Номер провадження: 22-ц/785/3531/18

Номер справи місцевого суду: 521/11340/17

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Драганової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4) про розірвання договору довічного утримання на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Гуревського В.К. 11 грудня 2017 року в м. Одеса,-

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та повернення сторін в первісний стан (а. с. 1 - 4 т.1).

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 10 квітня 2015 р. між нею та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання. Згідно з умовами договору позивач, передав відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_5, а відповідач зобов'язується забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно. За договором відповідач взяла на себе зобов'язання забезпечувати позивача їжею, одягом необхідною допомогою, ліками, окремо за свій рахунок сплачувати комунальні послуги. Вартість матеріального забезпечення договором встановлена в розмірі 1 500,00 гривень на місяць з урахуванням інфляції та індексації. Після укладення договору відповідач почала перераховувати на рахунок позивача кошти в розмірі 1 500,00 гривень. Допомогу по дому відповідач позивачу не надавала, усіма клопотами позивач займалася самостійно. На початку 2015 року стан здоров'я ОСОБА_2 значно погіршився. Виконання всіх цих функцій вартує позивачу чималих зусиль, завдає фізичних страждань, та з кожним днем стає все важчим. Встановлена на момент укладення Договору сума матеріального забезпечення в розмірі 1 500,00 гривень, збільшення якої до речі, передбачено умовами Договору, вже не є достатньою для покриття всіх необхідних витрат. До того ж, крім надання цієї суми, відповідачем умови Договору так і не виконувалися - позивач не забезпечував ані їжею, ані необхідними ліками, ані якою-небудь допомогою по дому. Усім цим позивачу доводилося займатися самостійно. Протягом останніх декількох місяців, що передували зверненню із позовом, мали місце образливі вислови, грубощі та погрози в сторону ОСОБА_2 з боку відповідача та її чоловіка. Даний факт було зафіксовано поліцією, яка прибула на виклик, у зв'язку зі сваркою. У зв'язку із чим ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Малиновського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. (а.с.6-15 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, з 20 лютого 2017 року ОСОБА_3 перестала належним чином виконувати обов'язки, передбачені Договором, а саме, припинила сплату комунальних платежів. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що щомісячне нарахування з боку відповідачки на належній апелянту банківський рахунок суми матеріального забезпечення, не може свідчити про виконання умов Договору довічного утримання у повному обсязі. Таким чином, факт ненадання догляду та необхідної допомоги ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3, на думку апелянта, свідчить про неналежне виконання відповідачем умов Договору довічного утримання, що є підставою для розірвання даного Договору(а. с. 20-23, т.2).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено та посвідчено державним нотаріусом П'ятої Одеської державної нотаріальної контори - ОСОБА_6 договір довічного утримання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач підписала означений договір в нотаріальній конторі. Посилання на те, що її ввели в оману, не могло бути предметом розгляду справи, оскільки позов поданий не з підстав недійсності правочину, а з підстав розірвання договору довічного утримання.

Позивач погодилася з умовами договору, оскільки після його укладення з 10 квітня 2015 року не оспорювала його дійсність.

Відповідно до умов вказаного Договору, ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 у власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається в цілому з двох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 58.60 кв. м., у тому числі житловою площею 32.1 кв.м, взамін чого ОСОБА_5 зобов'язалась забезпечувати відчужувача майна утриманням та доглядом довічно (п. 1 Договору), а саме: довічно повністю утримувати ОСОБА_2 та забезпечувати її їжею, одягом, ліками, необхідною допомогою, зберігаючи в її безкоштовному довічному користуванні зазначену в договорі квартиру, окремо за свій рахунок сплачувати комунальні послуги (п. 5 Договору).

Також пунктом 6 Договору, встановлено, що вартість матеріального забезпечення (на їжу, одяг, необхідну допомогу, ліки) встановлена сторонами у розмірі 1 500,0 гривень на місяць з урахуванням інфляції та індексації.

