ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 року                                                       м. Дніпро         Справа №  904/1619/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Чередка А.Є. (доповідач)      

суддів: Паруснікова Ю.Б., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.), ухвалене у м. Дніпро 21.06.2018р. о 11.10. (дата складання повного тексту рішення – 02.07.2018) у справі № 904/1619/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національно акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Покровкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, смт. Покровське

про стягнення заборгованості у розмірі 677 826,34грн.             

                                                    ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Покровкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості у розмірі 677 826, 34 грн., з яких 464 070,96 грн. пені, 24 381,63 грн. - 3 % річних, 189 373,75 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1107/15-БО-3 від 27.11.2014 року в частині своєчасної оплати за поставлений газ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018р. у справі № 904/1619/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство  "Національно акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018р. у справі № 904/1619/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", згідно з якими  списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється лише у випадку включення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, до якого відповідач не включений.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2018р.  відкрито  апеляційне  провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018р. у справі № 904/1619/18; учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.09.2018р.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти  задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на вимоги ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та відсутність в нього заборгованості за поставлений природний газ на час набрання чинності зазначеним Законом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 27.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Покровкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1107/15-БО-3 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.   

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу в період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 газ обсягом до 1177,00 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі (а.с. 17).

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)=20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика)(101,325 кПа) (п. 2.3. Договору).

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (пп. 2.1.2 договору).

Згідно із пунктом 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить   5 100,00 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-          збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

-          податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами – 366,70грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34грн., всього з ПДВ – 440,04грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 5  568,70грн., крім того ПДВ - 20% -                   1  113,74грн., всього з ПДВ – 6  682,44грн.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5  157  774,25 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 37-43) та не оспорюється сторонами.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.  

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання з оплати за переданий газ, виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки з порушенням строків передбачених договором та остаточний розрахунок з оплати природного газу здійснив 29.12.2015 року, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він зобов’язується платити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 14.10.2015 у розмірі 464  070,96грн., а також три відсотки річних за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 14.10.2015 у розмірі 24  381,63 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 01.03.15 по 31.10.15 у розмірі  189  373,75 грн.

30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з статтєю 1 цього Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою  статті 3 Закону  передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93  затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У даній справі предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в період з січня по жовтень 2015 року природний газ, а вказана заборгованість була у повному обсязі погашена відповідачем 29.12.2015, що сторонами не оспорюється, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.

Отже, на момент звернення до суду з даним позовом (15.04.2018) у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, а місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 21.06.2018р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті позивачем судового збору за подання апеляційної скарги  у сумі 15 251,10грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

                                                         ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018р. у справі № 904/1619/18 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018р. у справі № 904/1619/18  – залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 15 251,10грн., покласти на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 11.09.2018 року.

Головуючий суддя                                                                                   А.Є. Чередко  

Суддя                                                                                                          Ю.Б. Парусніков

Суддя                                                                                                          О.В. Березкіна