відповідача з повідомленням про фактичну адресу предмету лізингу (а.с.120, 129, 133), проте відсутні відомості щодо періоду надання таких листів.
Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 08.12.2009, відповідачем за первісним позовом надано копії довідок про технічний стан предмету лізингу станом на 06 жовтня 2008р. та станом на 30 грудня 2008р., які складені відповідачем за первісним позовом та підписані представниками обох сторін.
Отже, позивач за первісним позовом у ІІІ та ІV кв.кв. 2008р. був повідомлений відповідачем про стан та місцезнаходження майна, у зв’язку з чим підстави для застосування штрафу за ненадання відповідачем звітів, відсутні.
При цьому слід зазначити, що апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що згідно зі змістом пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 договору від 17.09.2007 випадком порушення, який тягне за собою накладення штрафних санцій на відповідача, є порушення ним всіх перелічених в цьому пункті зобов’язань, адже, оскільки сторонами не передбачено таку умову, як сукупність усіх перелічених у вказаному підпункті порушень, для застосування вказаної санкції, більше того, сторонами погоджено умову про те, що санкція застосовується за кожен випадок такого порушення, то підстави для зазначеного висновку суду першої інстанції відсутні.
Разом із тим, вказаний висновок суду першої інстанції не вплинув на правильність прийнятого рішення.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи їх невідповідність нормам законодавства і матеріалам справи.
Твердження заявника скарги про те, що відповідач за зустрічним позовом не виконав взяті на себе зобов’язання за договором від 17.09.2007 по постачанню друкуючої машини, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивач за зустрічним позовом не надав доказів порушення відповідачем, у тому числі й істотного, зобов’язання за договором від 17.09.2007 по постачанню друкуючої машини.
В п.п. 4.2 та 4.3 ст.4 договору від 17.09.2007 сторонами погоджено умови про те, що позивач за зустрічним позовом зобов’язаний в присутності відповідача перевірити якість, комплектність та відповідність майна умовам договору, в т.ч. відповідність майна встановленим позивачем умовам та специфікаціям, що підтверджується в актах приймання-передачі майна; з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, до позивача за зустрічним позовом переходять усі ризики, пов’язані з користуванням та володінням майном; підписання позивачем за зустрічним позовом акту приймання-передачі майна свідчить та підтверджує, що майно передано йому у належному стані; приймання позивачем за зустрічним позовом майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору.
Як вже зазначалось, відповідно до договору від 17.09.2007, майно передане відповідачем за зустрічним позовом позивачу в користування за актом прийому-передачі від 08.10.2007; матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем за зустрічним позовом договору від 17.09.2007; твердження заявника скарги, що акт прийому-передачі майна від 08.10.2007 підписаний не уповноваженою особою, не впливає на підтверджену матеріалами справи обставину, що згадане майно фактично позивачем за зустрічним позовом одержане у користування та використовувалось.
Заявник скарги безпідставно, без врахування матеріалів справи, посилається на норми ст.237 ЦК України, оскільки статтею 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 у справі № 49/206 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2 Справу № 49/206 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.01.10 (відправлено)