Зазначену суму ОСОБА_5 зобов'язалась щомісячно перераховувати на поточний рахунок, відкритий 27 березня 2015 року у ПАТ Державний ощадний банк України за договором №43027115 на ім'я ОСОБА_2. У разі, якщо за станом здоров'я відчужувач не може самостійно їх одержати, - на руки під розписку про одержання.

Також, умовами Договору (пункт 10) встановлено, що набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, та не має права до смерті відчужувана продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З моменту підписання договору та до сьогоднішнього дня ОСОБА_3 відповідно до умов укладеного договору добросовісно виконувала і продовжує виконувати у повному обсязі усі покладені на неї, відповідно до умов Договору, обов'язки.

ОСОБА_2 після укладення Договору залишилася і надалі проживати у квартирі, безоплатно користуючись житлом, власником якого стала ОСОБА_3.

ОСОБА_3, відповідно до умов укладеного Договору, щомісячно нараховувала ОСОБА_2 на її поточний банківський рахунок встановлену сторонами вартість матеріального забезпечення із урахуванням інфляції та індексації, а саме:

-16 квітня 2015 року, у розмірі 1500,0 гривень, за квитанцією № 43027115 (№81875671);

-12 травня 2015 року, у розмірі 1500,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№84429927);

-04 червня 2015 року, у розмірі 1500,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№86963898);

-13 липня 2015 року, у розмірі 1500,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№91097317);

-12 серпня 2015 року, у розмірі 1500,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№94413480);

-11 вересня 2015 року, у розмірі 1500,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№97735651);

-15 жовтня 2015 року, у розмірі 1550,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№101626076);

-16 листопада 2015 року, у розмірі 1550,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№105260371);

-16 грудня 2015 року, у розмірі 1550,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№108897762);

-12 січня 2016 року, у розмірі 1550,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№112329420);

-11 лютого 2016 року, у розмірі 1550,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№115631968);

-15 березня 2016 року, у розмірі 1550,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№119741195);

-13 квітня 2016 року, у розмірі 1550,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№123325351);

-16 травня 2016 року, у розмірі 1570,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№127349465);

-17 червня 2016 року, у розмірі 1570,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№131541057);

-25 липня 2016 року, у розмірі 1570,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№136184358);

-22 серпня 2016 року, у розмірі 1600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№148281529);

-15 вересня 2016 року, у розмірі 1600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№163515456);

-20 жовтня 2016 року, у розмірі 1600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№185088706);

-21 листопада 2016 року, у розмірі 1600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№204686149);

-21 грудня 2016 року, у розмірі 1600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№223609306);

-20 січня 2017 року, у розмірі 1600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№242711128);

-16 лютого 2017 року, у розмірі 1600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№260406228);

-28 березня 2017 року, у розмірі 2000,0 гривень, включаючи 400,0 грн. - додатково на медикаменти, за квитанцією №43027115 (№270479193);

-27 квітня 2017 року, у розмірі 2000,0 гривень, включаючи 400,0 грн. - додатково на медикаменти, за квитанцією №43027115 (№275483744);

-29 травня 2017 року, у розмірі 1600,0гривень, за квитанцією №43027115 (№280716368);

-03 липня 2017 року, у розмірі 1650,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№286121815);

-25 липня 2017 року, у розмірі 1650,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№289704499);

-22 серпня 2017 року, у розмірі 1650,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№294458499);

-28вересня 2017 року, у розмірі 1650,0 гривень, за квитанцією№43027115 (№301228089);

-25 жовтня 2017 року, у розмірі 1650,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№305335286).

Загальна сума матеріального забезпечення, яке було надане ОСОБА_2 з квітня місяця 2015 року по жовтень 2017 року включно, відповідно до умов Договору, становить 48 810 гривень.

