Справа № 22ц-7096/2009 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 19 суддя Шавула В.С.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Шило С.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2009 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансового платежу, -
В с т а н о в и в :
В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення авансового платежу (а.с.4-7) посилаючись на те, що на підставі договору авансу від 21 серпня 2008 року, що укладеного між ним та відповідачем в присутності співробітників ТОВ «Січе слав-95», відповідно до якого сторони зобов’язались не пізніше 01 грудня 2008 року нотаріально укласти угоду про відчудження об’єкта нерухомості по АДРЕСА_1. Відповідно до п.3.5, 5.1 договору ОСОБА_1 гарантував, що звільнить об’єкт та передасть Покупцю для користування та розпорядження, здійснить зняття з реєстраційного обліку себе і всіх членів сім’ї, виготовить за свій рахунок довідку з реєстру прав власності, узаконить переобладнання об’єкту, оплатить всі заборгованості по комунальним платежам та надасть довідки всіх комунальних служб міста про відсутність заборгованості в строк до 01 грудня 2008 року. На виконання умов договору ОСОБА_2 передав відповідачу в якості авансу 27600,00 грн., а в подальшому на підставі доповнень до договору від 09 вересня 2008 року та 30 вересня 2008 року додатково сплатив аванс на загальну суму 73700,00 грн. На день звернення до суду відповідач своїх обов’язків не виконав, кошти отриманні в якості авансу не повернув, незважаючи на письмову вимогу позивача, а тому просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову суму за невиконання зобов’язань за договором у розмірі 73700,00 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, на його користь з ОСОБА_1 стягнуто авансовий платіж в розмірі 73700,00 грн. та судові витрати (а.с.73-75).
В апеляційній скарзі (а.с.82-85) ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, а також скасувати заходи забезпечення позову, оскільки рішення суду є упередженим та таким, що порушує вимоги норм матеріального та процесуального права, оскільки:
- відмова ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу об’єкта нерухомості суперечить п.4.1.8 договору авансу від 21 серпня 2008 року, згідно якого позивач усвідомлював, що він має придбати об’єкт нерухомості, який піддавався переобладнанню без отримання відповідних дозволів, але незважаючи на це позивач уклав договір авансу;
- ОСОБА_2 всупереч договору авансу та діючому законодавства відмовився укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, тобто відмовився виконувати свої обов’язки;
- не зважаючи на те, що сторони дійшли згоди укласти договір купівлі-продажу після проведення остаточної реєстрації права власності домоволодіння, ОСОБА_2 25 грудня 2008 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, чим підтвердив факт свого небажання в подальшому укладати договір купівлі-продажу;
- суд не врахував положення ч.1 ст.571 ЦК України згідно якої, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, а тому завдаток залишається у кредитора, тобто у ОСОБА_1
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення авансового платежу, суд першої інстанції встановив, що 21 серпня 2008 року сторони уклали договір аванса, за яким вони зобовязалися до 01 грудня 2008 року укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким позивач сплатив відповідачу аванс в розмірі 73700,00 грн., а відповідач зобов’язався до 01 грудня 2008 року підготовити документи, необхідні для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна, але свої зобов’язання у передбачений договором строк не виконав, а тому авансові платежі, сплачені в рахунок виконання договору, мають бути повернені позивачу.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, за своїм змістом укладений сторонами договір аванса є попереднім договором, в якому оговорені всі суттеві умови договору купівлі-продажу нерухомого майна в тому числі строк укладення основного договору до 01 грудня 2008 року, який додатком до цього договору був сторонами продовжений до 05 грудня 2008 року (а.с.8-12).
Відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у тер-мін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення .
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 05 грудня 2008 року сторони нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна не уклали.
Отже позивач вправі вимагати від відповідача повернення сплачених ним авансових платежів.
Посилання відповідача на те, що договір не було укладено з вини позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки укладений сторонами попередній договір не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним.
У зв ' язку з цим відсутні правові підстави для застосування відповідальності сторін, передбаченою умовами цього договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що , посилаючись на вину позивача, відповідач не надав суду доказів про виконання у встановлені строки своїх зобо-в'язань згідно з умовами договору.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову про стягнення авансових платежів.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2009 року – залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: