ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 року справа № 2а-21/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Стежко В.А., Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання: Резнікові Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області та ОСОБА_1
на постанову Енергодарського міського суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, спонукання до виконання певних дій та стягнення коштів, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області, в якому, з урахуванням уточнень (а.с.22-25), просила суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області щодо ненарахування та невиплати їй сум допомоги при народженні двох дітей та допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області на її користь суму недоотриманої допомоги при народженні двох дітей дитини – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року, включно, в сумі 14537,52грн. Також просила суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області на її користь судові витрати. Посилалася на те, що відповідач при наданні їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, керувався нормативно-правовими актами, які рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22.05 2008 р. № 10рп2008 визнанні – неконституційними.
Відповідач проти позову заперечував.
Постановою Енергодарського міського суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 сум допомоги при народженні двох дітей та допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року в розмірі, встановленому статтями 41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року №2240-14. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми допомоги при народженні її двох дітей – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі, встановленому статтями 41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року №2240-14. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просила скасувати постанову Енергодарського міського суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2009 року в частині зобов’язань відповідача здійснити нарахування та виплатити на її користь недоплачених сум допомоги при народженні дитини та по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку та прийняти нове рішення в цій части про стягнення з відповідача на її користь недоплачених сум допомоги при народженні дитини – 4244 грн., та по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку – 10293.52 грн. свої вимоги мотивувала тим, що розрахунок недоплачених сум допомоги був приведений у адміністративному позові. При незгоді суду з таким розрахунком, він повинен був викликати до судового засідання відповідного експерта або спеціаліста, пересвідчитись у вірності розрахунків та стягнути недоплачені суми допомоги.
Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області, також не погодилось із постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Також апелянт зазначав, що головним розпорядником коштів державного бюджету по розрахунку розміру даної допомоги є Кабінет Міністрів України, який визначає порядок виплати допомоги і щорічно у проекті Державного бюджету України передбачає цільові кошти необхідні для виплати цієї допомоги. Оскільки Управління є бюджетною установою, створеною у встановленому порядку органом місцевого самоврядування, а тому є розпорядником коштів місцевого бюджету. Зазначали про свою незгоду з сумою стягнених судових витрат, зазначених у оскаржуваній постанові.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до ст. 195 КАС України - в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має двох малолітніх доньок – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8,9), у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги при народженні дітей та по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку, як працююча особа (а.с.10,11).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є рішення Конституційних судів від 09.07.2007 року та від 22 травня 2008 року, які мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції. Тому при вирішенні спірних правовідносин слід користуватись положеннями ст.. 41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року №2240-14, а не Законами про Державний бюджет на відповідний рік.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановляючи рішення по даній справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що спірні правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку між сторонами виникли лише у 2008 році, оскільки діти у позивачки народились 28 грудня 2007 року, а вказана допомога призначена відповідачем з березня 2008 року , а тому посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині постанови при вирішенні спірних правовідносин у цій частині позовних вимог на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року та аналіз його положень визнається колегією суддів безпідставним.
В той же час, суд першої інстанції не прийняв до уваги нижче вказані норми Закону, які регулювали виплату допомоги по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку та діяли у 2008 році, оскільки неконституційними не визнавались, а саме :
Відповідно до ст.. 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Як слідує із Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 32 "Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" Управління праці та соціального захисту населення з 01 січня 2007 року повинні призначати, а з 2 кварталу 2007 р. зобов'язані виплачувати допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям. Тобто, станом на січень 2008 року саме Управління праці та соціального захисту населення як призначає, так і виплачує допомогу при народженні дітей та по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Статтею 13 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яка діяла у 2008 році на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Аналіз вказаної статті свідчить про те, що з січня 2008 року допомога по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку призначається та виплачується усім особам - як не застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, так і застрахованим особам, відповідно до спеціального Закону - Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», оскільки зміни, внесені у вищевказану статтю відповідно до Закону № 107-VI від 28.12.2007 року, неконституційними не визнавались та діяли у часі станом на 2008 рік.
Оскільки законодавець ставить можливість отримання такої допомоги в залежність від фактичного здійснення догляду за дитиною, незалежно від того, ким такий догляд буде здійснюватись – одним із батьків, усиновителем, опікуном, бабою, дідом або іншим родичем, колегія суддів приходить до висновку, що за таких умов, коли допомога фактично призначається на дитину, за якою здійснюється догляд, осіб, що здійснюють такий догляд за дитиною до досягнення трирічного віку, слід відносити до категорії основних соціальних і демографічних груп населення, а при вирішенні питання щодо застосування розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік - слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідний період.
Таким чином, розмір виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку протягом усього 2008 року як застрахованим так і не застрахованим особам регулюється статтею 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і вказані положення неконституційними не визнавались.
Відповідно до п.23 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 безпосередньо п.23 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» неконституційним не визнавався.
Відповідач здійснював нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачці допомоги по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку протягом 2008 року були правомірними, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнати протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області щодо ненарахування та невиплати їй сум допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку, та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області на її користь суму недоотриманої допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року, включно, в сумі 14537,52грн. слід відмовити.
Крім того, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування, призначення та виплати позивачці одноразової допомоги при народженні дитини та стягнення з відповідача на її користь нібито недоотриманих сум цієї допомоги, виходячи із наступного.
Дійсно, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) такі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" : пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення "Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Але, відповідно до статті 56 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлена допомога при народженні дитини як для застрахованих так і не застрахованих осіб - в розмір 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи дату народження дітей , відповідач здійснював виплати державної допомоги при народженні дитини згідно до вищезазначеного порядку та розмірів (а.с.11).
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Оскільки рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 56 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" в цій частині не визнавались неконституційними і тому діяли в часі на час виникнення таких спірних правовідносин, враховуючи положення ч.2 ст. 95 Конституції України та те, що Закон України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" за часом прийнятий пізніше Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", колегія суддів вважає, що при визначенні розміру державної допомоги при народженні дитини та порядку її виплати слід керуватись саме положеннями, зазначеними абзацом 2 частини 2 статті 56 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік", тому постанову суду першої інстанції в цій частині слід скасувати, а в задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 - відмовити.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що в свою чергу, призвело до невірного вирішення справи по суті, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Суд першої інстанції також припустився помилки в стягненні з Управління на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн., а саме, необхідно було стягнути вказану суму не з Управління, а з бюджету м. Запоріжжя з урахуванням прийнятого судового рішення та положень ч.6 ст.94 КАС України.
З огляду на вказане колегія суддів визнає безпідставними і посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції помилково винесено рішення про зобов’язання відповідача нарахувати та виплати їй відповідні суми допомоги за 2008 рік, а необхідно було прийняти рішення про стягнення конкретних сум, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, про що зазначалось вище.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області - задовольнити частково.
Постанову Енергодарського міського суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2009 року – скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця .
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: В.А.Стежко
А.В.Суховаров