АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 3054-06 Головуючий в 1й інстанції -Дружинін К.М.
Категорія 27 Доповідач- Дерев'янко О. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого -Гайдук В.І.
суддів Дерев'янко О.Г., ПоплавськогО В.Ю.
при секретарі - Колесніченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі ВАТ Будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд"
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2006 року
за позовом ВАГ Будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власником своїм,
майном :
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2005 року ВАТ Будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд" звернулась до суду з позовом до відповідачки, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вони є власником будинку АДРЕСА_1. Відповідачка поселена в кімнату № НОМЕР_1 на підставі ордеру, але ОСОБА_1 в трудових відносинах з ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" не перебуває, фактично займає три кімнати у гуртожитку, тому позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власником своїм майном шляхом виселення відповідачки з кімнат гуртожитку.
Рішенням Індустріального районного суду від 17 березня 2006 року позивачу у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ Будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд" вказує на те,що рішення суду не відповідає вимогам закону, тому просять його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи ВАТ Будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд" в задоволенні позовних вимог що до усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власником своїм майном, а фактично виселенні відповідачки з гуртожитку суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідачці на підставі ордеру № НОМЕР_2 на склад сім'ї, яка складає дві особи, надано кімнату № НОМЕР_1 площею 20 кв.м, у гуртожитку по АДРЕСА_1, яка раніше мала назву ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 7)
Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено в рішенні про те, що відмова ОСОБА_1 укласти з позивачем договору оренди жилого приміщення не є підставою для її виселення з гуртожитку.
Як вбачається з відповіді директора Дніпропетровського вищого професійного училища будівництва від 06.12.2005 року трест „Дніпротяжбуд" був базовим підприємством міського професійно-технічного училища № 5 з 1976 року, робітники якого знаходились на квартирному обліку разом з працівниками треста „Дніпротяжбуд" (а.с. 39)
Відповідно до вимог ч. З ст. 132 ЖК України осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині 2 цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Оскільки позивачем заявлені вимоги про виселення відповідачки з гуртожитку на тих підставах, що вона не уклала договір найму жилого приміщення та без належних підстав користується майном ВАГ БМФ „Дніпроважбуд", колегія суддів вважає, що зазначені обставини не є підставою для виселення відповідачки з всіх кімнат гуртожитку, а вимоги щодо стягнення заборгованості позивачем не заявлялись.
Згідно з матеріалів справи у кімнатах гуртожитку разом з відповідачкою мешкають її чоловік та син, але позивачем питання щодо їх проживання у гуртожитку не вирішувалось.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що рішення суду, яким позивачу відмовлено у виселення ОСОБА_1 з гуртожитку обгрунтовано, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст.218,307,305,311-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ Будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд" відхилити
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може 6ути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.