ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1238/10/0408

Провадження № б/н

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" квітня 2010 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді        Валуєвої В.Г.,

при секретарі        Севанян М.Б.,

за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (далі - Фонд соціального страхування ...) про стягнення моральної шкоди. В своїй позовній заяві вказав, що з 2001 року він працював штукатуром З розряду в Закритому акціонерному товаристві «Криворіжіндустрбуд» (далі - ЗАТ «Криворіжіндустрбуд»). У 2005 році був звільнений у зв’язку з виходом на пенсію по інвалідності першої групи, яку отримав в результаті нещасного випадку на підприємстві, який стався з ним 06.05,2005 року о 16 годині при виконанні трудових обов’язків штукатура - на нього впали ворота складу № З, що призвело до тяжких травм. Після нещасного випадку його було госпіталізована до 2 міської лікарні та встановлено діагноз: компресійний перелом 3 ступеня. Нижня параплегія. Забій спинного мозку. Порушення функції тазових органів. Розрив правої легені. Перелом 5,6 ребер справа. Гемопневмоторекс. Забій серця. Порушення функцій тазових органів по типу недержання. У результаті розслідування нещасного випадку було складено акти розслідування нещасного випадку та акт про нещасний випадок, згідно яким його вини у нещасному випадку немає, нещасний випадок стався з вини підприємства: незадовільний технічний стан воріт, незабезпечення адміністрацією підприємства належного контролю за безпечним виконанням робіт на дільниці. У зв’язку з отриманими тяжкими травмами він переносить моральні та душевні страждання, які полягають у тому, що він став інвалідом першої групи, що первинно встановлено висновком МСЕК у 2005 році у зв’язку з втратою ним 100 % професійної працездатності. Потім при переогляді у МСЕК йому встановлено 80 % втоати поосЬесійної поапезлатності. наступний огляд у МСЕК призначено на 02.09.2011 року та у зв’язку з трудовим каліцтвом встановлено 2 групу інвалідності. З роботи його звільнено у зв’язку з інвалідністю в результаті виробничої травми, фізичні навантаження йому протипоказані, наразі він потребує постійного лікування. Згідно висновку МСЕК йому необхідні додаткові засоби пересування: інвалідна коляска, милиці, нагляд у невропатолога, медикаментозне лікування, стаціонарне лікування, згідно виписних епікризів рекомендовано санаторно-курортне лікування. Під час нещасного випадку він переніс значний фізичний біль протягом довгого часу, відчув великий страх та психологічний стрес. Після отримання травми тривалий час лікувався у лікарні, переніс декілька операцій, витримав тривалий післяопераційний період, під час якого доводилось терпіти фізичні страждання, викликані проведенням щоденних процедур. З моменту нещасного випадку тривалий час не міг спати, переживаючи знову і знову болісні відчуття. Довгий час пересувався з допомогою інвалідної коляски, а зараз пересувається з допомогою милиць. Постійно проходить стаціонарне лікування, але значного покращення здоров'я не відбулось. Йому було 22 роки, коли з ним стався нещасний випадок на виробництві, після якого став безпомічним, неповноцінним, втратив 100 % професійної працездатності, потребує постійної сторонньої допомоги навіть у самообслуговуванні. Відчуває свою безпорадність, нікчемність, безвихідність свого положення. Розуміє, що ніколи не одужає, стан здоров'я буде в майбутньому лише погіршуватись. Все викладене ним приносить йому великі моральні та душевні страждання, які оцінити неможливо. При визначені розміру відшкодування йому заподіяної моральної шкоди, він виходить з розрахунку 200 мінімальних заробітних плат, вважаючи, що з 01.06.2009 року мінімальна заробітна плата складає 625 гривень згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а тому просить суд стягнути на його користь з відповідача 125000 гривень у відшкодування заподіяної йому у результаті нещасного випадку на виробництві моральної шкоди, що складає 200 мінімальних заробітних плат, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». При цьому він вважає, що згідно діючому законодавству, не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач участі не приймав через поганий стан здоров'я, а представник позивача підтримав його позовні вимоги та просив суд повністю їх задовольнити, звернув увагу суду на те, що позивач отримав тяжке ушкодження здоров'я з вини підприємства у віці 22 років і за час, який минув з його виробничої травми, здоров'я позивача покращало не набагато: у 28 років він є інвалідом 2 групи, продовжує лікування та відчуває моральні страждання та душевні переживання, пов’язані з поганим станом здоров'я.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, оскільки на її думку позивач не довів, що йому спричинена моральна шкода у результаті нещасного випадку на виробництві ціною у 125000 гривень. У задоволенні позову просила позивачу відмовити у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сам факт нещасного випадку на виробництві, у результаті якого постраждав позивач, ніким не оскаржується та підтверджується письмовими матеріалами справи. Так, з копії паспорту позивача (а.с. 5) вбачається, що він 11.08.1982