ОСОБА_3 ОСОБА_7 ОСОБА_8, окрім вказаних коштів, додатково перераховувались на вказаний поточний рахунок грошові кошти у розмірі 4 300,0 гривень на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення (2 250,0 гривень):

-19 лютого 2016 року, у розмірі 1 000,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№116484960);

-13 квітня 2016 року, у розмірі 450,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№123325533);

-28 березня 2017 року, у розмірі 400,0 грн., за квитанцією №43027115 (№270479193);

-27 квітня 2017 року, у розмірі 400,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№275483744);

- на сплату послуг хатнього робітника (1200,0 гривень):

-16 лютого 2016 року, у розмірі 450,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№260407554);

-28 березня 2017 року, у розмірі 150,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№270479536);

-27 квітня 2017 року, у розмірі 600,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№275484632);

на оплату послуг електрика, послуг сантехніка щодо підключення пральної машини, послуг щодо установки дверного замка відповідно (850,0 гривень):

-21 грудня 2016 року, у розмірі 200,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№223611472);

-22 серпня 2016року, у розмірі 350,0 гривень, за квитанцією №43027115 (№148282784);

-20 січня 2017 року, у розмірі 300,0гривень, за квитанцією №43027115 (№242712651).

За згодою ОСОБА_2, ОСОБА_3 найняла для прибирання квартири, у якій проживала ОСОБА_2, а також для надання ОСОБА_2 іншої необхідної допомоги по господарству, прибиральницю та сплачувала їй заробітну плату шляхом перерахування на банківську картку грошових коштів за надані послуги, витрати на проїзд та витрати на сплату банківської комісії щодо зняття грошей (2 674, 29 грн.), а саме:

-24 лютого 2017 року - 448,0 гривень, квитанція № 0785-6444-7370-0069;

-28 березня 2017 року - 562,0 гривні, квитанція № 0817-3525-8366-0140;

-19 квітня 2017 року - 504,51 гривні, квитанція № 0839-5469-2324-0208;

-22 травня 2017 року - 856,27 гривень, квитанція № 0872-5922-0985-0808;

-26 червня 2017 року - 303,51 гривні, квитанція № 0907-4147-2975-0241.

26 липня 2016 року, на прохання ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбала для неї пральну машину «Samsung WF 6458 FL» за 3 500,0 гривень, оплатила її доставку вартістю 200,0 грн. та підключення.

Також, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, ОСОБА_3 із банківського рахунку сплачено усі комунальні послуги (постачання газу, води, вивозу відходів тощо) та телефонний зв'язок щодо квартири АДРЕСА_2, а саме:

-за травень місяць 2015 року на загальну суму 149,27 грн.;

-за червень 2015 року - 623,21 грн.;

-за червень-липень 2015 року - 285,42 грн.;

-за липень-серпень 2015 року - 187,78 грн.;

-за липень-серпень 2015 року - 187,78 грн.;

-за серпень-вересень 2015 року - 292,85 грн.;

-за вересень 2015 року - 119,40 грн.;

-за жовтень 2015 року - 124,54 грн.;

-за жовтень-листопад 2015 року - 303,08 грн.;

-за грудень 2015 року та січень 2016 року - 92,10 грн.;

-за лютий-березень 2016 року - 87,42 грн.;

-за квітень-травень 2016 року -350,76 грн.;

-за червень 2016 року - 651,64 грн.;

-за липень 2016 року - 132,64 грн.;

-за липень-серпень 2016 року - 612,55 грн.;

-за серпень-вересень 2016 року - 297,05 грн.;

-за вересень-жовтень 2016 року - 380,98 грн.;

-за жовтень-листопад 2016 року - 614,76 грн.;

-за грудень 2016 року - 278,60 грн.

-за січень-лютий 2017 року - 914,49 грн.;

-за березень, березень, травень 2017 року - 973,00 грн.

-за травень, червень, липень 2017 року - 670,30 грн.;

-за липень 2017 року - 1053,89 грн.;

-за серпень 2017 року - 432,59 грн.;

-за вересень 2017 року - 440,30 грн.;

-за жовтень 2017 року - 334,19 грн.

Всього з моменту укладення Договору довічного утримання ОСОБА_3 сплачено комунальних послуг, якими користувалася ОСОБА_2, на загальну суму 10 402, 81 гривень.

Станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції заборгованість по комунальним послугам щодо квартири АДРЕСА_3. Довідкою Дільниці № 2 КП «ЖКС «Хмельницький» - відсутня.

Таким чином, судом вірно встановлено, що з моменту укладення Договору довічного утримання та станом на 11 грудня 2017 року ОСОБА_3 виплачено на користь ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 74 010,08 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_3 Рафаєлем ігнорувалися її телефонні дзвінки, що самі вони їй місяцями не телефонували. Ця інформація не знайшла свого підтвердження, оскільки з номеру домашнього телефону ОСОБА_2 - НОМЕР_4, на телефони ОСОБА_3, з чоловіком надходила велика кількість її дзвінків. Самі подружжя ОСОБА_2 також часто телефонували, що підтверджується роздруківками телефонних операторів (рахунок Одеської філії ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» на ім'я ОСОБА_2 щодо номеру: НОМЕР_4; «звіт для абонента» - ОСОБА_3 ОСОБА_1 - вихідні дзвінки за період з 01 серпня 2014 року по 15 серпня 2017року на 27 аркушах; «звіт для абонента» - ОСОБА_1 вхідні дзвінки за період з 01 серпня 2014 року по 15 серпня 2017 року на 26 аркушах; роздруківка скргіншотів з сайту «Мій Київстар» щодо дзвінків з номеру і на номер телефону ОСОБА_2 - НОМЕР_1 на номери ОСОБА_3 НОМЕР_2 та ОСОБА_1 - НОМЕР_3, на 15-ти та на 23-х аркушах відповідно).

Крім того, судом вірно не було прийнято до уваги твердження ОСОБА_2 щодо того, що вона перебувала (одразу з моменту укладення договору) і перебуває у безпорадному стані, неспроможна себе обслуговувати і постійно потребує сторонньої допомоги, оскільки, по-перше, вказане не є доказом неналежного виконання обов'язків за Договором ОСОБА_3, а по-друге, ОСОБА_2 особисто з'являлась на кожне судове засідання в апеляційній інстанції, давала чіткі, змістовні пояснення, що дає підстави вважати, що стан її здоров'я відповідає віку, і не може вважатися безпорадним.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом вірно встановлено, і колегія суддів погоджується із таким висновком, що ОСОБА_2 жодним чином не доведені ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не надано жодних належних та допустимих доказів неналежного виконання ОСОБА_3 обов'язків за Договором.

ОСОБА_3 переоформила особові рахунки у відповідних службах на своє ім'я, оскільки умовами укладеного між сторонами Договору саме на ОСОБА_3 покладено обов'язок сплачувати комунальні послуги за цією квартирою, договором довічного утримання не передбачена заборона на переоформлення цих рахунків.

Виходячи із приписів ч. ч. 1, 3, 4 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувана або набувача.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦПК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що виконання обов'язків ОСОБА_3 за Договором довічного утримання від 10 квітня 2015 року було належним та добросовісним.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що з 20 лютого 2017 року ОСОБА_3 перестала належним чином виконувати обов'язки, передбачені Договором, а саме, припинила сплату комунальних платежів, оскільки наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що у період з травня 2015 року до жовтня 2017 року усі комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_4 та у повному обсязі сплачувались ОСОБА_3 (а.с. 109-136).

Крім того, як вказує в апеляційній скарзі сама ОСОБА_2, борг за комунальні послуги був наявним на її особовому рахунку до їх переоформлення на ім'я ОСОБА_3 Таким чином, ОСОБА_3 не може нести відповідальність за зобов'язання, які існували до моменту укладення договору між ОСОБА_2 та постачальниками комунальних послуг (т. 2, а.с. 21).

Крім того, необґрунтованим є посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що щомісячне нарахування з боку відповідачки на належній апелянту банківський рахунок суми матеріального забезпечення, не може свідчити про виконання умов Договору довічного утримання у повному обсязі, оскільки Договір містить і інші зобов'язання. Так, апелянтом по-перше, визнано, що ОСОБА_3 надавала ОСОБА_2 матеріальну допомогу, а по-друге, не зазначено, які саме зобов'язання не виконувались відповідачкою, і які існують належні та допустимі докази невиконання останньою умов Договору.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складений 11 вересня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе