Справа № 22ц-5251/2009 Головуючий в суді 1 інстанції Бугіль В.В.
Доповідач Березовенко Р.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Малорода О.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Данілова О.М.,
при секретарі: Мацевич О.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2009 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, який мотивувала тим, що в листопаді 2007 року ОСОБА_3 будучи власником 1/2 частини домоволодіння за АДРЕСА_1 та вона домовилися про відкриття нею в одному із приміщень вище вказаної частини домоволодіння об'єкту торгівлі. При цьому між ними було узгоджено всі необхідні умови укладення договору оренди приміщення. З метою реалізації даного договору, вона 19.12.2007 року зареєструвала свою підприємницьку діяльність, 25 грудня 2007 року стала на облік в Яготинській МДПІ та сплатила податок, придбала касовий апарат та зареєструвала його в МДПІ, за власні кошти закінчила ремонтні роботи приміщення та облаштувала орендоване приміщення необхідним для функціонування інвентарем. 28.12.2007 року, вона отримала для подальшої роботи кафе дозвіл Яготинської райсанепідемстанції, уклала з постачальниками договори поставки продукції та товарів, закупила та завезла в кафе товари та продукцію, а 26.01.2008 року розпочала торгівельну діяльність в орендованому приміщенні.
Поскільки власних коштів у неї бракувало, то вона 15.11.2007 року позичила у Бойка 70000 грн. за кредиторською угодою, за що зобов'язалась сплачувати пеню в розмірі 10 % від суми несплаченого боргу щомісячно.
30.01.2008 року з вини ОСОБА_3 вона змушена була припинити свою підприємницьку діяльність, по причині того, що контролюючою службою ВАТ "Київобленерго" при проведенні чергової перевірки порядку споживання електроенергії було виявлено ряд порушень щодо підключення до електромережі частини будинку власником якої є ОСОБА_3 Просила стягнути із відповідачки на її користь заподіяні збитки в подвійному розмірі в порядку ст. 230 ЦК України, а саме: в розмірі 24 573,62 грн., та 10 000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка збільшила позовні вимоги і просила стягнути із відповідачки на її користь заподіяні збитки в подвійному розмірі в сумі 117 233,54 грн. та 30 000 грн. моральної шкоди, та пояснила слідуюче.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 вересня 2009 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачці належить будинок по АДРЕСА_1, який не введений в експлуатацію та є самочинним будівництвом. 30.01.2008 року ВАТ "Київобленерго" вказаний будинок був відключений від електропостачання, оскільки в ньому було виявлено працююче кафе підприємця ОСОБА_2
Крім того, судом першої інстанції, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідачка надавала дозвіл торгувати у своєму будинку ОСОБА_5, і тільки з його згоди, як вона потім з»ясувала, було надано ОСОБА_4 дозвіл облаштовувати в будинку кафе, хоча жодних письмових угод з цього приводу вона ні з ким не укладала, з позивачкою вона ніяких угод та домовленостей на мала та її не знає, ніяких грошей від неї не отримувала. В свою чергу, з показів свідка ОСОБА_4 видно, що він від імені ОСОБА_2 в листопаді 2007 року домовлявся із ОСОБА_3 про оренду частини приміщення, яке належало останній.
Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, з урахуванням конкретних обставин справи, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку, що в матеріалах справи не має жодного доказу того, що між позивачкою та відповідачкою було укладено договір оренди приміщення, позовні вимоги не були підтверджені у судовому засіданні належними та допустимими доказами, тому є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про існування усного договору оренди, який не протирічить вимогам закону критично розцінюються судом, оскільки не відповідають вимогам частини 1 статті 208 ЦК України де зазначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між: собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, тередбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: