КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-30744/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
У Х В А Л А
Іменем України
"27" жовтня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача –Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанови, її скасування та зобов’язання виконати рішення суду, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанови, її скасування та зобов’язання виконати рішення суду.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2008 року –позов задоволено.
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процессуального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2007 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови, та ухвали цього ж суду від 27.02.2008 року, якою до рішення були внесені виправлення, оскаржувана постанова була скасована та зобов'язано Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві виконати повністю та належним чином постанову судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 22.01.2007 року про зобов'язання Управління пенсійного фонду України Шевченківському районі м. Києва виплатити ОСОБА_2 призначену їй пенсію за період з 01.07.1992 року з урахуванням індексу інфляції.
Виконавчий лист виданий за вказаним рішенням суду ОСОБА_2 пред'явила для виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби 11.04.2008 року.
Постановою від 14.04.2008 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби, ОСОБА_2 було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного вище рішення суду, з посиланням на норми ст. 20-1 Закону України „Про виконавче провадження". При цьому в оскаржуваній постанові відсутнє жодне обґрунтування відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа, або будь-який аналіз норми Закону на який йдеться посилання в постанові. В постанові, також не вказано до компетенції якого органу, на думку державного виконавця, віднесено виконання рішення суду за яким боржником є Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 1 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів.
Статтею 7 зазначеного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень: за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 18 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Крім того, стаття 20-1 Закону передбачає, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби покладається виконання рішень, які стосуються заборгованостей державних органів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 14.04.2008 року, якою ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.11.2007 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві про скасування постанови - є протиправною.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача –Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий –суддя: Я.С. Мамчур
Судді: М.П. Зайцев
В.Г. Усенко
Ухвалу складено у повному обсязі 30.10.2009.