АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22 ас - 542 постанова ухвалена під головуванням
Категорія: Фінагеєва В.О.
Доповідач: Нагорняк В.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.
Суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.
При секретарі: Пшеничній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу представника відповідача полковника юстиції ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головнокомандувача Повітряних сил Збройних сил України про визнання незаконним наказу про звільнення з публічної служби та поновлення на роботі,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом. В заяві зазначив, що його звільнили з лав Збройних Сил України в запас за станом здоров'я незаконно. В зв'язку з чим він просив визнати наказ Заступника Міністра Оборони України - командувача Військово-Повітряних Сил України № НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за станом здоров'я, як такий, що виданий незаконно та необгрунтовано та зобов'язати Головнокомандувача поновити його на посаді.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 21.04.2006 року позов задоволено.
Визнано наказ Заступника Міністра Оборони України - командувача Військово-Повітряних Сил України № НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_2 з військової служби за станом здоров'я - незаконним та поновити позивача на військовій службі.
В апеляційній скарзі порушується питання про скасування постанови суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що наказом заступника Міністра оборони України - командувача Військово-Повітряних Сил України № НОМЕР_1 ОСОБА_2 було звільнено з лав Збройних сил України в запас за станом здоров'я відповідно до п. 65 пп. " в" Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу на підставі свідоцтва про хворобу винесеного військово-лікарською комісією НОМЕР_2 Центрального військового клінічного госпіталю Західного оперативного командування.
03.11.2000 року капітана ОСОБА_2 було виключено із списку особового складу полку на підставі наказу Заступника Міністра Оборони України командиром військової частини НОМЕР_3 згідно наказу виданого 25.09.2002 року.
Підставою до звільнення позивача з військової служби було свідоцтво про хворобу № НОМЕР_4 згідно якого ОСОБА_2 визнаний непридатним до військової служби та встановлено діагноз - неврастенія, помірно виражена, дискенизія жовчного міхура по гіпокінетичному типу та функціональна гіпербілірубінемія ремітуючого перебігу.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 перебував на військовій службі до 29.12.2000 року та був звільнений в порушення наказу Міністра Оборони України №НОМЕР_5 згідно якого забороняється звільнення військовослужбовців на підставі висновку ВЛК в строк понад 12 місяців з дня його затвердження. Повторна Військово-лікарська комісія щодо позивача призначена не була.
Відповідно до довідки № НОМЕР_6 Центральної військово-лікарської комісії МО України від 23.12.2005 року ОСОБА_2 не страждає захворюваннями встановленими ВЛК НОМЕР_7, а саме неврастенією, що відповідно до ст. 17 п. б додатку №1 наказу МО України від 04.01.1994 року було підставою звільнення позивача. Даним висновком Центральної ВЛК МО України встановлено, що ОСОБА_2 придатний до військової служби. Дані обставини також підтверджуються висновком судово-психіатричної експертизи Івано-Франківського психоневрологічного диспансеру від 24.11.2003 року. Судом було встановлено, що підстав для звільнення за станом здоров'я позивача з посади не було. Головнокомандувачем повітряних сил ЗС України було порушено ст. 273 Наказу МО України №2 від 4.01.1994 року.
Таким чином, вирішуючи спір суд правильно виходив з того, що права позивача на військову службу в Збройних Силах України порушенні, а тому підлягають поновленню.
Висновки суду грунтуються на матеріалах та обставинах справи, які судом першої інстанції досліджено повно та всебічно.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача полковника юстиції ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця з дня проголошення до Вищого адміністративного суду України.