року народження, тобто на час нещасного випадку (2005 р.) йому було 22 роки. З копії трудової книжки вбачається, що він почав свою трудову діяльність 17.08.2001 року: перший запис про прийом на роботу, а 16.08.2005 року його з роботи звільнено у зв’язку з виходом на пенсію за інвалідністю 1 групи (а.с. 6). Згідно акту форми № 5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.05.2005 року з позивачем (а.с. 7-12) та акту форми Н-1 (а.с. 13-17) вини позивача у нещасному випадку немає. Нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним своїх професійних обов’язків та з вини адміністрації підприємства. Згідно довідок МСЕК первинно позивачу встановлено першу групу інвалідності (а.с. 19), а при повторному огляді - другу групу інвалідності та 80 % втрати професійної працездатності (а.с. 18). З індивідуальної програми реабілітації інваліда (а.с.20-22), виписок з історії його хвороби та виписних епікризів (а,с.23-28) вбачається, що він потребує лікування та тривалий час знаходився на лікування у медичних закладах, але пройшовши лікування, виписувався без суттєвих змін на краще у стані здоров'я. Згідно постанов Фонду соціального страхування ... позивачу виплачуються страхові виплати, призначені Фондом соціального страхування... у зв’язку з втратою позивачем професійної працездатності (а.с. 29-31), з яких вбачається, що середня заробітна плата позивача на час нещасного випадку складала 910,82 грн., він отримує пенсію по інвалідності у сумі 150 грн. та щомісячні страхові виплати у сумі 760, 82 грн., також йому виплачено одноразову допомогу у зв’язку з нещасним випадком на виробництві у сумі 15580 гривень.

Суд вважає, що позивачу у результаті нещасного випадку, який стався з ним 06.05.2005 року з вини підприємства, заподіяно значну моральну шкоду: здоровий фізично молодий чоловік враз став немічним інвалідом першої групи з чужої вини. Саме по собі травмування на робочому місці приносить значні фізичні та моральні страждання та душевні переживання. Позивач вказує на те, що у результаті нещасного випадку він став безпомічним, неповноцінним, втратив 100 % професійної працездатності, потребує постійної сторонньої допомоги навіть у самообслуговуванні. Відчуває свою безпорадність, нікчемність, безвихідність свого положення. Розуміє, що ніколи не одужає, стан здоров'я буде в майбутньому лише погіршуватись. Його фізичні страждання підтверджуються наданими суду виписками з медичних установ, у яких позивач проходив лікування, але ж лікування не покращило його здоров'я та не відбулося повного відновлення працездатності позивача, що дійсно йому, молодому чоловіку, приносить моральні страждання, які непотрібно доводити. Він потребує подальшого лікування у лікарнях та санаторно-курортного лікування. Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача потрібно задовольнити пропорційно відсотку втрати ним професійної працездатності, що буде становити 80 % від 125000 гривень, а саме 100 000 гривень.

Строк позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди позивачем згідно ст. 268 Цивільного кодексу України тап. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зі змінами та доповненнями) не пропущено.

Оскільки нещасний випадок з позивачем стався у 2005 році, відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Витрати у справі зі сплати судового збору суд відносить за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 1167 ЦК України, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст., ст. 15, 60, 88 ч. 2, 209, 213-215, 223,294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_4 у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві 100 000(сто) тисяч гривень. В іншій частині позову у задоволені відмовити

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави, а на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання протягом 10 днів з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано.

Суддя: В. Г. Валуєва