АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-Ц-2106/2011р. Г оловуючий 1 інстанції - ОСОБА_1

Категорія - кредити Доповідач - Ларенок В.І.

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 травня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді        - Ларенка В.І.

суддів - Міненкової Н О., ОСОБА_2

при секретарі:        - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляцій­ною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Хар­кова від 14 вересня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Уні­версал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованос­ті по кредиту ,-

ВСТАНОВИЛА:

13.05.2010 року позивач звернувся у суд з зазначеним позовом про стягнення з відповіда­чів солідарно заборгованості за кредитним договором і договором поруки від 27.06.2008 року в розмірі 117 934 грн. 02 коп., судові витрати і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до договору кредиту від

27.06.2008року Банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 100 000 грн.. Кредит був вида­ний готівкою. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору позичальник зобов’язався погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених у договорі, Додатку №1 та Додатку №2 до даного кредитного договору. Так, згідно з Додатком №1 та Дода­тком №2 до кредитного договору процентна ставка погоджена кредитором і позичальником у розмірі 36% річних. Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється під­вищена процентна ставка, яка у відповідності з Додатком 1 становить 108 % річних. Проте взяті на себе зобов’язання позичальник не виконує, порушаючи як умови договору, так і вимоги норм матеріального права. З лютого 2009 року взагалі перестав погашати кредит і проценти за корис­тування ним. Заборгованість по кредиту, нарахованих відсотках та підвищених відсотках на

10.09.2009року складає 117 934 грн. 02 коп.

Крім того в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, укладено договір поруки з ОСОБА_5 О Б. (договір поруки від 27.06.2008 року). За вказаним договором по­ручитель зобов’язався відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_4 всіх зобов’язань перед кредитором, що виникли з укладеного кредитного договору. Тому позивач просив стягну­ти суму заборгованості солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідачі в судове засідання не з’явилась.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2010 року позов задоволений. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 О Б. на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості в розмірі 117 934 грн. 02 коп., судовій збір в розмірі 589 грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгля­ду справи в розмірі 90 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 А Я. про перегляд заочного рішення суду від 14.09.2010 року відмовлено.

В апеляційний скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить заочне рішення суду скасувати, посилаючись нате, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_4 А Я , у зв’язку з чим обставини справи що мають істотне значення для вирішення спору належним чином не до­сліджені в судовому засіданні. Судом не надано юридичної оцінки доказам, залученим до матері­алів справи, не вислухані заперечення відповідача. Вважає, що необгрунтовано завищено проце­нтну ставку за кредитним договором. Просить скасувати заочне рішення та прийняти нове рі­шення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредит­ним договором в сумі 117 934 грн. 02 коп., судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи ,- суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору кредиту від 27.06.2008 року Банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 100 000 грн.. Кре­дит був виданий готівкою. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору позичальник зобов’язався погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених у договорі, Додатку №1 та Додатку №2 до даного кредитного договору. Так, згідно з Додатком №1 та Додатком №2 до кредитного договору процентна ставка погоджена кредитором і позичальни­ком у розмірі 36% річних. Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, яка у відповідності з Додатком 1 становить 108 % річних. Проте взяті на себе зобов’язання позичальник не виконує, порушаючи як умови договору, так і вимоги норм матеріального права. З лютого 2009 року взагалі перестав погашати кредит і проценти за користування ним. Заборгованість по кредиту, нарахованих відсотках та підвищених відсотках на 10.09.2009 року складає 117 934 грн. 02 коп.

Крім того в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, укладено договір поруки з ОСОБА_5 (договір поруки від 27.06.2008 року). За вказаним договором по­ручитель зобов’язався відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_4 всіх зобов’язань перед кредитором, що виникли з укладеного кредитного договору.

Тому відповідачі зобов’язані погасити суму заборгованості солідарно.

Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені від­повідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст.509, 526, 530, 536, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом, підтверджуються матеріалами справи: кредитним договором від 27.06.2008 року (а с.8-13), Додатком 1 і Додатком 2 до Кредитного договору (а.с. 14-16), Договором поруки від 27.06.2008 року (а.с.17-19), заявою на видачу готівки (а.с. 20-21), розрахунком заборгованості (а.с.24).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено що у разі порушення договору позичальником по­зикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов’язання, забез­печеного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату ос­новного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

А тому суд першої інстанції правильно прийняв рішення про стягнення вказаних сум з відповідачів в солідарному порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором є неправильною, так як було необгрунтовано завищено процентну ставку за кредит­ним договором, - не може бути правовою підставою для скасування рішення суду і відмови у за­доволенні позову. Як вбачається з матеріалів справи процентна ставка була передбачена умова­ми Кредитного договору від 27 червня 2008 року та Додатків до нього; сума заборгованості наведена в розрахунку позивача. Проте ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, ні в самої апеляційної скарги Позичальником ( ОСОБА_4Я.) не надано претензій до Кредитора.

Прийнявши заочне рішення суд першої інстанції ніяким чином не позбавив ОСОБА_4 можливості скористатися правом передбаченим ст. 10 ЦПК України щодо подання доказів, їх до­слідження та доведення перед судом їх переконливості. Копія позовної заяви, копія ухвали про відкриття провадження у справі, копії документів що додаються до заяви були направлені ОСОБА_7 судом (а.с. 28), з розписок ОСОБА_4 вбачається, що він неодноразово отримував повістки в судове засідання(а.с.33,39), звертався у суд з письмовим клопотанням (а.с. 37), однак не вико­ристовував свого права щодо подання своїх доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Таким чином судова колегія вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з доде­ржанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інста­нції, та їм дана належна оцінка.

Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2010 року - залиши­ти без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та мо­же бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: