Справа № 22ц-45/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції - Чугуєвська Т.П.
Доповідач - Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
12 січня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Шарапової О.Л.
суддів – Заболотного В.М., Скрипки А.А.
при секретарі – Штупун О.М., Коваленко Ю.В.
за участю - представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) „Племзавод „Тростянець” на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ „Племзавод „Тростянець” про невиконання договірних зобов’язань, розірвання договору та стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що 14 квітня 2005 року між ним та ВАТ „Племзавод „Тростянець” було укладено договір про надання останньому зворотної фінансової допомоги в розмірі 150000 грн. Пунктом 2 договору передбачено, що він зобов’язується в строк до 30.04.2005 року перерахувати зазначені кошти на розрахунковий рахунок відповідача із власного рахунку, відкритого в Ічнянському відділенні №3260 ВАТ „Державний ощадний банк України”. В пункті 4 договору було вказано, що він вважається укладеним з моменту передачі грошових коштів ВАТ „Племзавод „Тростянець”. На той час господарство не мало можливості отримати кредит, а тому позивач оформив кредит в банку на своє ім’я, перерахував кошти на рахунок товариства, яке і виплачувало кредит. Як вбачається з виписки з рахунку ВАТ „Племзавод „Тростянець” №НОМЕР_1, відкритого в Ічнянському відділенні №3260 Ощадбанку, 14.04.2005 року з рахунку ОСОБА_3 №НОМЕР_2 на рахунок відповідача було перераховано 131085,97грн. В подальшому, 20.02.2006 року та 13.03.2006 року товариство частково погасило позивачу заборгованість на загальну суму 67172,07грн., а решту відмовляється повертати.
А тому ОСОБА_3 просив розірвати договір від 14.04.2005 року, укладений між ним та відповідачем, та стягнути з ВАТ „Племзавод „Тростянець” на свою користь 63913,90грн. боргу, 25000грн. штрафу за невиконання договірних зобов’язань, 21411,12грн. індексу інфляції за період з 01.11.2007 року по 30.09.2009 року, та 3% річних від простроченої суми в розмірі 3614,20грн., а всього на загальну суму 113939грн. 22коп., а також стягнути судові витрати.
Рішенням Ічнянського районного суду від 26.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір, укладений між ВАТ „Племзавод „Тростянець” та позивачем 14.04.2005 року, про надання зворотної фінансової допомоги в сумі 150000грн. Стягнуто з ВАТ „Племзавод „Тростянець” на користь ОСОБА_3 113939грн. 22коп. грошових коштів, а також вирішено питання судових витрат. Суд прийшов до висновку, що відповідач істотно порушив умови вищевказаного договору, а тому завдані ОСОБА_3 збитки разом зі штрафними санкціями підлягають стягненню на користь позивача.
В апеляційній скарзі ВАТ „Племзавод „Тростянець” просить рішення суду скасувати та залишити позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду. Апелянт вказує на те, що виписка з рахунку відповідача та довідка банку не є належними доказами перерахування коштів на виконання договору, що передбачено п.1.13 глави І Інструкції Національного банку України, як і посилання позивача на те, що він взяв кредит на своє ім’я, а потім передав гроші відповідачу. Крім того, виписка з рахунку є банківською таємницею, а тому вона не є належним доказом і не мала бути прийнята судом. При визначенні суми боргу, ОСОБА_3 зазначив про часткове погашення боргу та відсотків, хоча даним договором не передбачені проценти за користування фінансовою допомогою. Крім того, в порушення вимог ст. 653 ЦК України, судом було безпідставно стягнуто з товариства штраф, індекс інфляції та 3% річних, оскільки договір було розірвано в судовому порядку, отже грошові зобов’язання між сторонами припинились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 14 квітня 2005 року між ОСОБА_3 та ВАТ ?лемзавод „Тростянець” було укладено договір про надання відповідачу зворотної фінансової допомоги в сумі 150000 грн. (а.с.7).
Пунктом 2 договору було передбачено, що ОСОБА_3 зобов’язується в строк до 30 квітня 2005 року перерахувати грошові кошти в сумі 150000 грн. на розрахунковий рахунок ВАТ „Племзавод „Тростянець” із власного рахунку, відкритого в Ічнянському відділенні №3260 ВАТ „Державний ощадний банк України”, а відповідач зобов’язувався в строк до 25.05.2007 року повернути на рахунок позивача в цьому ж відділенні Ощадбанку вищевказані кошти.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 15.02.2007 року було змінено строк повернення ОСОБА_3 зворотної фінансової допомоги до 31 жовтня 2007 року (а.с.43).
Як вбачається з довідки Ічнянського відділення №3260 Ощадбанку України №3491 від 03.10.2008 року, за заявою на переказ готівки №1 від 14.04.2005 року ОСОБА_3 було внесено кошти в сумі 131085грн. 97коп. на розрахунковий рахунок ВАТ „Племзавод „Тростянець” (а.с.37-38).
20.02.2006 року та 13.03.2006 року товариство частково повернуло позивачу кошти по договору на загальну суму 67172,07грн. (а.с.25, 175).
Згідно ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 5 статті 653 ЦК України передбачено, якщо договір розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
З матеріалів справи вбачається, що у встановлений договором термін ВАТ „Племзавод „Тростянець” не повернуло повністю ОСОБА_3 отримані по договору від 14.04.2005 року кошти, в результаті чого на даний час мається борг в сумі 63913грн. 90коп.
А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність розірвання договору від 14.04.2005 року, у зв’язку з істотним порушенням умов договору відповідачем, та стягнув з ВАТ „Племзавод „Тростянець” на користь ОСОБА_3 завдані збитки.
Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, згідно ч.4 ст.12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
29 квітня 2009 року Господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі про банкрутство та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ „Племзавод ”Тростянець”, про що зазначено в ухвалі господарського суду (а.с.98).
А тому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення на його користь з відповідача індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу після 29.04.2009 року, суд першої інстанції помилково вважав, що після введення мораторію слід проводити стягнення, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, хоча вони за своєю правовою природою є санкцією за невиконання грошового зобов’язання.
За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення суми індексу інфляції до 19493грн. 71коп. (за період з листопада 2007 року по березень 2009 року включно) та 3% річних від простроченої суми боргу до 2700грн. 14коп. (за період з 01.11.2007 року по 28.04.2009 року).
В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, оскільки воно в цілому є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 625, 651, 653 ЦК України, ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тростянець” – задовольнити частково .
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2009 року – змінити.
Позов ОСОБА_3 – задовольнити частково . Стягнути з ВАТ „Племзавод „Тростянець” на користь ОСОБА_3 63913грн. 90коп. боргу, 25000грн. штрафу, 19493грн. 71коп. індексу інфляції та 2700грн. 14коп. 3% річних від простроченої суми боргу, а всього на загальну суму 111 107 (сто одинадцять тисяч сто сім) гривень 75 копійок.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: