Справа №22-2423/2009          Головуючий  у 1-й інстанції: Адаменко І.М.

Категорія: 45                           Доповідач: Белінська І.М.

                                        УХВАЛА

                             ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                9 грудня 2009 року          Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                Белінської І.М. – головуючої,

                Гайсюка О.В.,

                Чорнобривець О.С.,

при секретареві – Ткач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бобринецького районного суду від 19 серпня 2009 року в цивільній справі за позовом прокурора Бобринецького району в інтересах держави в особі Бобринецької районної державної адміністрації до нього про скасування державного акта на право приватної власності на землю, про повернення державного акту та земельної ділянки,

                                     ВСТАНОВИЛА:

               У березні 2009 року прокурор Бобринецького району звернувся до суду в інтересах держави в особі Бобринецької районної державної адміністрації  з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та про повернення земельної ділянки.

               В обгрунтування позовних вимог зазначав, що внаслідок злочинних дій секретаря Солонцюватської сільської ради ОСОБА_5, яка зловживаючи своїм службовим становищем, у 2000 році підробила витяг з протоколу загальних зборів КСП “Дружба” про нібито прийняття ОСОБА_4 у члени КСП та надання йому права на земельну частку (пай), що встановлено вироком Бобринецького районного суду від 12.12.2008 року, який набрав законної сили, - відповідач, який насправді не був членом КСП “Дружба”, незаконно  набув право власності на земельну частку ( пай) із земель колективної власності цього господарства, а згодом, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ( серія НОМЕР_1), виданого 29.03.2002 року,  і на земельну ділянку, площею 6,43га, на території Солонцюватської сільської ради  Бобринецького району.

                У квітні (а.с.19) та червні (а.с.52) 2009 року позовні вимоги були уточнені та доповнені, в зв”язку з чим прокурор остаточно просив скасувати державний акт на право приватної власності на землю, зобов”язати відповідача повернути земельну ділянку позивачу, а державний акт – до відділу Держкомзему у Бобринецькому районі.

                Ухвалою суду від 9.06.2009 року, за ініціативою суду, до участі в справі як третю сторону на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено відділ Держкомзему у Бобринецькому районі (а.с.57).

                Рішенням Бобринецького районного суду від 19 серпня 2009 року позов задоволено частково: державний акт на право приватної власності на землю скасовано, відповідача зобов”язано повернути земельну ділянку позивачу; в задоволенні позову про повернення державного акту – відмовлено.

                В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі позовних вимог.

               Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін – з таких підстав.

               Задовільняючи позов в частині вимог про скасування державного акта на право приватної власності на землю, суд першої інстанції виходив з того, що на час одержання колективним сільськогосподарським підприємством “Дружба” державного акта на право колективної власності на землю ( на 18.07.1995 року) відповідач не був членом цього підприємства, не був внесений до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), що дадавався до державного акту. Крім того, суд встановив, що відповідач незаконно набув право власності на земельну частку (пай) а згодом і право власності на земельну ділянку, площею 6,43 га, під час паювання КСП “Дружба”, оскільки такого права він набув на підставі фіктивних документів, виготовлених секретарем Солонцюватської сільської ради ОСОБА_5, та не довів того факту, що це право він набув на законних підставах.

                  Відповідно до ч.2ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

                  Згідно із п.7 Указу Президента України “ Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” №720 від 8.08.1995 року встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

                 Заперечуюючи проти позову, відповідач посилався на те, що він набув право власності на спірну земельну ділянку правомірно на підставі вищезазначеного правового акта та тієї обставини, що у 1997 році він був прийнятий у члени КСП “Дружба”.

                 Проте, колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та про недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, щодо неналежної оцінки доказів стосовно факту набуття відповідачем членства у КСП “Дружба” у 1997 році. З дотриманням вимог ст.ст.57-60, ч.4ст.61, 212 ЦПК України суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що факт фіктивності (підроблення) витягу з протоколу №1  загальних зборів членів КСП “Дружба” від 11.02.1997 року про, нібито прийняття ОСОБА_4 та інших у члени КСП і про надання їм права на земельну частку (пай), на підставі якого відповідач був внесений до додаткового списку осіб, членів КСП “Дружба”, що мають право на земельну частку (пай),- встановлений вироком Бобринецького районного суду від 12.12.2008 року, що набрав законної сили, яким секретар Солонцюватської сільської ради ОСОБА_5 була засуджена за ч.2ст.366, ч.2 ст.364 КК України саме за підробку витягу з протоколу загальних зборів.

             Відповідно до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

             В обгрунтування заперечень проти позову ОСОБА_4  посилався на те, що він дійсно у 1997 році був прийнятий у члени КСП “Дружба”, працював у цьому господарстві, що підтверджується показами свідків, записами у трудовій книжці та протоколом загальних зборів громадян Солонцюватської сільської ради від 10.05.2009 року, який суд першої інстанції відмовився долучити до справи.

             Відповідно до ч.3ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв”язок доказів у їх сукупності. З огляду на це, суд дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем факту його членства у КСП “Дружба” у 1997 році та прийняття загальними зборами членів КСП “Дружба” рішення про передачу йому у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), який мали члени КСП, включені до списку осіб, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю. З  копії трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що на час отримання КСП “Дружба” державного акта на право колективної власності на землю він членом цього підприємства не був, оскільки був виключений з членів КСП 12.06.1994 року згідно із поданою ним заявою (а.с.31). Записи під №№ 3 і 4 про прийняття його знову у члени КСП та “звільнення з членів КСП” мають неоговорені виправлення, належно не оформлені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства. Крім того, відповідач не зміг пояснити, коли ж саме він був повторно прийнятий у члени КСП “Дружба”: у 1995 році, як про це записано у трудовій книжці у графі 4-й запису №3, чи у 1997 році, як про це з виправленнями записано у графі 2-й. Не надано доказів і того, що він переселився у сільську місцевість для постійного проживання. Показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 суд дав належну оцінку, визнавши їх такими, що не свідчать беззаперечно ( за відсутності інших достовірних та допустимих доказів) про наявність факту прийняття ОСОБА_4 у члени КСП “Дружба”. Не може бути прийнятий допустимим доказом цього ж факту і протокол загальних зборів громадян Солонцюватської сільської ради від 10.05.2009 року.

               Відповідно до ст.4 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 р. № 2114 ( з наст. змінами) порядок вступу до підприємства і припинення членства у ньому вказується у статуті підприємства. Відповідач не надав доказів того, що статутом КСП “Дружба” був передбачений інший, ніж визначено судом, порядок вступу та набуття членства у КСП.

                Чинним законодавством не передбачений судовий порядок встановлення  певного періоду роботи (трудового стажу) фізичної особи за відсутності відповідних записів про це у трудовій книжці.

               Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона  зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.                  

               Отже, оцінюючи надані відповідачем докази в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем обставин, на які він посилався в обгрунтування своїх заперечень проти позову та  доводів апеляційної скарги.

               Статтею  153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

               Відповідно до ч.1ст.21 ЦК України суд може визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

               Враховуючи наведене, а також те, що розпорядженням голови Бобринецької РДА № 988-р від 22.10.2008 року частково скасоване розпорядження голови РДА №134-р від 28.03.2002 року, зокрема, і у відношенні передачі у власність земельної частки (паю) ОСОБА_4, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що державний акт на право приватної власності на землю з наведених підстав є недійсним та підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка – поверненню у власність держави із зарахуванням її до земель запасу.

                   Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та цивільного процесуального права.

                   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                                              УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Бобринецького районного суду від 19 серпня 2009 року залишити  без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: